1.7Основні вимоги до шрифту

Основними вимогами до шрифту є його зручне читання, художня цінність і економічність.

Зручне читання шрифту залежить від його кегля і рисунка, довжини рядка тексту і ширини міжрядкових інтервалів, а також від кольору тексту і кольору паперу. За інших рівних умов основними критеріями, що визначають зручне читання тексту, є кегль і рисунок шрифту.

Як показує практика, при довжині рядка приблизно 100 мм для людини, яка має нормальні навички читання, досить зручним є шрифт розміром у 10 пунктів. Чим довший рядок, тим більшим має бути кегль.

Шрифт із зарубками вважається більш зручним, ніж шрифт без зарубок, при наявності зарубок контури літер чіткіше виділяються на тлі паперу і здаються більш рельєфними. Шрифти з короткими зарубками читаються легше, ніж шрифти з довгими зарубками. При коротких зарубках літери мають більш відкритий контур і їх легше сприймати. Довгі зарубки роблять контури літер більш закритими, текст сприймається, як суцільна горизонтальна лінія, що не може не позначитися на зручності читання тексту.

Більш складним є питання про вплив малюнка шрифту на зручність читання тексту. Коротко цей вплив можна охарактеризувати так: простота і чіткість малюнка, відсутність складних форм і зайвих деталей підвищують зручність читання тексту.

Великий вплив на зручність читання тексту робить контрастність шрифту. Контрастністю шрифту називається співвідношення товщини сполучних ліній і основних штрихів. Чим менше це число, тим шрифт вважається контрастніший. Шрифти з помірною контрастністю читаються легше, ніж шрифти із сильною. У сильно контрастних шрифтів дуже тонкі сполучні лінії, а деякі літери алфавіту відрізняються тільки сполучними лініями (наприклад, ИН). При друці на не дуже якісному папері сполучні лінії майже зникають, зазвичай ж, це знижує зручність читання шрифту. Проте, повна відсутність контрастності також знижує зручність читання шрифту.

Художня цінність.

Графічна єдність шрифту — необхідна умова його художньої цінності. Без графічної єдності символів шрифт виглядає неупорядкованим, позбавленим єдиної структури. Графічна єдність передбачає однакову товщину однорідних штрихів (основних і сполучних), оптично однакову висоту однорідних літер (прописних і рядкових), обґрунтовану домірність різних літер алфавіту по ширині.

При створенні шрифту враховується велика кількість нюансів, що в остаточному результаті і позначається на його художній цінності. Наприклад, округлі літери і літери із гострими вершинами (О, А) здаються нижчими, ніж прямокутні (П,Н), тому округлі літери і літери із гострими вершинами роблять трішки вищими від інших. Середня лінія в літері Н, розміщена точно посередині, здається зміщеною вниз, тому середню лінію розташовують трохи вище середини висоти. У слабконтрастних шрифтах при однаковій товщині всіх штрихів горизонтальні штрихи здаються товщими від вертикальних, тому в таких шрифтах товщину горизонтальних штрихів трішки зменшують, і т.п..

Економічність шрифту визначається кількістю знаків, що містяться на одиниці площі. Цю характеристику варто враховувати при верстці документів, які мають значний обсяг тексту, оскільки застосування більш економічного шрифту того ж кегля дозволяє зменшити обсяг публікації, скоротивши витрату плівки, паперу і т.п..

Зручність читання і використання шрифту

Швидкість сприйняття окремих знаків і тексту в цілому при читанні визначає зручність читання шрифту.

Зручність читання залежить практично від усіх параметрів шрифту: гарнітури, кегля і накреслення; від параметрів набору: формату рядків і інтерліньяжу; а також від кваліфікації читача.

Наприклад, текст, набраний шрифтом великого кегля Рубаної і Звичайної гарнітур, при посимвольному і поскладовому читанні буде мати високу зручність читання, однак при послівному читанні і зменшенні кегля шрифту зручність читання цих гарнітур знижується через подібність накреслення рядку літер (з, е; з, у; н, і, к).

Шрифт же літературної гарнітури має кращу зручність читання у всіх кеглях. Для підготовленого читача кращу зручність читання демонструє шрифт прямого нормального світлого накреслення, гарнітур: Банниковської, Нової газетної, Журнальної і Шкільної.

Використання шрифту великого кегля і великої ширини поліпшує зручність читання, тому небажано з метою збільшення ємності набору захоплюватися зменшенням ширини літер. Шрифти з більш широким вічком того самого кегля мають кращу зручність читання, наприклад, шрифт Кудряшевської словникової гарнітури (розроблений спеціально для видання ВРЕ) кг. 8 п. має приблизно таку ж зручність читання як шрифт Академічної гарнітури кг. 10 п.

Співвідношення ширини і висоти вічка літер також впливає на зручність читання. Оптимальне співвідношення 3/4.

Збільшення інтерліньяжу поліпшує зручність читання, але зменшує місткість полоси набору (тобто число знаків на полосі).

Розмір міжслівних пробілів також впливає на зручність читання, тому рекомендується величина міжслівного пробілу від 1/2 до 3/4 кегля шрифту. На зручність читання впливає також співвідношення кегля шрифту і формату рядків. Наприклад, при наборі тексту шрифтом кг. 16 п. найбільша зручність читання, коли рядок форматом від 7,5 кв. і більше; при наборі тексту шрифтом кг. 10 п. зручніше читати рядок форматом 4-6,5 кв., а при наборі кг. 8 п. зарубками — 3-4 кв. Тому в газеті формати рядків найменші, а в книгах для дітей, набраних великим шрифтом, найбільші.

Характеристики символів

Основні елементи шрифту представлені на рис.8.6., їхній опис ви знайдете нижче

Рис. 7.6. Елементи шрифту

1 — базова лінія тексту; 2 — ширина символу; 3 — висота символу;

4 — верхній виносний елемент; 5 — нижній виносний елемент;

6 — висота рядкового символу; 7 —просвіт в середині;

8 — основний штрих; 9 — сполучний штрих; 10 — кінцева точка;

11 — кінцевий хвостик.

Базова лінія це умовна лінія, на яку спираються літери в рядку тексту.

Ширина символу (Character width) є величина, виміряна по горизонталі від одного краю символу до іншого. Кожен символ має свою ширину. Вимірюється для прописних (заголовних) літер.

Висота символу (Character height) – відстань, виміряна від базової лінії до самого верхнього краю символу. Як і ширина, висота кожного символу може бути різною.

Верхній виносний елемент (Ascender) – верхня частина символу, що виступає за верхню лінію та визначає висоту рядкового символу.

Нижній виносний елемент (Descender) – нижня частина символу, що виступає за базову лінію тексту.

Висота рядкового символу (X-height) – висота рядкової (не прописної) літери, виміряна без обліку верхнього і нижнього виносних елементів.

Просвіт в середині літери – відстань між основними штрихами літери.