Vііі. Рекомендована література:

1. Навчальна:

Основна:

1. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В., Ткаченко Р.О. Анестезіологія та інтенсивна терапія. Підручник для ВМНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації. К.: Вища школа, 2003. – С. 201-207; 230-231; 251-255; 276-297; 303-325; 332-354.

2. Бунятян А.А. Анестезиология и реаниматология: Учебник для студентов медвузов. - М.: Медицина, 1998. – 438 с

Додаткова:

7. Бараш Дж., Куллен Б. Клиническая анестезиология. М., 2004. – 412 с.

8. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. Частини І та ІІ / За ред. Л.В.Усенко. - К.: Здоров'я, 1993, 1995.

9. Анестезиология и реаниматология: Учеб. Пособие / Под ред. О.А. Долиной. - М.:Медицина, 1998. – 512 с.

2. Методична:

1. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних вузах (метод. посібник): - Київ, 2006.

Тема №5: МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ ВОДНО-ЕЛЕКТРОЛІТНОГО ОБМІНУ (ВЕО) І КИСЛОТНО-ОСНОВНОГО СТАНУ (КОС)

(4 години)

I. Актуальність теми: У тяжкохворих завжди відмічаються розлади гомеостазу: водно-електролітного обміну, осмолярності, кислотно-основного стану. Зокрема, гостра хірургічна патологія органів черевної порожнини, травматичні ушкодження, гіповолемічні шоки, захворювання, що супроводжуються лихоманкою, блювотою, діареєю, надмірною пітливістю тощо характеризуються розладами водно-електролітного й осмолярного балансів; при органній недостатності (легень, нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту) та порушеннях систем організму (дихальної, серцево-судинної, детоксикації й виділення, ЦНС, буферних систем тощо), а також розладах клітинного метаболізму дестабілізується кислотно-основний стан.

У випадках патологічних втрат організмом води та електролітів, пошкоджень механізмів надходження і засвоювання води та харчових продуктів ентеральним шляхом, при розладах клітинного метаболізму та неадекватного виведення продуктів обміну пріоритетного значення набуває парентеральна корекція гомеостазу. Тому лікар на основі клінічних та лабораторних даних повинен своєчасно діагностувати й інтерпретувати порушення ВЕО і КОС, знати фармакологію інфузійних середників та вміти їх застосовувати у комплексі інтенсивної терапії.

II. Навчальні цілі заняття:

А. Знати (a=II):

• фізіологічні механізми підтримання внутрішнього середовища організму, методи його контролю;

• патофізіологію водно-електролітного обміну та кислотно-основного стану;

• поняття про гомеостатичну функціональну систему, молярність, осмолярність;

• види порушень обміну води, їх причини і методи діагностики та корекції;

• обмін основних електролітів - натрію, калію, хлору, кальцію - причини можливих порушень, методи корекції;

• фізіологічні та буферні системи регуляції КОС;

• види порушень кислотно-основного стану;

• методи лабораторної діагностики та інтенсивної терапії метаболічного ацидозу і алкалозу, респіраторного ацидозу та алкалозу;

• особливості регуляції активної реакції організму у дітей та людей похилого віку;

• методи визначення дефіциту ОЦК;

• характеристику препаратів - гемокоректорів, показання і протипоказання до їх застосування;

• шляхи введення інфузійних засобів,

• правила проведення інфузійної те­рапії;

• особливості інфузійної терапії у дітей та людей похилого віку;

• ускладнення інфузійної терапії;

• основи парентерального харчування;

• характеристику препаратів, правила про­ведення парентерального харчування та контроль за його ефективністю;

• особливості паренте­рального харчування у дітей та людей похилого віку.

В. Оволодіти навичками (a=III):

• розраховувати осмолярність плазми, об’єми водних секторів організму, добовий баланс води та електролітів;

• визначати дефіцит води у секторах організму, основних електролітів і проводити їх корекцію;

• вибирати інфузійні розчини для корекції ВСО;

• діагностувати види порушень КОС за клінічними ознаками та даними лабораторних досліджень;

• вибирати способи корекції гомеостазу при різних варіантах порушень КОС

Вміти (оволодіти вміннями) (a=III):

• установити діагноз порушень водно-електролітного обміну та кислотно-основного стану;

• відкорегувати дефіцит води та електролітів у конкретних хворих;

• скласти план інтенсивної терапії хворих з різними варіантами порушень КОС;

• підібрати препарати для парентерального живлення з урахуванням кількісного та якісного складу для конкретного хворого.