Гострий бронхіоліт

Захворювання переважно дітей перших двох років життя, що характеризується генералізованим обструктивним пошкодженням бронхіол, дрібних бронхів. Захворювання в більшості випадків розпочинається з явищ риніту та назофарингіту. Початок може бути раптовим із поступовим погіршенням стану: дитина стає кволою, періодично дратівливою, погіршується апетит, з'являється кашель, зростає задуха з утрудненим диханням, втягненням податливих частин грудної клітки, роздуванням крил носа, напруженням musculi sternocleidomastoidei. Наростають і інші прояви ДН: блідість, периоральний або більш генералізований ціаноз, тахікардія. Грудна клітка розширюється в передньо-задньому розмірі, перкуторний звук з коробочним відтінком. За рахунок опущеної діафрагми печінка і селезінка виступають з-під края ребер на декілька сантиметрів нижче ніж у нормі. Аускультативно над легенями велика кількість незвучних дрібнопухирцевих і крепітуючих хрипів на вдосі і на початку видиху, свистячі сухі хрипи на видосі. Після кашлю росповсюдженість хрипів не змінюється, але можуть зникати вологі середньопухирцеві хрипи, і зменшується кількість дрібнопухирцевих хрипів. При значній задусі і поверхневому диханні в деяких випадках хрипи майже не прослуховуються. Значна задуха приводить до ексикозу. Температура тіла частіше невисока, або ж навіть нормальна. При різкому наростанні бронхообструктивного синдрому з перших годин хвороби спостерігається лихоманка, що погано піддається терапії. Гострий перебіг зберігається на протязі 2-3 тижнів.

Опорними пунктами діагнозу є: 1) перший епізод захворювання, до якого не було респіраторних порушень та ознак гіпотрофії; 2) вік до 6 міс; 3) клінічні ознаки ГРВІ; 4) важкий стан, зумовлений ДН по обструктивному типу ІІ-ІІІ ступеня, інтоксикацією (частота дихань більше 60 на хвилину уві сні); 5) наявність вираженого обструктивного синдрому (при аускультації легень тільки вологі дрібнопухирчасті хрипи); 6) рентгенологічні ознаки різкого вздуття легень; 7) певний вид збудника (аденовірус, РС); 8) повне клінічне та рентгенологічне видужання через 2-4 тиж.

Рентгенографія огк при бронхіоліті

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ проводять з пневмонією, бронхопневмонією, астматичним бронхітом, бронхіальною астмою, муковісцидозом (легеневою формою), облітеруючим бронхіолітом, гемосидерозом, хворобою Хамена-Річа.

ЛІКУВАННЯ

1. Госпіталізація.

2. Дієта повноцінна, відповідно до віку дитини, збагачена вітамінами, висококалорійна. В стаціонарі – дієта №5.

3. Санація верхніх дихальних шляхів

- електровідсмоктувач

- дренажі: постуральний, вібраційний

4. Оксигенотерапія зволоженим киснем (40%), кожні 2 години, або 2-3 рази на добу, залежно від стану дитини.

5. Муколітичні та відхаркувальні препарати синтетичного та рослинного походження

- ентерально (проспан, бромгексін, лазолван, натрія, калія йодид, гербіон та ін).

- інгаляційно (натрія бікарбонат, ацетилцистеїн, евкабал, алтей).

6. Введення рідини з метою нормалізації кислотно-лужного стану крові, боротьба з інтоксикацією, шляхом застосування колоїдних та кристалоїдних розчинів.

7. Антибактеріальні препарати:

- цефалоспорини (цефазолін, цефтріаксон)

- напівсинтетичні пеніциліни (амоксицилін, аугментин, амоксиклав тощо)

8. Противірусні препарати на початку захворювання (арбідол, інтерферони, рибавирін).

9. Кардіотонічні препарати при наявності вираженої тахікардії (строфантин, корглікон).

10. Глюкокортикоїди при вираженій дихальній недостатності (преднізолон, гідрокортизон).

11. Вібраційний масаж. Масаж грудної клітки.

12. Фізіотерапевтичні процедури: мікрохвильова терапія, різноманітні варіанти електрофорезу, УВЧ- терапія.