Міністерство аграрної політики України
Дніпропетровський державний аграрний університет
Методичні вказівки
ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З ВІДНОВЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ МАШИН ЗВАРЮВАННЯМ ТА НАПЛАВЛЕННЯМ
Дніпропетровськ 2004
Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт з відновлення запрацьованих деталей машин зварюванням та
наплавленням.
В методичних вказівках викладені процеси відновлення деталей наплавленням і методика проведення лабораторних
робіт. Приведені основні довідки про сучасне обладнання для наплавки, фізичної суті дугового розряду та матеріалах які використовуються в процесі наплавлення.
Затверджені на засіданні кафедри «Надійність, ремонт машин
та технології металів»
Протокол №_______від «____»_____________ 2004р.
Розглянуті на засіданні методичної комісії факультету «Механізації
сільського господарства»
Протокол №_______від «____»_____________ 2004р.
Укладачі: доц. к.т.н. Мельянцов П.Т.
асистент Носенко В.О.
Рецензент: доц. к.т.н., кафедри
сільськогосподарських машин
Ролдугін М.І.
ВСТУП
Щорічно для підтримання в працездатному стані тракторів, комбайнів, автомобілів та іншої сільськогосподарської техніки випускається запасних частин більш ніж на 2,5 млрд.грн., на їх виготовлення витрачається майже 4,0млн.т металу, а доля витрат на запасні частини у собівартості ремонту машин складає 40...60%.
Велика кількість машинобудівних заводів на 20...40% завантажені випуском запасних частин.
Тому одним з актуальних питань ремонтного виробництває повне використання залишкового ресурсу деталей шляхом організаціі масового їх відновлення. При цьому на відновлення деталей меньше витрачаеться металу, електроенергії та праці, ніж при використанні нових. Собівартість більшості відновленних деталей не перевищує 10...30% собівартості нових. В той же час, як показуе практика, на багатьох ремонтних заводах та в цехах до 70% деталей, відправляемих у металобрухт. Можуть бути відновленні.
Найбіліш прогресивним з всіх способів відновлення деталей є спосіб номінальних розмірів – коли відновлювана деталь отримуе початкові розміри та властивості.
Одним з методів, який дозволяє відновлювати деталі до номінальних розмірів, є процес зварювання та наплавлення.
Наплавлення дае можливість: отримувати на робочих поверхнях деталей слої практично любої товщини та хімічного складу; високої твердості та зносостійкості, а також антифрикційні слої, кислотостійкі, жаропрочні та інші.
На ремонтних підприемствах застосовують різні види наплавлення. Кожен вид наплавлення мае свої особливості, область застосування, які забеспечують ефективність технологічного процесу відновлення деталей і в кінцевому ркзультаті ремонту машини вцілому.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ ТА ОБЛАДНАННЯ ЯКЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПРИ ВІДНОВЛЕННІ ДЕТАЛЕЙ НАПЛАВЛЕННЯМ.
Властивості металів, методи їх виявлення та покращення.
Загальні відомості. Для вибора способа зварювання, зварювальних матеріалів та отримання високоякісних та роботоздатнох зварних з’єднань необхідно знати фізичні властивості та хімічний склад металів або сплавів, вплив різних хімічних елементів на зварюваємість металів, а також механічні властивості металів або сплавів.
Механічні властивості металів та сплавів.
Ці властивості характерезуються здатністю металів та сплавів чинити опір деформаціі та руйнуванню від дії зовнішніх сил. Вони дають уяву про міцність, твердість та пластичність металу.
Міцність металу – здатність чинити опір дії зовнішніх сил, не руйнуючись.
Твердість металу – здатність чинити опір внедренію в нього іншого, більш твердішого тіла.
Пружність металу – характеризує його спроможність відновлювати початкову форму після припинення дії зовніх сил.
Вязкість металу – здатність чинити опір ударним навантаженням. Пластичність металю – здатність змінювати свою форму під дією навантажень, не руйнуючись, ізберігати отриману форму після зняття навантаження.
Зносостійкість – властивість матеріалу чинити опір спрацюванню в певних умовах тертя, яке оцінюеться велечиною, зворотній швидкості спрацювання адо інтенсивністю спрацювання.
Сталь та її властивості
Загальні відомості. Залізовуглецевий сплав, який містить до 1,7% вуглецю, а також домішки марганцю, кремнію, фосфора та сіри, називають сталлю. В машинобудівництві та будівництві для різноманітних конструкцій застосовують різноманітні марки сталей. Металургійна промисловість виготовляє сталі по наступним ознакам: а) за хімічному складу – вуглецеві та леговані; б) за способу виробництва – мартеновскі, безсемеровські, конверторні та електросталі; в) за призначенню – конструкційні, інструментальні та сталі з особливими властивостями; г) за якістю- високоякісні, якісні та звичайної якості; д) за видом виплавки або ступіню розкислення – кипячі, спокійні, напів спокійні та вакуумні.
Вуглецеві сталі.
Властивості вуглецевих сталей визначаються відсотковим складом вних вуглецю. За цією ознакою сталі поділяють на маловуглецеві (до 0,25%), середньовуглецеві (0,26-0,5%) та високовуглецеві (понад 0,5%). Якісні вуглецеві сталі.
Їх виготовляють згідно ГОСТ 1050-74. Вмарці цих сталей пишиться слово”сталь” та вказується цифра 05, 08, 15, 20 та інші до 85 (з інтервалом 5). Ці цифри вказують вміст вуглецю в сталі в сотих долях відсотка. Наприклад, “65” означає, що вміст вуглецю в сталі 0,65%. Приклад маркування якісної вуглецевої сталі: Сталь 08 кп. Сталь 10. Сталь 20 та інші.