Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Универосв.Чернова.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
504.32 Кб
Скачать

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягають сутність та основна мета Болонського процесу?

2. У чому полягає мета створення Європейського простору вищої освіти?

3. Де і коли було закладено основні принципи Болонського процесу і в чому вони полягають?

4. Коли було підписано Болонську декларацію і що вона визначає?

5. Назвіть основні етапи розвитку Болонського процесу і дайте їх коротку характеристику.

6. Назвіть основні інструменти Європейського простору вищої освіти.

7. Дайте характеристику і поясніть призначення такого інструмента ЄПВО, як Європейська кредитно-трансферна система.

8. Дайте характеристику і поясніть призначення такого інструмента ЄПВО, як додаток до диплома європейського зразка.

9. Дайте характеристику і поясніть призначення такого інструмента ЄПВО, як національна рамка кваліфікацій.

10. Які переваги слід очікувати від інтеграції системи вищої освіти України в ЄПВО?

Література

  1. Закон України "Про освіту." Відомості Верховної Ради. – 1996 - №2.

  2. Закон України "Про вищу освіту". Відомості Верховної Ради. -2002- №20.

  3. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу. –За ред. Кременя В.Г.- Тернопіль, 2004.

  4. Шептуха Н.М. Тенденции развития высшего образования в зарубежных высокоразвитых странах. - Ученые записки Харьковского гуманітарного института «Народная украинская академія» – Харьков, 1998.

Тема 2 Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою

1. Фундаменталізація підготовки фахівців – важливий напрям реформування системи вищої освіти.

2. Індивідуалізація навчання.

3. Нові моделі організації навчального процесу в національній вищій школі.

1. Фундаменталізація підготовки фахівців – важливий напрям реформування системи вищої освіти

Найважливішим напрямом реформування системи освіти справедливо вважають її фундаменталізацію. Спрямованість на фундаменталізацію освіти необхідна для того, щоб майбутній фахівець у процесі навчання зміг здобути необхідні фундаментальні базові знання,сформовані в єдину світоглядну наукову систему на основі сучасних уявлень про науку та її методи. Даний підхід дасть можливість одержувати необхідні знання не тільки з обраної спеціальності, а й з усього комплексу пов’язаних з нею наук, включаючи природничо-наукові та гуманітарні знання, що формують не тільки професійні навички, але й особистісні потреби, відповідальність фахівця перед наукою й людством.

Фундаменталізація – це процес якісної зміни вищої освіти на основі принципу її фундаментальності. У термінах експертів «Римського клубу» це означає необхідність переходу від «підтримувальної» до «випереджальної» інноваційної освіти.

Основною метою реформування системи вищої освіти України є її орієнтація на науково-освітню інноваційну діяльність, в якій університет є сучасним навчально-науковим інноваційним комплексом, що інтенсивно генерує та передає суспільству не лише нові знання, а й нові технології. В умовах інтеграції системи вищої освіти України у європейське та світове освітнє співтовариство саме функції трансферу знань та технологій разом із фундаменталізацією навчання створюють умови для експорту як знань, так і технологій.

Ефективний розвиток вищої освіти вимагає фундаменталізації навчального процесу на основі інноваційних підходів. Випереджальна освіта має спиратися на те, що свідомо випереджає виробництво, – на фундаментальну науку. Таким чином, освіта, продовжуючи «підтягуватися» до рівня сучасного виробництва, повинна одночасно залучати до навчального процесу найсучасніші досягнення фундаментальних наук,досить глибоко знайомити з ними студентів і навчати студента «уловлювати» паростки нового в сфері своєї майбутньої професійної діяльності.

Фундаменталізація як основа розвитку інноваційної вищої освіти передбачає: збереження ядра змісту, яке за своєю природою повинне бути консервативним; навчання базових компетентностей; посилення загальноосвітніх компонентів у професійних освітніх програмах; перехід до підготовки фахівців широкого профілю; пізнішу профілізацію навчання; посилення наукового потенціалу навчальних закладів, створення науково-технологічних парків.