Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів України. Стан проблеми і перспективи

Степаненко В.Л., голова Державного Департаменту страхового фонду документації.

Під час проведення паспортизації було виділено ряд факторів, які істотно стимулюють розвиток або ефективне використання реєстру. Серед них:

- технологічна невизначеності багатьох понять, які характеризують техногенну і екологічну безпеку об'єктів («небезпечний об'єкт», «потенційно-небезпечний об'єкт», «об'єкт підвищеної небезпеки» і т.д.);

- наявність великої кількості законодавчих та нормативних актів, які викоритсовують однакові терміни в різних значеннях та передбачають виконання неузгоджених, а іноді протиречних дій на цих обєктах;

- існування значної кількості державних та галузевих програм, направлених на підвищення безпеки, які з різних причин (зупинка та скорочення фінансування, зміна терміну черги, виконання або склад окремих етапів і т.д.) не узгоджених між собою;

- відсутність єдиних критеріїв ідентифікації визначених тих або інших обєктів до потенційно небезпечним;

- відсутність єдиних критеріїв та методик розподілення ПНО за ступенями безпеки (класифікаторів ПНО);

- існування значної кількості державних та галузевих реєстрів та кадастрів безпечних обєктів (державний реєстр ПНО; державний реєстр радіоактивних відходів);

- реєстр безпечних виробничих будівель та споруд;

- державні реєстри місць створення, обробки, утилізації та видалення відходів);

Ці реєстри, кадастри інформаційно не логічні та програмно не сумісні.

- відсутність налагодженого механізму моніторингу існуючого стану ПНО та сучасного оновлення (актуалізація баз даних реєстрів);

- відсутність единых методик оцінки ризику виникнення НС на ПНО з розрахунками їх взаємного впливу.

Ці проблеми потребують комплексного та систематичного підходу до їх розрішення, як з боку уряду, так і всії заінтересованих міністерств та відомств з обовязковим розрахунком мирового досвіду та в найкоротший час. Важдиво памятати, що нинішній стан економіки України, не дозволяє справлятися з наслідками різних серйозних катастроф, рівними за масштиабом Чорнобильській АЕС.

Не менш значну роль несе розробкка єдиної системи класифікації ПНО за ступенями безпеки та розподілення обєктів в залежності від ризику виникнення НС на них. Відсутність комплексних критеріїв ідентифікації і класифікації обєктів не дозволяє одночасно встановлювати пріоритетність в здійненні заходів попередження ьа оптимального розподілення засобів ліквідації наслідків НС.

МНС України вважає за доцільне залучати до цих робіт міністерства та відомства (Міненергоресурсів, Мінпаливоенергетики, МВС, Міністерство охорони здоровя України, Міністерство оборони, Мінагрополітики, Дерконтроргани праці і т.п.) з обовязковою уастю Національної академії наук України. Результатом робіт повинні бути матеріалт, як івстановлюють методологічні та організаційні класифікації та кодування інформації в системі МНС, порядок взаємодії інформації структурними підрозділами міністерства та інших структур влади.

Актуальним являється також рішення проблеми програмної та інформаційної сумісності. Державний реєстр ПНО з іншими державами та галузевими реєстрами і забезпечення можливого обміну інформацією та оперативної передачі її телекомунікаційними каналами. Поки серед обєктів, які занесені в базу даних Державного реєстру ПНО, дуже мало таких специфічних обєктів, як місцях зберігання боєприпасів, ракетного топлива, пестицидів, обєктів повязаних з ражіоактивними та токсичними відходами, аварійних будівель та споруд, паспортизацію та облік яких повиннні забезпечуватися іншими міністерствами та відомствами. Тільки частково необхідна інформація про них міститься в державних реєстрах, однак в разі загрози або виникнення НС, вона повинна бути доступною руководству, підрозділів МНС.

Завершити цей процес повинна інтеграція Державного реєстру ПНО з географічнимі інформаційними системами України, її окремих регіонів і створення на цій основі єдиної географічної інформаційно-аналітичної системи (ІАС) «Територія».

ІСТ «Територія» дозволить об'єднати дані про потенційні джерела НС техногенного, екологічного, природного характеру і може стати центральним ядром єдиної державної системи запобігання і реагування на них, дозволить створити карти розподілу техногенної і природної безпеки для всіх регіонів країни.

Такі карти необхідні для розробки управлінських рішень для випередження і запобігання надзвичайним ситуаціям, під час проектування, будівництва, реконструкції і експлуатації промислових і цивільних об'єктів, а також реабілітації забруднених територій.

Центральні і місцеві органи влади, територіальні органи МНС України, яке по специфіці своєї діяльності найбільш зацікавлене у вирішенні завдань державного регулювання і управління у сфері запобігання і реагування на НС як на рівні країни, так і в окремих регіонах, повинні взяти активну участь у вирішенні всіх питань, пов'язаних із створенням і використанням Державного реєстру ПНО.

Зміст