17. Економічна безпека й антикризова діяльність

Економічна безпека фірми (підприємства, організації) – це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації й технології, техніки й устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, коли гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування й динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво й спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати негативні наслідки окремих шкідливих складових зовнішнього й внутрішнього середовища.

Залежно від суб’єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об’єктивний і суб’єктивний характер. Об’єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб’єктивні впливи мають місце через неефективну роботу підприємства загалом або окремих його працівників (передусім, керівників і функціональних менеджерів).

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне й максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Основні функціональні цілі економічної безпеки:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості й незалежності підприємства (організації);

• забезпечення технологічної незалежності й досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу того або іншого суб’єкта господарювання;

• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної й ефективної організаційної структури керування підприємством (організацією);

• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних науково-дослідних і конструкторських розробок;

• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-госпо­дарської діяльності на стан навколишнього середовища;

• якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);

• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці й досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства (відділів організації);

• надійне забезпечення безпеки персоналу підприємства, його капіталу і майна, а також комерційних інтересів.

Заходи щодо досягнення належного рівня економічної безпеки:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології й устаткування);

2) загальностратегічне прогнозування і планування економічної безпеки за функціональними складовими;

3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

4) загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

6) оперативне керування фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливою є можливість оцінювання ймовірності банкрутства суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні немає загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання, тому фахівці користуються зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Найбільш обґрунтованою й поширеною є п’ятифакторна модель Альтмана, або індекс Альтмана. Цей індекс дає можливість із достатньою ймовірністю розподілити суб’єкти господарювання на таких, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Індекс Альтмана Z розраховують за формулою

Z = 3,3 К₁ + 0,99 К₂ + 0,6 К₃ + 1,4 К₄ + 1,2 К₅, (17.1)

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4; 1,2 – коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс Z;

К₁ – коефіцієнт, що характеризує прибутковість основного й оборотного капіталу і визначається відношенням суми балансового прибутку до загальної вартості активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К₂ – коефіцієнт, що відображає дохідність суб’єкта господарювання й визначається відношенням чистої виручки від реалізації продукції до загальної вартості активів підприємства (організації);

К₃ – коефіцієнт, що характеризує структуру капіталу фірми й визначається відношенням власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- й довготермінових пасивів);

К₄ – коефіцієнт, що відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності) і визначається відношенням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, засобів соціального призначення й цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) до загальної вартості активів фірми;

К₅ – коефіцієнт, що характеризує структуру капіталу й визначається відношенням власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб’єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того або іншого суб’єкта господарювання розрахунковий індекс Z необхідно порівняти з критичним його значенням (табл. 17.1).

Таблиця 17.1

Граничні значення індекса Z

Індекс Z	Імовірність банкрутства
1,8 і менше 1,81…2,6 2,61…2,9 2,91 … 3,0 і більше	Дуже висока Висока Достатньо ймовірна Дуже низька

Модель фінансової неспроможності Ліса:

(17.2)

де x₁ = обіговий капітал / усього активів;

x₂ = прибуток від реалізації / усього активів;

x₃ = нерозподілений прибуток / усього активів;

x₄ = власний капітал / позиковий капітал.

Для розрахованого за цією формулою індекса Z граничне значення ймовірності банкрутства дорівнює 0,0347.

Модель фінансової неспроможності Таффлера:

(17.3)

де x₁ = прибуток від реалізації / короткотермінові зобов'язання;

x₂ = оборотні активи / сума зобов'язань;

x₃ = короткотермінові зобов'язання / усього активів;

x₄ = виторг від реалізації / усього активів.

При Z > 0,3 імовірність банкрутства є низькою, а при Z < 0,2 – високою.

Приклад. Спрогнозувати ймовірність банкрутства підприємства, використовуючи Z-розрахунок Альтмана, якщо сума витрат і запасів – 200000 грн, кошти й дебіторська заборгованість – 50000 грн, виручка від реалізації продукції – 150000 грн, прибуток – 75000 грн, нерозподілений прибуток – 10000 грн, ринкова вартість усіх акцій – 500000 грн, валюта балансу – 950000 грн.

Розв’язання:

1. За методикою Альтмана знаходимо інтеграційний показник рівня загрози банкрутства:

Z = 1,2 Х₁ + 1,4 Х₂ + 3,3 Х₃ + 0,6 Х₄ + 0,99 Х₅,

де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства:

Х₁ = робочий капітал / загальна вартість активів;

Х₂ = чистий прибуток / загальна вартість активів;

Х₃ = чистий дохід / загальна вартість активів;

Х₄ = ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій) / сума заборгованості;

Х₅ = обсяг продажу / загальна вартість активів.

Отже,

Z = 1,2 (200000 + 50000) / 950000 + 1,4 (10000/950000) +

+ 3,3 (75000/950000) + 0,6 (500000/950000) + 0,99 (150000/950000) =

= 0,3158 + 0,015 + 0,2605 + 0,3158 + 0,1579 = 1,065.

2. Дивимося в табл. 17.1 і робимо висновок: імовірність банкрутства підприємства є дуже високою, оскільки Z = 1,065 < 1,8.