4. Пф з послідовним фінансуванням.

У цій схемі теж присутній великий провідний авторитетний банк. Завдяки високій репутації, наявності досвідчених спеціалістів з аналізу, експертизи та оцінки інвестиційних проектів, значному кредитному потен­ціалу такий першокласний банк отримує велику кількість заявок на креди­тування привабливих проектів. Але навіть найбільші серед них не завжди в змозі профінансувати всі проекти, бо це вплинуло би негативно на стан їх балансів. Тому такі банки в багатьох випадках виступають тільки в ролі ініціаторів кредитних угод. Після видачі позики підприємству (замов­никові, позичальникові) банк-ініціатор (банк-організатор) передає свої ви­моги щодо заборгованості іншому кредиторові (іншим кредиторам), зніма­ючи дебіторську заборгованість зі свого банку. За оцінку інвестиційного проекту, розробку кредитної угоди і видачу позики банк-організатор отримує комісійну винагороду. Є й інші особливості. Але як у схемі паралельного, так і у схемі послідовного фінансування провідна роль належить банку-ініціаторові, у ролі якого можуть виступати або великі комерційні банки, або міжнародні фінансові інститути. Багато провідних бан­ків економічно розвинених країн одночасно виступають у ролі орга­нізаторів фінансування щодо одних проектів і «рядових» учасників банківських консорціумів та синдикатів стосовно інших проектів.

Серед консультантів у питаннях організації ПФ світовими лідерами є такі відомі інвестиційні, торговельні і комерційні банки, фінансові корпо­рації, як Morgan Grenfell, Bank of Amerika, JP Morgan, CS First Boston та інші. Серед провідних консультантів ПФ деякі з них одночасно є і відомими банками — організаторами проектного фінансування. Деколи консульту­ванням з ПФ займаються суто консалтингові компанії (такі як Price Water- house), які не здійснюють самостійних операцій на фінансових ринках.

Важливими учасниками ринку ПФ в останній час стали фінансові ком­панії і банки, які організовують емісії і розповсюдження так званих «проектних облігацій» «без права регресу» (non-recourse project bonds). Основними банками і компаніями-організаторами в цьому були Lehman Brothers (4 емісії загальним обсягом 850 млн дол. США); CS First Boston (2 емісії — 829,5 млн дол.) та ін. Більшість із таких емісій облігацій призначалися не для початко­вого фінансування інвестиційних проектів, а для рефінансування боргу щодо уже отриманих банківських проектних кредитів.

Серед учасників проектного фінансування присутні і провідні інвес­тиційні банки. Сьогодні в економічно розвинених країнах інвестиційний банк є ключовою ланкою між промисловою корпорацією, що хоче від­мобілізувати за рахунок емісії цінних паперів капітальні ресурси для реалізації тих чи інших проектів, і інвесторами — як інституційними, так і індивідуальними. Разом із керівництвом компанії-емітента інвестиційний банк визначає суму капітальних ресурсів, які треба відмобілізувати, тип цінних паперів і структуру емісії, способи і терміни розміщення. Компанія-емітент та інвестиційний банк укладають емісійну угоду, відповідно до якої інвестиційний банк (ІБ) викуповує в емітента цінні папери і потім перепродує їх інвесторам (діє як дилер) або ж виступає в ролі агента, беручи на себе функції з розповсюдження цінних паперів (з гарантіями або без гарантій).

Нерідко новий випуск цінних паперів навіть для великого ІБ видаєть­ся непосильним. У таких випадках один із ІБ може виконувати роль інвес­тора, організатора, виступаючи з пропозицією сформувати емісійний синдикат. У чистому вигляді інвестиційні банки існують у США, де законодавчо комерційним банкам заборонено займатися операціями з корпоративними ЦП. У Великобританії — відповідно торговельні банки. У континентальній Європі комерційні банки мають право займатися розміщенням корпоративних ЦП.

У країнах, що розвиваються, проектне фінансування має свою специфіку, пов'язану з тим, що воно базується в багатьох випадках на концесійних угодах проектних компаній або компаній-операторів із державою, що приймає. Тут ідеться перш за все про угоди типу BOOT (Buied, Own, Operate, Transfer). За угодою BOOT концесіонер (ПК або компанія-оператор) несе відповідальність за будівництво, фінансування, управ - 11 її її ч та обслуговування об'єкта інвестиційної діяльності протягом обумовленого терміну (20, ЗО або більше років), після чого об'єкт пере­дають державі (або уповноваженому нею агентству). Упродовж кон­цесійного періоду ПК (компанія-оператор) отримує доходи від експлуатації об’єкта покриваючи затрати на фінансування інвестиційного проекту, включаючи витрати на обслуговування кредитів, управління і ремонт об'єктів, II і римуючи прибуток.

Крім угод BOOT, існує багато інших правових форм концесії. В останній час концесійні угоди стають невід'ємною частиною схем фінансування багатьох інфраструктурних об'єктів і у промислово розвинених країнах, і в Китаї. Дещо про концесії буде розглянуто дальше.

На початковому етапі становлення проектного фінансування в ньому домінували банки США і Канади. Із розвитком нафтогазовидобування в Північному морі на арену проектного фінансування вийшли банки Великобританії, а за ними великі банки Японії, ФРН, Франції. Крім банківських кредитів національного походження, джерелами проектного фінансування етили кредити міжнародних фінансових організацій (МБРР, МФК, ЄБРР та Інші). Хоч у чистому вигляді ці кредити не можна віднести до проектного фінансування, але деякі елементи, ознаки такого фінансування є. Потрібно доповнити і те, що роль банківських консорціумів (синдикатів) у проектному фінансуванні постійно зростає. Особливо це стосується банківських консорціумів і синдикатів, що діють на ринку єврокредитів. ІІідключаються до проектного фінансування і державні агентства експортних кредитів: Експортно-імпортний банк ОПІК (США); Експортно-імпортний Аніж, Міністерство міжнародної торгівлі (Японія); Корпорація розвитку експорту (Канада); Департамент гарантій щодо експортних кредитів (Великобританія); «Гермес» (Німеччина) та інші. Кредити і навіть гарантії цих агентств у більшості випадків «пов'язані» — передбачають обов'язко­вість при реалізації інвестиційного проекту закупівлю устаткування компаній відповідних країн.