Тема 6. Проектно-кошторисна документація

1. Сутність оцінювання та система ціноутворення в будівництві

2. Кошторисні нормативи та склад кошторисної документації

3. Порядок складання кошторисів та визначення кошторисної вартості інвестиційного проекту

4. Визначення та узгодження договірних цін та рорахунків за обсягом виконання робіт

1. . Сутність оцінювання та система ціноутворення в будівництві

Відколи оцінювання було офіційно визнано як окремий вид діяльності (30-ті роки і до 70-х рр. XX ст.), основними його питаннями були ті, що пов'язані з результатами. Стосовно поняття «оцінювання» є досить багато визначень і тлумачень, ми ж дещо спинимось на визначенні Керол Г. Вайс. На її думку, оцінювання — це «систематична оцінка операцій та (або) результатів програми чи політики порівняно з комплексом явних та неявних стандартів з метою вдосконалення програм чи політики». При цьому вона вщцляє п'ять ключових елементів цього визначення. Перший з них — це систематична оцінка, яка засвідчує науково-дослідну природу процедур оцінювання. А з цього випливає, що яким би не було дослідження — кількісним чи якісним, воно має узгоджуватися з формальними правилами, властивими сфері досліджень соціальних наук.

Другий і третій елементи визначають, на що спрямоване дослід­ження: на процеси та результати програм (проектів), якою мірою ці програми (і проекти) узгоджуються з практичними діями, наскільки вони відповідають запланованому і таке інше.

Четвертим елементом визначення є стандарти (норми чи норма­тиви), згідно з якими здійснюється порівняння. Коли збір даних щодо про­цесів і результатів закінчено, настає етап оцінки якості програм (проектів) шляхом порівняння їх показників з очікуваними результатами.

П'ятий елемент визначення — це мета, задля досягнення якої проводиться оцінювання (наприклад, удосконалення тієї чи іншої програми, проекту). Оцінювання — це практичний інструмент, розроблений для поліпшення функціонування програм, проектів або перерозподілу ресурсів на користь кращих. Оцінювання можуть здійснювати на різних рівнях з різ­ною метою спеціалісти різного кваліфікаційного та освітнього рівнів.

Здійснення оцінювання шляхом наукового дослідження, безумовно, вимагає більше часу і коштів, аніж на середньому професійному рівні. Особливо тоді, коли оцінювання результатів є комплексними, складними для вивчення (спостереження) і містять багато елементів, факторів, що взаємо­діють різнофакторно в різний спосіб.

У різних країнах виконується значна кількість програм та проектів, але поява нових потреб спонукає розробляти нові й нові програми і проекти. Існують і здійснюються програми та проекти щодо забезпечення населення житлом та іншими об'єктами соціальної сфери, харчуванням, медичні, транс­портні, просвітницькі, молодіжні, політичні, інженерні, економічні, фінансові та багато інших. Деякі нові програми чи проекти е логічним продовженням попередніх. Вони можуть бути від приватних фірм і їх здійснення відбувається через ринок. Існують державні, корпоративні та інші програми і проекти, які мають різноманітне фінансове забезпечення і на їх реалізацію витрачається чимало коштів. Це викликає потребу інформувати людей про те, чи при­носять ці програми і проекти такі результативна які вони сподівалися, чи інші. Без системного аналізу дізнатися про це не просто, тож очевидно, що оцінювання є найкращим способом отримання такої інформації.

Але в термінології треба розібратися. Оцінювання може бути cnpfl^L моване на будь-який рівень ієрархії. Можна оцінювати національні програ­ми, інвестиційні проекти чи їх компоненти тощо, використовуючи однакові базові методики. Може бути тестове оцінювання знань студентів, спеціаліс­тів, рейтингове — становища політиків, опитування споживачів відповідної продукції. Але може бути й оцінювання вартості інвестиційного проекту, який складається з багатьох тисяч компонентів, і тут тестова оцінка нічого або майже нічого не дасть. Тобто потрібні відповідні методи, засоби, ін­струменти для оцінки, і в кожному окремому випадку тільки той або інший може бути застосований. Тому в деяких зі сфер діяльності не вживають терміна «оцінювання», але роботи з оцінювання проводять під іншими назвами (соціальний аудит, системна ревізія, рейтингова оцінка, визначення вартості інвестиційного проекту та ін.).

У сфері оцінювання для позначення цього процесу використовується значна кількість різних слів, термінів і термінологій. Наприклад, визначення міцності твердого тіла, несучої здатності конструкції, вартості матеріалу або ж з позиції досліджень — якісні і кількісні дослідження, експеримент, контрольні групи тощо. Або ж терміни «результати» (outcomes), «наслідки» (results), «ефект» (effects). Очевидно, що в українській мові понятійний апарат для фахівців різних професійних спрямувань достатній та зрозумілий і немає нагальної потреби перелицьовувати його на східний чи західний манер як у суспільних, так і в технічних та інших галузях знань і практичної діяльності. Наприклад, визначення вартості інвестиційного проекту в Україні здійснюється на підставі відповідних правових та нормативних актів (як і в інших країнах) і формалізується в документі, що називається кошторисом. Кошторис — це нормативний документ і термін, що означає вартість об'єкта, або в якому визначається, скільки коштує (або вартує) цей об'єкт.

Кошторис об'єкта — це вартість даного об'єкта в грошовому ви­раженні. І в такому разі розуміння слова «оцінювання» фахівцем з інвес­тиційної діяльності не буде однозначним з розумінням людини, що не знає будівельної термінології. Безумовно, що порівняти вартість кількох об'єктів на підставі їхніх кошторисів можна. Можна оцінити (дати оцінку) або визна­чити ефективність того чи іншого проекту на підставі відповідних показників (у тому числі складених кошторисів). На підставі зібраних, вивчених і досліджених факторів можна оцінити ситуацію, зробити відповідні висновки і розробити заходи для поліпшення ситуації.

Тому «оцінювання» у кожному окремому випадку може мати різні ознаки і нести різне смислове навантаження. Але єдиним може бути потреба вдосконалення методів, засобів, інструментів та моделей «оцінювання» у всіх галузях знань та економіці. «Все, що ми знаємо про проектування, вимірю­вання та аналіз, знаходить своє застосування у процесі планування та вико­нання досліджень з оцінювання».

Але в усіх випадках для аналізу, оцінювання, а також і досліджень застосовують як якісні, так і кількісні методи. Усі вони заслуговують на увагу. Але використовують їх залежно від умов, ситуацій і потреб як у вітчизняній, так і закордонній практиці. Серед них — метод реплікації, метааналіз, аналіз витрат — вигід і витрат — результативності та інші. Усі вони досить поши­рені і в Україні, і за кордоном.

Реплікація — це повторне виконання дослідження. Вона має надзвичай­но важливе значення для впевненості в достовірності результатів оціню­вання. Бо в наукових (і не тільки наукових) випадках дослідження «еталоном твердого значення є не один винятково важливий результат, а повторюва­ність результатів, що мають статистичну значимість. Повторюваність резуль­татів — це база для наукового узагальнення». Бо з допомогою повторно виконаних досліджень можна чіткіше й усвідомленіше визначити умови, за яких програма чи проект може вдатися (або не вдатися), досягти (або не досягти) успіху, ефективності. Так набувається відповідного досвіду для поступових поліпшень програм чи проектів або ж відмови від них.

Метааналіз — це набір кількісних методів, який дає змогу синтезувати результати багатьох типів досліджень. За допомогою цього методу зі всіх досліджень з певної проблеми чи питання відбирають щонайменше один показник взаємозв'язків, що розглядаються.

2. Кошторисні нормативи та склад кошторисної документації

Кошторисні нормативи поділяють на такі види:

• загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

• відомчі кошторисні нормативи;

• кошторисні нормативи дая окремих будов;

• індивідуальні кошторисні норми.

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх відомчої належності і форми власності при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної власності.

До відомчих кошторисних нормативів належать кошторисні норма­тиви, які розробляються в обґрунтованих випадках, коли за прийнятою для спеціалізованого будівництва технологією і організацією робіт витрати тру­дових і матеріально-технічних ресурсів відрізняються від рівня, прийнятого в загальнодержавних нормах. Ці нормативи застосовують у тій галузі, для якої вони розроблені.

Відомчі кошторисні нормативи обов'язкові для організацій, установ і підприємств міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, що затвердили ці нормативи. Для організацій, установ і підприємств, що входять до сфери управління інших міністерств та органів виконавчої влади, ці нормативи можуть бути обов'язковими за умови прийняття ними відповід­ного рішення.

Відомчі кошторисні нормативи не можуть суперечити загальнодержав­ним або дублювати їх.

Усі кошторисні нормативи за ступенем укрупнення поділяють на елементні та укрупнені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

• ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБНД 2.2-99);

• ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д. 2.3-99);

• ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д. 2.4-2000);

• ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (РЕКНрв)(ДБНД. 2.5-2001);

• ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);

• ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і меха­нізмів (РКНЕМ)(ДБН Д. 2.7-2000).

До укрупнених кошторисних нормативів належать укрупнені ре­сурсні кошторисні норми (УРКН):

1. на будівлі і споруди в цілому;

2. на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.

Вихідними даними для розроблення кошторисних нормативів є:

• найбільш раціональні технічні рішення в проектах;

• технологія будівельного виробництва і будівельні машини та ме­ханізми, що відповідають останнім досягненням науково-технічного прогресу;

• чинні стандарти на матеріали, вироби і конструкції, а також устаткування.

Дія кошторисних нормативів зберігається протягом періоду між пе­реходами на нові кошторисні норми. Переходи на нові кошторисні норми зумовлюються змінами у сфері організації будівництва, економічної політики держави і супроводжуються переробленням усієї системи кошторисних нормативів.

Кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудо- затрат, часу роботи будівельних машин та механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій) на одиницю виміру будівельно-монтажних робіт у фізичних або відносних вимірах.

Головна функція кошторисних норм та нормативів полягає у визна­ченні нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідних видів робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Кошторисні норми призначені для:

• визначення складу і кількості ресурсів при збільшенні будівництва;

• визначення прямих затрат у вартості будівництва;

• розрахунків за виконані роботи;

• розробки укрупнених ресурсних показників за конструктивними елементами і видами робіт на функціональну одиницю виміру.

Кошторисні нормативи використовують і для розробляння поточних одиничних розцінок, визначання тривалості робіт, складання технологічної документації, проектів організації будівництва (ПОБ), проектів виконання робіт (ПВР) та ін., встановлення норм списання матеріалів.

У разі потреби кошторисні нормативи можуть слугувати для економіч­ної оцінки та порівняння окремих проектів і проектних рішень, а також для аналізу структурних змін капіталовкладень.

Система ціноутворення в будівництві базується на нормативно- розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально- технічних ресурсів.

Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально- технічні ресурси визначають прямі витрати у вартості будівництва.

Решту витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначають не за нормами, а розрахунково.

До них належать:

• загальновиробничі витрати;

• додаткові витрати на виконання БМР у зимовий період;

• додаткові витрати на виконання БМР у літній період проти неба за температури понад +27 °С;

• інші витрати замовника, підрядника, пов'язані із здійсненням БМР;

• витрати на утримання служби замовника і авторський нагляд;

• витрати на підготовку експлуатаційного персоналу;

• витрати на проектно-пошукові роботи;

• кошторисний прибуток;

• кошти на покриття ризику всіх учасників ІП;

• кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційним процесом.

Ресурсні елементні кошторисні норми е первинними кошторис­ними нормативами, призначеними для визначення нормативної кількості ресурсів для виконання різних видів будівельних, монтажних, ремонтних і реставраційних робіт, прямих витрат у вартості будівництва, а також для розроблення поточних одиничних розцінок.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на експлуатацію будівельних машин і механізмів, у тому числі заробітної плати робітників, зайнятих на управлінні та обслуговуванні цих машин, є:

• кошторисні норми часу роботи будівельних машин і механізмів, норми ресурсів, потрібні для визначення необхідної кількості ресурсів, наведені в ресурсних елементних кошторисних нормах;

• кошторисні норми ресурсів, необхідні для їх роботи, наведені в ресурсних кошторисних нормах експлуатації будівельних машин і механізмів;

• поточні ціни машино-годин, розраховані на підставі ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин.

Правила визначення вартості їх експлуатації викладено в третьому розділі ДБНД. 1.1-2000.

Кошторисні норми витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, наведені в РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, і поточні ціни на них є нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на матеріальні ресурси.

Нормативно-розрахунковою базою для визначення кошторисної трудомісткості будівництва е сума кошторисної нормативної тру­домісткості робіт, наведеної в РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, РЕКНпн і РКНЕМ, що враховує трудовитрати робітників-будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, розрахункової трудомісткості при перевезенні ґрунту і будівель­ного сміття, що враховує трудовитрати робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспортних засобів, та розрахункових трудовитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в загальновиробничих витратах, коштах на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, коштах на сезонні (зимові та літні) подорожчання вартості буді­вельно-монтажних робіт.

Зазначена кошторисна трудомісткість будівництва передбачає вико­нання робіт у звичайних умовах за плюсової температури зовнішнього по­вітря, але не більш ніж +27 °С у літній період просто неба, і помірного вітру (швидкістю до 10 м/с).

Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат можуть також служити поточні одиничні розцінки на будівельні, монтажні, ремонтно-будівельні, реставраційно-відновлювальні та пусконалагоджуваль­ні роботи, складені на основі РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, РЕКНпн і

І'КІ 11-М, а також поточних цін на матеріали, вироби і конструкції, машино- години будівельних машин і механізмів і поточної вартості людино-години відповідного розряду.

Норми, що застосовуються для визначення прямих витрат, передбача­ють витрати ресурсів під час виконання будівельно-монтажних робіт в умо-вах плюсової температури зовнішнього повітря, але не більш ніж +27 °С у літній період просто неба, і помірного вітру.

Правила розрахунку додаткових витрат, пов'язаних з виконанням бу­дівельних і монтажних робіт при температурі зовнішнього повітря, нижчій від нуля, і сильному вітрі (швидкістю більше ніж 10 м/с), або в літній період просто неба при більш ніж +27 °С, наведено в третьому розділі ДБН.

У кошторисній документації на будівництво вартість устаткування визначається окремо від вартості будівельних і монтажних робіт. У третьому розділі ДБН наведено правила визначення кошторисної вартості устатку­вання і порядок включення до інвесторської кошторисної документації будов коштів, що потрібні для придбання устаткування.

Основні правила і положення з визначення кошторисної вартості будівництва, якими потрібно керуватися під час складання інвесторської кошторисної документації, і принципи визначення ціни пропозиції претен­дента на виконання робіт та уточнення вартісних показників при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт також містяться в третьому розділі.

Розроблення, узгодження та затвердження кошторисних норма­тивів здійснюють:

• для загальнодержавних будов — Держбуд України;

• для відомчих та окремих будов — відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади з експертизою та погодженням Держбуду України;

• для індивідуальних — згідно з положеннями п. 1.2.5 ДБН Д. 1.1 — 2000.

Проекти кошторисних нормативів, що готуються до затвердження, розглядають у такому ж порядку.

Розгляд проектів кошторисних нормативів провадиться за участю відповідальних представників організацій — складачів цих нормативів.

Проекти відомчих кошторисних нормативів і кошторисних нормативів для окремих будов затверджують і розглядають у порядку, встановленому органами, що їх затверджують.

Кошторисні нормативи мають бути затверджені рішенням (поста­новою, наказом тощо) органу, що їх затверджує.

Порядок розроблення, побудови, викладу та оформлення ресурсних елементних кошторисних нормативів (загальнодержавних, відомчих, для окремих будов, індивідуальних) і доповнень до них має відповідати вимогам Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.5—93) і ДБНА.1.1-2—93 «Порядок розроблення, вимоги до побудови, викладен­ня та оформлення нормативних документів».

Інформацію про затверджені Держбудом України кошторисні норма­тиви і про внесені в них зміни, а також про доповнення до збірників кошто­рисних нормативів надає Держбуд України шляхом щорічного опублі­кування Переліку чинних нормативних кошторисних документів, затверджених Держбудом України.

Основні правила складання інвесторської кошторисної документації передбачають:

• елементи будівництва;

• види інвесторської кошторисної документації;

• склад інвесторської кошторисної документації. Складають кошторисну документацію в такому порядку:

• локальних кошторисів та відомостей ресурсів до них;

• об'єктних кошторисів;

• локальних та об'єктних кошторисних розрахунків; Ч кошторисних розрахунків на окремі види витрат;

• зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва;

• зведення витрат;

• відомостей кошторисної вартості об'єктів, що входять до пускового комплексу;

• основні правила складання розрахунків вартості будівництва;

• додаткові вимоги до розроблення кошторисної документації на реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, будівель і споруд;

• загальні правила оформлення інвесторської кошторисної доку­ментації.

Форми кошторисної документації дозволяють складати її в певній послідовності, поступово переходячи від дрібних до більших елементів будів­ництва, що являють собою вид робіт (витрат): об'єкт — пусковий комплекс — черга будівництва — будівництво (будова) у цілому.

Об'єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо) з усіма улаштуваннями (галереями, естакадами тощо), устаткуванням, меблями, інвентарем, підсобними та допоміжними пристро­ями, що належать до неї, а також, за необхідності, з інженерними мережами, які прилягають до неї. На будівництво об'єкта має бути складений окремий проект і кошторис або кошторисний розрахунок (об'єктний кошторис або об'єктний кошторисний розрахунок).

При будівництві підприємств, виробничих або житлово-цивільних комплексів окремими об'єктами, що входять до складу будови, є зовнішні мережі з обслуговувальними та допоміжними спорудами на них (водо­постачання, каналізація, теплофікація, газифікація, енергопостачання тощо), під'їзні колії, внутрішньозаводські або внутрішньоквартальні дороги, інші загальномайданчикові роботи.

Якщо на території забудови за проектом зводиться тільки один об'єкт основного призначення, без будівництва підсобних та допоміжних об'єктів (наприклад: у промисловості — будівля цеху основного призначення (голов­ного корпусу); на транспорті — будівля залізничного вокзалу; у житлово- цивільному будівництві — житловий будинок, театр, будинок школи тощо), то поняття об'єкта будівництва збігається з поняттям будови.

Пусковим комплексом є сукупність об'єктів (або їх частин) основного виробничого, допоміжного та обслуговувального призначення, енергетичного, транспортного та складського господарств, зв'язку, інженерних комунікацій, очисних споруд, благоустрою, охорони довкілля від забруднення та інших об'єктів, що є частиною будови або її черги, введення яких в експлуатацію забезпечує: випуск продукції або надання послуг в обсязі, передбаченому проектною документацією для даного пускового комплексу; умови праці, що відповідають чинним нормам.

Чергою будівництва є визначена проектною документацією сукупність об'єктів виробничого призначення (або їх частин), введення в дію яких забез­печує випуск продукції або надання послуг та безпечну експлуатацію цих об'єктів. Вона може складатися з одного або кількох пускових комплексів.

Будовою є сукупність будівель та споруд (об'єктів) різного призна­чення, будівництво яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва (розрахунком вартості будівництва) або, у відповідних випадках, із зведенням витрат, і на які в установленому порядку затвердокується окремий титул будови.

Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих під­приємств, будівель, споруд або їх черг складають інвесторську кошторисну документацію таких видів.

Локальні кошториси є первинними кошторисними документами, їх складають на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах або по загальномайданчикових роботах на підставі обсягів, визначених під час розроблення робочої документації (робочих креслень).

Локальні кошторисні розрахунки складають також на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах або по загальномайданчикових роботах замість локальних кошторисів у тих випадках, коли обсяги робіт і розміри витрат остаточно не визначені і підлягають уточненню.

Об'єктні кошториси об'єднують у своєму складі на об'єкт у цілому дані з локальних кошторисів.

Об'єктні кошторисні розрахунки об'єднують у своєму складі на об'єкт у цілому дані з локальних кошторисних розрахунків і локальних кошторисів та підлягають уточненню.

Кошторисні розрахунки на окремі види витрат складають у тих ви­падках, коли потрібно визначити в цілому по будові кошти, необхідні для відшкодування тих витрат, що не враховані кошторисними нормативами (наприклад: компенсації у зв'язку з вилученням земель під забудову; витрати, пов'язані із застосуванням пільг і доплат, встановлених урядовими рішеннями, отриманням архітектурно-планувальних завдань, технічних умов, екс­пертних висновків тощо).

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва, підприємств, будівель, споруд (або їх черг) складають на основі об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

Зведення витрат — це кошторисний документ, що об'єднує зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва.

Зведення витрат складається у випадках, коли одночасно з будів­ництвом виробничих об'єктів передбачається будівництво об'єктів житлово- цивільного призначення або бази будівельної індустрії, профтехучилищ, профілакторіїв, об'єктів підсобного сільського господарства та побутового обслуговування населення, міського наземного пасажирського транспорту, доріг, шляхопроводів та подібних інженерних споруд, а також об'єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок коштів на виробниче будівництво.

Зведенням витрат також можна об'єднувати два та більше зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва невиробничого призначення.

Відомість кошторисної вартості будівництва об'єктів, що входять у пусковий комплекс, складається у тому разі, коли здійснення будівництва та введення в експлуатацію підприємства, будівлі або спо-руди передбачається окремими пусковими комплексами. Ця відомість містить у собі кошторисну вартість об'єктів, загальномайданчикових робіт і витрат, що входять до складу пускового комплексу.

Відомість кошторисної вартості будівництва об'єктів та робіт з охорони довкілля складається в тому разі, коли під час будівництва підприємства, будівлі або споруди передбачається здійснення заходів щодо охорони довкілля. І Іри цьому у відомості зберігається нумерація об'єктів та робіт, прийнята у зведеному кошторисному розрахунку. До відомості включається тільки вартість об'єктів та робіт, що безпосередньо стосуються природоохоронних заходів.

У разі проектування будов, будівництво яких намічається здійснювати за чергами, складають: розрахунок загальної вартості будівництва (зведення витрат); зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва першої черги; розрахунки вартості будівництва наступних черг; об'єктні розрахунки вартості.

Розрахунок вартості будівництва на повний розвиток входить до складу проекту на будівництво першої черги і містить дані зі зведеного кошторис­ного розрахунку вартості будівництва першої черги та розрахунків вартості будівництва наступних черг.

Розрахунок вартості будівництва на наступну чергу складається на підставі даних з об'єктних розрахунків вартості.

Об'єктний розрахунок вартості складається на кожний з об'єктів, що намічається до будівництва у складі наступних черг.

Склад інвесторської кошторисної документації визначається залежно від стадійності проектно-кошторисної документації, що розробляється, та технічної складності об'єкта.

У складі проекту розробляють:

• зведення витрат (за необхідності);

• зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (розра­хунок вартості будівництва);

• об'єктні та локальні кошторисні розрахунки;

• кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

• кошториси на проектні та пошукові роботи.

• У складі робочого проекту розробляють:

• зведення витрат (за необхідності);

• зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

• відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва;

• об'єктні та локальні кошторисні розрахунки;

• локальні кошториси;

• відомості ресурсів до локальних кошторисів;

• об'єктні кошториси;

• кошторисні розрахунки на окремі види витрат;

• кошториси на проектні та пошукові роботи.

• У складі робочої документації розробляють:

• об'єктні та локальні кошториси;

• відомості ресурсів до локальних кошторисів.

Розробляючи передпроектну документацію (техніко-економічні обґрун­тування, інвестиційні та ескізні проекти), визначають розрахункову вартість будівництва і складають локальні, об'єктні розрахунки та зведений роз­рахунок вартості будівництва. Зазначені розрахунки складають за відпо­відними формами кошторисної документації. При цьому склад інвесторської кошторисної документації може бути скороченим порівняно зі стадією проектною за умови забезпечення достовірності визначення вартості будівництва.

Одночасно в складі кошторисної документації розробляють відомість кошторисної вартості будівництва об'єктів, що входять до пускового комп­лексу (якщо відповідно до завдання на проектування виділяються пускові комплекси), та відомість кошторисної вартості об'єктів і робіт з охорони довкілля (за наявності відповідної документації).

До інвесторської кошторисної документації в складі проекту (робочого проекту), що затверджується, додається пояснювальна записка, в якій наведено:

• посилання на територіальний район, де розташоване будівництво;

• відомості про те, з якого року введено норми, та про ціни, в яких складено інвесторську кошторисну документацію;

• обґрунтування для складання розрахунків інших витрат;

• розміри кошторисного прибутку;

• посилання на документи, відповідно до яких розробляється інвес- торська кошторисна документація;

• розрахунок розподілу коштів за напрямами капітальних вкладень (для житлово-цивільного будівництва).

За необхідності наводять інші відомості про порядок визначення кошторисної вартості, характерні для даної будови (наявність об'єктів загального користування, документів про включення коштів на будівництво спільних об'єктів пропорційно до потреб в їхніх послугах тощо).

2. Порядок складання кошторисів та визначення кошторисної вартості інвестиційного проекту

Локальні кошториси складають у поточному рівні цін на трудові і матеріально-технічні ресурси за формами, наведеними в Додатках 16,17.

Відомості ресурсів до локальних кошторисів складають за формами, наведеними в Додатку 18.

При складанні локальних кошторисів застосовують:

• ресурсні елементні кошторисні норми України;

• вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм;

• ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

• поточні ціни на матеріали, вироби і конструкції;

• поточні ціни машино-годин;

• поточна вартість людино-години відповідного розряду робіт;

• поточні ціни на перевезення вантажів для будівництва;

• правила визначення загальновиробничих та адміністративних витрат.

Вартість матеріалів, одержуваних у порядку супутнього добування, за

неможливості використання їх на даному будівництві, але за можливості реалізації враховується за поточними цінами франко-місце заготівлі (франко-кар'єр для місцевих матеріалів і викопних; франко-лісосіка для деревини, одержуваної від вирубування лісу, тощо).

У разі неможливості (підтвердженої відповідними документами) використання або реалізації матеріалів від розбирання або супутнього добування їх вартість у зворотних сумах не враховується.

Якщо використовують устаткування, яке значиться в основних фондах і намічається до демонтажу та перенесення в будівлю, що будується (реконстру­юється), у межах діючого підприємства, що розширюється, реконструюється або технічно переоснащується, то в локальних кошторисах передбачають тіль­ки кошти на демонтаж і повторний монтаж цього устаткування, а балансову вартість самого устаткування позначають довідково за підсумком кошторису.

Об'єктні кошториси складають у поточному рівні цін за формою, наведеною в Додатку 19, на об'єкти в цілому шляхом підсумовування даних локальних кошторисів, з групуванням робіт та витрат за відповідними графами кошторисної вартості «будівельних робіт», «монтажних робіт», «устаткування, меблів та інвентарю», «інших витрат».

В об'єктних кошторисах за даними локальних кошторисів зазначають кошторисну трудомісткість і кошторисну заробітну плату.

Якщо вартість об'єкта може бути визначена за одним локальним кошторисом, то об'єктний кошторис не складається. У цьому разі роль об'єктного кошторису виконує локальний кошторис.

У разі збігу понять «об'єкт» і «будова» до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва включають також дані з таких локальних кошторисів.

В об'єктному кошторисі по рядках та в підсумку наводять показники одиничної вартості на 1 м³ об'єму, 1 м² площі будівель та споруд, 1 пог. м довжини мереж тощо.

За підсумком об'єктного кошторису довідково позначають зворотні суми, які є підсумком зворотних сум, визначених у всіх локальних кошторисах, що віднесені до цього об'єкта.

У разі розміщення в житлових будівлях вбудованих, вбудовано-при- будованих або прибудованих приміщень підприємств (організацій) торгівлі, громадського харчування і комунально-побутового обслуговування об'єктні кошториси складають окремо для житлових будівель та для вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень підприємств (орга­нізацій).

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підпри­ємств, будівель, споруд або їх черг — це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених про­ектом або робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва розроб­ляється в складі проекту або робочого проекту за формою, наведеною в Додатку 14, і затверджується в установленому порядку.

Відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва складають за формами, наведеними в Додатку 15.

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва вклю­чають окремими рядками підсумки за всіма об'єктними кошторисними роз­рахунками, об'єктними кошторисами і кошторисними розрахунками на окремі види витрат.

Позиції зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва мають містити посилання на номер вказаних кошторисних документів.

Кошторисна вартість кожного об'єкта, передбаченого проектом (робо­чим проектом), розподіляється за графами, які визначають вартість: «будівельних робіт», «монтажних робіт», «устаткування, меблів та інвен­тарю»; «інших витрат»; «загальну кошторисну вартість».

У зведених кошторисних розрахунках (ЗКР) вартості виробничого та невиробничого будівництва кошти розподіляються по таких главах: Глава 1. Підготовка території будівництва Глава 2. Основні об'єкти будівництва

Глава 3. Об'єкти підсобного та обслуговувального призначення Глава 4. Об'єкти енергетичного господарства Глава 5. Об'єкти транспортного господарства і зв'язку Глава 6. Зовнішні мережі і споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання і газопостачання

Глава 7. Благоустрій та озеленення території Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди Глава 9. Інші роботи і витрати

Глава 10. Утримання служби замовника і авторський нагляд Глава 11. Підготовка експлуатаційних кадрів

Глава 12. Проектні та пошукові роботи.

Крім того, після підсумку глав 1 — 12 враховують:

1. кошторисний прибуток;

2. кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій.

Вартість будівництва умовно розподіляється на безпосередні та супутні витрати, а також прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва, кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов'язкові платежі.

До безпосередніх витрат належать кошти, що їх витрачають на розробку проектно-кошторисної документації (глава 12 зведеного кошто­рисного розрахунку вартості будівництва) і на спорудження об'єкта будів­ництва (як прямі, так і загальновиробничі витрати) (глави 2—7 ЗКР).

До супутніх витрат належать кошти, необхідні для будівництва в цілому, що їх витрачають як замовник, так і підрядник:

• підготовка території будівництва (глава 1 ЗКР);

• зведення та розбивка титульних тимчасових будівель і споруд (глава 8 ЗКР);

• додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий та літній періоди (глава 9 ЗКР);

• інші роботи та витрати (глава 9 ЗКР);

• утримання служби замовника та авторський нагляд (глава 10 ЗКР);

• підготовка експлуатаційних кадрів (глава 11 ЗКР).

• У свою чергу, безпосередні та супутні витрати поділяються за такими видами робіт і витрат:

• будівельні роботи;

• роботи з монтажу устаткування (монтажні роботи);

• витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю;

• інші витрати.

Правила визначення кошторисної вартості будівництва, наведені в цьому підрозділі, є єдиними і не залежать від способу здійснення будівництва: підрядного чи господарського.

Кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, про­ведення тендерів.

Визначаючи кошторисну вартість будівництва, до будівельних робіт відносять:

а) роботи зі зведення будівель і споруд: земляні; улаштування збір­них і монолітних залізобетонних і бетонних, цегляних, блокових, металевих, дерев'яних та інших будівельних конструкцій, підлог, покрівель; опоряджувальні роботи;

• роботи гірничорозкривні; буропідривні; пальові; із закріплення грунтів; з улаштування опускних колод язів; з буріння свердловин; із захисту будівельних конструкцій і устаткування від корозії; теплоізоляційні (включаючи обмурування і футерування котлів, промислових печей та інших агрегатів); гірничопрохідницькі; підводнобудівельні (водолазні);

• роботи з електроосвітлення житлових і громадських будівель;

• роботи з улаштування внутрішнього водопроводу, каналізації, опалення, газопостачання, вентиляції та кондиціонування по­вітря (включаючи вартість опалювальних котлів, радіаторів, калориферів, бойлерів та інших санітарно-технічних виробів і облаштувань), а також інших внутрішніх трубопроводів;

• роботи, що виконуються при спеціалізованому будівництві, у тому числі: автомобільні дороги та залізниці; мости і тру­би; тунелі і метрополітени; трамвайні колії; аеродроми; лінії електропередачі; споруди зв'язку, радіомовлення і телебачення; конструкції гідротехнічних споруд; судновозні колії стапелів і сліпів; промислові печі і труби; буріння нафтових і газових свердловин (у тому числі в морських умовах); протиерозійні, протисельові, протилавинні, протизсувні та інші інженерні і природоохоронні споруди; меліоративні роботи (зрошення, осушення, обводнювання);

б) додаткові роботи і витрати, виконані методами виконання буді­вельно-монтажних робіт, які застосовуються при мінусовій темпе­ратурі зовнішнього повітря:

• розпушування мерзлих ґрунтів;

• запобігання промерзанню ґрунтів;

• відтаювання ґрунтів;

• застосування бетонів та розчинів швидкого твердіння;

• введення в бетони та розчини спеціальних домішок;

• застосування електропрогрівання бетону;

• утеплення конструкцій;

• прогрівання виробів, кінців труб та кабелю;

• улаштування, розбирання та опалення звичайних тепляків;

• захист робочих місць від снігових заметів тощо;

• прибирання снігу з будівельних майданчиків;

в) додаткові витрати, викликані втратами окремих матеріалів при виконанні робіт у зимовий період;

г) додаткові витрати, пов'язані з тимчасовим опаленням:

• використання постійних систем опалення, що забезпечуються тепловою енергією від енергосистем, блок-станцій і теплових станцій (котелень) для тимчасового опалення окремих закін­чених начорно будівель (або їх частин) протягом опалювального періоду для проведення всередині будівель будівельних та монтажних робіт, які відповідно до технічних умов та правил виконання робіт потрібно виконувати за плюсової температури;

• збільшені тепловтрати внаслідок охолодження крізь отвори та не закінчені опорядженням конструкції закінченої начорно будівлі, а також усереднені витрати теплової енергії на відігрівання і сушіння конструкції.

Визначений за усередненими показниками розмір коштів є лімітом на відшкодування підрядникові зазначених витрат тільки в разі виконання робіт у зимовий період.

Додаткові витрати під час виконання будівельно-монтажних робіт у літній період просто неба за температури зовнішнього повітря більш ніж +27 °С визначаються за усередненим відсотковим показником, який стано­вить 0,35% від вартості будівельно-монтажних робіт за підсумком глав 1—8 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва. Ці кошти є лімітом замовника для доплат підрядникові тільки в разі виконання робіт за умов, що наведені в Методичних рекомендаціях з визначення додаткових витрат при розрахунках за виконані будівельно-монтажні роботи у літній період просто неба при температурі зовнішнього повітря більш ніж +27 °С, схвалених рішенням науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 р., № 20.

Замовник, виходячи з даних про тривалість робіт і заплановані термі­ни їх виконання, може вирішувати питання про внесення до кошторисної вартості будівництва додаткових витрат на виконання будівельно-монтажних робіт у зимовий та літній періоди. Зазначене рішення надається в складі вихідних даних на проектування організації, яка розробляє інвесторську кошторисну документацію.

Частина супутніх витрат, які враховують у главах 1—9 ЗКР, визнача­ється або на підставі чинних нормативних документів, або на підставі даних проекту (робочого проекту) за локальними кошторисами (розрахунками). Приблизний перелік таких витрат, зокрема, містить: додаткові витрати, пов'язані з виконанням протипаводкових заходів; витрати на утримання та відновлення після закінчення будівництва діючих постійних автомобільних доріг; витрати, пов'язані з випробуванням паль (будівельні роботи); витрати на проведення геологорозвідувальних робіт; витрати на придбання госпо­дарського інвентарю (включаючи меблі) для промислового будівництва; витрати на проведення маркшейдерських робіт у вугільній промисловості в частині, не врахованій у загальновиробничих витратах, — які визначаються за локальними кошторисами.

Решта супутніх робіт та витрат (глави 1—9 ЗКР), характер і методи виконання яких не можуть бути точно визначені при проектуванні і їх уточнюють під час визначення виконавця робіт або в процесі будівництва, мають бути відшкодовані підрядникові замовником за рахунок коштів замов­ника на покриття ризику, передбачених у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва. Розрахований таким чином розмір коштів за узгодженням із замовником включається до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, графи 7, 8.

Кошти на страхування від ризиків замовника в будівництві включають до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва за його рішенням в обґрунтованому розмірі, але не більш ніж два відсотки від загальної кошторисної вартості будівництва від підсумку глав 1 — 12 ЗКР, графа 8, із зазначенням у графах 7, 8.

До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва вклю­чають установлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених відповідними постановами уряду. Зазначені витрати (збір до Державного інноваційного фонду, податок на додану вартість тощо) включають окремими рядками до граф 7, 8 ЗКР

Ціна пропозиції, за яку претендент (підрядник) згоден виконати замовлення, розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, потрібних для здійснення проектних рішень щодо об'єкта замовлення, та поточних цін на них.

Для розрахунку ціни пропозиції претендента на будівництво об'єкта замовлення замовник надає претендентові (підрядникові) відомість обсягів пропонованих робіт, відомість ресурсів до неї з від­повідними кошторисними цінами або без цін, або проектно-кошто­рисну документацію. У ціні пропозиції претендент (підрядник) визначає вартість підрядних робіт, пропонованих до виконання.

До складу цієї вартості підрядник включає як безпосередні, так і супутні витрати (прямі і загальновиробничі) на будівництво об'єкта замов­лення, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику, кошти на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів.

До безпосередніх витрат, як прямих, так і загальновиробничих, нале­жать кошти, які підрядник планує витрачати безпосередньо на спорудження об'єкта замовлення, тобто на трудові та матеріально-технічні ресурси. Усі інші особливості ціни тендерної пропозиції врегульовано іншими позиціями розділу 3.2 ДБН Д. 1.1 -1 -2000.

У ціні своєї пропозиції претендент (підрядник) може враховувати кошти на покриття ризику, пов'язаного з виконанням пропонованих робіт, розмір якого залежить від сукупності низки факторів, зокрема таких:

• стадія проектування;

• вид будівництва;

• технічна та технологічна складність будови;

• терміни будівництва;

• способи фінансування будівництва;

• оснащеність будівельної організації матеріально-технічними ресур­сами для виконання робіт на об'єкті замовлення та наявності робітників відповідної кваліфікації тощо;

• вид договірної ціни, що пропонується за умовами тендера.

• Зазначені кошти звичайно враховують:

• за твердої договірної ціни (у розмірі не більш ніж 1,5%);

• за періодичної договірної ціни (у розмірі не більш ніж 1,0%).

За динамічної договірної ціни цих коштів, як правило, не враховують.

Розмір цих коштів цілком залежить від повної інформації про об'єкт замовлення та способи виконання робіт, що зменшує небезпеку непередба­чених ситуацій на будівельному майданчику під час виконання робіт.

Під час вивчення проектної документації претендент вивчає можли­вість виникнення ризику для себе та, обчислюючи ціну своєї пропозиції, визначає умови, що запобігали б виникненню ризикових ситуацій або компенсували б його втрати на такий випадок.

Аналіз ризику має своєю метою розгляд можливих ризикових ситуацій, імовірність настання відповідних подій та втрат претендента, а також можливостей їх компенсації, які слід передбачити у контракті.

Аналізуючи ризики, що можуть виникнути під час спорудження об'єкта, доцільно виділити ризик, що пов'язаний з проектною докумен­тацією. Слід враховувати ймовірність того, що під час виконання контракту виникатимуть не передбачені проектом роботи або передбачені в проекті обсяги робіт не відповідатимуть дійсності.

Зменшення такого ризику можна досягти шляхом детальної перевірки технічної документації та усунення припущених помилок. При цьому особ­ливу увагу слід приділяти проблемам, що можуть виникнути на будівельному майданчику: непередбачений стан ґрунту, наявність комунікацій, не нане­сених на генеральному плані, тощо. Щоб уникнути таких ситуацій, претен­дент має перевірити, чи було проведено геологічні дослідження, та ознайо­митися з їх висновками. Крім того, претендент має самостійно обстежити будівельний майданчик та з'ясувати із замовником усі необхідні питання.

Основні дії претендента після виявлення ризику, пов'язаного з про­ектною документацією, слід спрямувати на те, щоб вимагати від замовника внесення необхідних змін у проектну документацію. Компенсацію ризику, усунути який немає можливості, слід враховувати у ціні пропозиції.

Доцільно зважити й ризик, пов'язаний із зовнішніми причинами та аварійними ситуаціями. Слід враховувати ймовірність повені, землетрусу, стихійного лиха, аварій тощо. Названі події створюють для претендента загрозу значних матеріальних втрат, але ймовірність їх настання може бути оцінена по-різному. Відшкодування додаткових витрат підрядника у зазна­чених випадках має передбачатися умовами контракту.

Важливим є також комерційний ризик претендента. До такого ризику відносять умови, що передбачені у проекті контракту і можуть призвести до погіршення фінансового стану претендента (розмір авансового платежу; порядок оплати виконаних робіт та вид контрактної ціни, за якими здійснюватимуться розрахунки; порядок вирішення претензій замовника та підрядника тощо).

Аналіз комерційного ризику здійснюється шляхом уважного розгляду всіх пунктів проекту контракту (зокрема, особливих умов контракту) та визначення їх впливу на фінансовий стан підрядної організації.

Розглядаючи пункти проекту контракту, претендент має оцінити їх прийнятність для себе та ризик для фінансового стану, з яким вони пов'язані (порядок змін проектної документації та обсягів робіт у процесі будівництва, порядок страхування ризику, фінансові гарантії тощо).

Якщо претендент до виконання предмета замовлення залучає суб­підрядників, то кожен із них має аналізувати власний ризик та передбачати його компенсацію в ціні пропозиції.

2. Визначення та узгодження договірних цін та розрахунків за обсягом виконання робіт

Договірна ціна — це вартість підрядних робіт, за яку підрядна орга­нізація, визначена виконавцем робіт, згідна виконати об'єкт замовлення.

Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використо­вується під час проведення взаєморозрахунків. Договірну ціну на будівництво об'єкта формує претендент на виконання робіт (генпідрядник) із залученням субпідрядних організацій і погоджує із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який є невід'ємною частиною контракту.

Договірні ціни можна встановлювати твердими, динамічними та періодичними. Тверді договірні ціни зазвичай установлюють для будівниц­тва тривалістю до 1,5 року. Такі ціни залишаються незмінними на весь обсяг будівництва і не уточнюються, за винятком випадків, якщо:

а) замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що викликає зміну обсягів робіт і вартісних показників;

б) у процесі будівництва в проектній документації та інвесторських кошторисах виявлено безперечні помилки, що не були виявлені на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації;

в) виникають обставини непереборної сили — надзвичайні обста­вини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору (контракту).

Динамічні договірні ціни встановлюють відкритими і їх можна уточнювати протягом усього строку будівництва, при цьому маса прибутку, врахована в договірній ціні на початок будівництва, не уточнюється, крім окремих випадків.

Періодичні договірні ціни встановлюють відкритими, і вони мають елементи як динамічної, так і твердої договірної ціни. Особливість такої ціни полягає в тому, що на обсяги робіт, заплановані на певний період (пере­важно це річний план), встановлюється тверда договірна ціна (фіксована частина ціни). Формування та застосування фіксованої частини періодичної договірної ціни провадиться за тими самими правилами, що й для твердої договірної ціни.

Після закінчення періоду, в якому діяла тверда ціна в складі періодич­ної договірної ціни, вартість залишків робіт може бути уточнена з подальшим установленням твердої ціни на весь залишок або його частину.

Підчас узгодження договірної ціни замовник, розглядаючи її складові, перевіряє вартість матеріальних ресурсів, яка не повинна перевищувати тієї, що склалася в регіоні за цінами виробників, окрім випадків, підтверджених відповідними обґрунтуваннями та розрахунками.

До таких випадків, зокрема, належать:

• особливі вимоги до технічних характеристик та якості матеріалів, виробів і конструкцій;

• технологічні умови здійснення будівництва.

Після узгодження договірної ціни складається контракт на виконання робіт. У контракті зазначається документ, покладений в основу визначення вартісних показників; зазначається вид договірної ціни: тверда, динамічна або періодична; порядок та терміни уточнення договірної ціни; умови фінан­сування та розрахунків за обсяги виконаних робіт; гарантії замовника та підрядника тощо.

Уточнення динамічних договірних цін провадиться, виходячи з порів­няння регіональних рівнів цін матеріально-технічних ресурсів на час узгод­ження договірної ціни, середнього їх відхилення на момент уточнення та цін ресурсів, поданих підрядником. У разі необхідності можна проводити уточ­нення вартості окремих складових вартості будівельної продукції чи конкрет­них видів робіт та ресурсів, якщо це обумовлено в контракті. Якщо вартість матеріально-технічних ресурсів, подана підрядником, вища за середнє збільшення цін на такі ресурси в регіоні, то рішення щодо рівня уточнених вартісних показників та джерел покриття різниці приймається замовником на основі відповідних обґрунтувань підрядника.

Уточнення динамічної частини періодичної договірної ціни здійсню­ється за такими правилами, як для динамічних договірних цін.

Розбіжності, що виникають між учасниками будівництва в період формування договірних цін і взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт, розглядають відповідні служби місцевих органів виконавчої влади та Держ- буд України. Остаточне рішення приймається в установленому законо­давством України порядку.

Взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт провадяться за період, встановлений у контракті (щомісяця, за етап тощо).

За твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на під­ставі виконаних обсягів робіт та їхньої вартості, визначеної в договірній ціні.

За динамічної договірної ціни вартість прямих витрат при взаємо- розрахунках за обсяги виконаних робіт визначається на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та уточнених цін ресурсів, передбачених у договірній ціні.

Кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат і рівень заробітної плати працівників, заробітна плата яких враховується в загаль­новиробничих витратах, уточнюють у порядку, передбаченому контрактом.

При взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт кошти на покриття витрат підрядника на спорудження або пристосування тимчасових будівель і споруд визначають або на підставі виконавчого кошторису, погодженого із замовником, та фактично збудованих (пристосованих) будівель і споруд з урахуванням рішень проекту організації будівництва, або за відсотковими показниками, які надає Держбуд, що обумовлюється контрактом.

Перелік робіт і витрат, що належать до титульних тимчасових будівель та споруд і враховуються усередненими показниками.

У разі, якщо кошти на покриття цих витрат при взаєморозрахунках визначають за відсотковими показниками, зворотні суми визначають у розмі­рі 15% від маси зазначених коштів.

При взаєморозрахунках за обсяги робіт, що були виконані в зимовий період, передбачені на це в договірній ціні кошти уточнюють у таких випадках:

1. коли в окремі місяці, що належать до зимового періоду, спосте­рігається температура повітря вища від нуля загалом не менш ніж 8 робочих днів на місяць. На роботи, що їх виконували в такі дні, не враховують додаткових витрат на здорожчання будівельно-монтажних робіт у зимовий період;

2. якщо натомість у місяці, що не належать до зимового періоду, спостерігається температура повітря нижча від нуля також загалом не менш ніж 8 робочих днів на місяць, тоді на роботи, що їх виконували в такі дні, враховують додаткові витрати на здорожчання будівельно-монтажних робіт у зимовий період;

3. якщо місцевості, де виконують будівельно-монтажні роботи, за­знають впливу вітрів швидкістю понад 10 м/с, до суми додаткових витрат на здорожчання будівельно-монтажних робіт у зимовий період, виконуваних у такі дні, замовник може здійснювати доплати залежно від кількості вітряних днів у зимовий період.

Підставою для оплати додаткових витрат, пов'язаних із впливом вітрів швидкістю понад 10 м/с у зимовий період, є довідки місцевих органів гідрометеорологічної служби. Вказані додаткові витрати розраховують або калькуляційним методом, або на підставі усереднених показників.

Якщо в договірній ціні не передбачено коштів на додаткові витрати, пов'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт у літній період, то при взаєморозрахунках за наявності зазначених умов їх відшкодовують під­рядникові додатково в порядку, передбаченому контрактом.

За періодичної договірної ціни вартість виконаних підрядних робіт визначається за тими ж правилами, що й для твердої договірної ціни.

При взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт зворотні суми від розбирання конструкцій, знесення будівель і споруд, унаслідок чого одер­жано матеріальні ресурси, придатні для подальшого використання на тій самій будові, визначають на підставі їх номенклатури, кількості та обґрун­тованих цін.

Якщо за домовленістю сторін підрядник виконує роботи з доведення отриманих від розбирання матеріальних ресурсів до придатного для використання стану та транспортування їх до місця тимчасового складуван­ня, вартість цих робіт враховується у вартості будівельно-монтажних робіт.

За підсумком договірної ціни в окремих випадках, обґрунтованих роз­рахунком, можна враховувати додаткові кошти на розвиток власної бази підрядних організацій, а також на поновлення їхнього парку будівельних машин і механізмів.

Розрахунок, який обґрунтовує потребу і розміри цих коштів, склада­ється з урахуванням термінів будівництва (реставрації, ремонту) об'єктів, питомої ваги робіт, що їх виконують для конкретного інвестора, у загаль­ному обсязі робіт та інших факторів. Кошти витрачають цільовим призна­ченням і не відносять на балансову вартість об'єкта (будови). Умови враху­вання цих коштів та їх витрачання обумовлюють контрактом.

Визначення прибутку для субпідрядних організацій можна здійснювати або виходячи із загальної маси прибутку на будову (об'єкт) та питомої ваги обсягу будівельно-монтажних робіт, що їм доручається для виконання, в за­гальному обсязі будівельно-монтажних робіт будови (об'єкта), або виходячи з нормативно-розрахункових трудовитрат на ці обсяги та усереднених показ­ників, що надані Держбудом, за видами робіт, або за будь-яким іншим спосо­бом, який установлено сторонами (генпідрядником і субпідрядником) та обумовлено контрактом.