Самостійна та індивідуальна робота

Самостійна та індивідуальна робота є важливою складовою теоретичної підготовки слухачів, що логічно пов’язана з іншими видами навчальних занять.

Від якості самостійної підготовки слухачів залежить якість семінарського заняття, глибина його теоретичного змісту й активність слухачів.

1) Під час самостійної підготовки слухачі повинні відпрацювати питання, винесені на самостійну роботу та семінарські завдання, які вказані до кожної теми.

2) Кожне питання самостійної роботи та семінарські завдання повинні бути занотовані в конспекті, що перевіряється в ході аудиторних семінарських занять.

3) Під час самостійної роботи слухачі опрацьовують перелік джерел, які подано у списку літератури – основної літератури в обов’язковому порядку, додаткової – на вибір курсанта (студента) як такої, що необхідна для більш повного закріплення знань та підготовки повідомлень та доповідей на семінар.

4) При самостійній підготовці ведеться конспект основних положень теми, записуються результати вирішення завдань, передбачених даними методичними матеріалами та поставленими викладачем на заняттях та в ході консультацій.

5) Кожен слухач має зробити висновки з питань, занотувавши їх до конспекту. При цьому підготовку до семінарського заняття слід вести згідно плану, а також необхідно бути готовим до письмового опитування на семінарі.

6) Індивідуальна робота передбачає виконання реферату або контрольної роботи (для студентів заочної форми навчання).

Семінари

Семінарські заняття є однією з найважливіших і найдієвіших форм засвоєння навчального матеріалу. Вони проводяться з метою активного набуття слухачами нових знань, закріплення, поширення та поглиблення знань, набутих під час інших навчальних занять, а також для навчання слухачів методів самостійної роботи з навчальним матеріалом.

Готуючись до семінарських занять, слухачі повинні набути вміння правильно конспектувати матеріал, що вивчається, аналізувати історич­ний нормативний матеріал, інші державно-правові документи й літературу, а також узагальнювати набуті знання. При цьому, заохочується самостійність та творчий підхід до вирішення проблем. Натомість неприпустимим є механічний переказ прочитаного під час підготовки до заняття.

За класичним сценарієм відповідь на семінарському занятті має бути змістовним викладом власних міркувань і не перевищувати 10 хв. Інші слухачі уважно слухають відповідь і потім беруть участь в обговоренні питання, здійснюючи таким чином колективний пошук вірних рішень і узагальнень. Кожен промовець повинен показати не тільки знання фактичного матеріалу, а й уміння аналізувати його, логіку та аргументованість викладення думок.

У разі проведення традиційно-реферативних форм семінарських занять відбувається розгорнута бесіда (співбесіда) у відповідності з планом та заслуховування й обговорення під керівництвом викладача доповідей. Особлива та більш детальна увага приділяється найбільш складним та проблемним питанням.

Необхідно також зазначити, що основою підготовки до семінарського заняття, насамперед, є першоджерела, які зазначаються в кожній темі, тому їх конспектування першоджерел є обов’язковою умовою підготовки до семінару.

1) На семінарські заняття слухачі готуються, викладаючи основні моменти своєї підготовки в конспекті.

2) В конспектах слухачі відпрацьовують інші завдання: наукові статті з правових видань („Право України”, „Юридичний вісник” та ін.), новели української історичної державно-правової думки, за вказівкою викладача доповнюючи конспекти.

3) Слухачі повинні вивчити та вільно оперувати поняттями при обговоренні питань семінару, що передбачені до вивчення по конкретній темі. Завжди бути готовим до письмового опитування за темою.

4) Слухач, який відповідає на семінарі, має виявляти свої риторико-ораторські здібності.