1. Використання роботи іншого аудитора (мса 600).

Головний (основний) аудитор - це аудитор, відповідальний за підготовку висновку по фінансовій звітності суб’єкта у випадку, коли така звітність включає інформацію з компонентів, що перевіряється іншим аудитором.

Інший аудитор - це особа, що перевіряє фінансову інформацію, представлену компонентами й включену у фінансову звітність суб’єкта. Цей аудитор відповідає за підготовку висновку за фінансовою інформацією компонента, включеної у звітність, що перевіряється головним аудитором. Він є неосновним аудитором, котрий несе відповідальність за зміст фінансової інформації, яка включена у поточну фінансову звітність підприємства, що її перевіряє.

Якщо основний аудитор використовує результати роботи іншого аудитора, основному аудиторові потрібно визначити, яким чином результати роботи іншого аудитора впливають на результати аудиторської перевірки в цілому.

Експерт - фізична особа або підприємство, що володіє спеціальними знаннями, має освіту і досвід у галузі діяльності, яка відрізняється від аудиторської і бухгалтерської.

До питань компетенції основного аудитора відносять питання (рис. 6.1).

Стандартом визначено процедури, які виконує головний аудитор, плануючи використання роботи іншого аудитора – ним може бути отримана інформація (від професійної організації, до якої належить інший аудитор, звернення з запитами до інших аудиторів, спілкування з іншими аудиторами тощо) про професійну компетентність іншого аудитора в контексті конкретного завдання.

В стандарті вказано, що головний аудитор повинен повідомити іншого аудитора про:

- вимоги щодо дотримання незалежності стосовно суб’єкта господарювання та про потребу надання головному аудитору письмового пояснення щодо цього дотримання;

- використання його роботи та висновку щодо досягнення достатніх домовленостей про координацію їх роботи на початковому етапі планування аудиту;

- вимоги бухгалтерського обліку, аудиту та звітності та про потребу надати письмове пояснення щодо їх дотримання.

Рис. 6.1. Питання, що входять до компетенції основного аудитора

Головним аудитором документуються (в робочих документах) які компоненти перевірено іншим аудитором, їх значущість для фінансових звітів суб’єкта господарювання; виконані процедури та отримані висновки.

Інший аудитор повинен співпрацювати з головним аудитором, знаючи, в якому контексті він використовуватиме його роботу.

Якщо головний аудитор доходить висновку про те, що робота іншого аудитора не може бути використана, а сам головний аудитор не може виконати достатні додаткові процедури стосовно фінансової інформації компонента, перевіреного іншим аудитором, то головний аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки через обмеження обсягу аудиту.

2. Розгляд роботи внутрішнього аудитора (мса 610).

В стандарті зазначено, що обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються і залежать від розміру, структури суб’єкту господарювання, вимог його управлінського персоналу.

Стандарт наводить склад елементів внутрішнього аудиту (рис. 6.2).

Зовнішній аудитор несе виключну відповідальність за висловлену аудиторську думку, і ця відповідальність не зменшується при будь-якому використанні внутрішнього аудиту. Зовнішній аудитор повинен оцінити роботу внутрішнього аудиту, якщо виявиться, що внутрішній аудит стосується оцінки ризиків зовнішнім аудитором.

Оцінка зовнішнім аудитором роботи внутрішнього аудиту впливатиме на його судження стосовно використання внутрішнього аудиту під час оцінки ризиків та модифікування (внаслідок цього характеру) розрахунку часу та обсягу подальших процедур зовнішнього аудиту.

Якщо зовнішній аудитор має намір використовувати конкретну роботу внутрішнього аудиту, йому слід оцінити цю роботу та виконати аудиторські процедури для підтвердження її відповідності своїм цілям.

Рис. 6.2. Склад елементів внутрішнього аудиту

Стандартом визначено критерії оцінки роботи внутрішнього аудиту (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Критерії оцінки роботи внутрішнього аудиту

Ця оцінка, згідно МСА 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту», може включати:

- чи виконується робота особами, які, як внутрішні аудитори, мають відповідні технічну підготовку і професіоналізм, та чи належним чином контролюється, перевіряється і документується робота асистентів;

- чи отримані достатні та відповідні аудиторські докази, які забезпечують достовірну основу для сформульованих висновків;

- чи відповідають отримані результати (в тому числі підготовлені звіти) обставинам, результатам виконаної роботи;

- чи розглянуті належним чином будь-які виключення або незвичайні питання, виявлені внутрішнім аудитом.

Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи - різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Коло питань	Визначається керівництвом підприємства, де працює внутрішній аудитор, або відповідно до плану	Передбачено законом або на прохання підприємства-замовника
Об’єкт перевірки	Визначається керівництвом підприємства, де працює аудитор. Переважають питання аудиту збереження майна і недопущення збитків	Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності
Методи	Тести перевірок майже однакові. Різниця в детальності перевірок
Звітність	Перед керівництвом підприємства або перед аудиторським відділом	Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника