2. Зовнішні підтвердження (мса 505).

Види зовнішніх підтверджень представлено на рис. 5.6

Рис. 5.6. Види зовнішніх підтверджень

Практика аудиту визнає доцільним застосування позитивних підтверджень у наступних випадках:

• аудитор очікує, що можуть виникнути розбіжності щодо сум заборгованості. Таке може бути, якщо ризик контролю було оцінено як високий, та якщо в минулих періодах такі розбіжності мали місце;

• невелика кількість значних сум становить суттєву частину заборгованості;

• аудитор має причини вважати, що респондент нехтуватиме цими запитами;

• існують спеціальні вимоги до здійснення аудиторських процедур.

Запити про негативне зовнішнє підтвердження можна застосовувати для зменшення аудиторського ризику до прийнятного рівня, коли:

• оцінений рівень властивого ризику та ризику контролю є низьким;

• вони пов’язані з великою кількістю невеликих за обсягом залишків;

• не очікується виникнення значної кількості відхилень;

• у аудитора немає причин вважати, що респондент нехтуватиме цими запитами.

В міжнародній практиці аудиту одночасно комбіновано використовують як позитивний, так і негативний запити. При цьому позитивні запити надсилають контрагентам, щодо яких існують значні залишки, а негативні запити - контрагентам, у яких залишки незначні.

Запит на зовнішнє підтвердження готується від імені аудитора, проте в самому МСА 505 не визначено, від якого імені здійснюються такі запити.

3. Аналітичні процедури (мса 520).

Аналітичні процедури – оцінка фінансової інформації шляхом вивчення взаємозв’язків між фінансовими та не фінансовими даними (наприклад, вибіркові розрахунки прогнозних показників; порівняння показників, що досліджуються, з середньогалузевими показниками або показниками інших, подібних суб’єктів цієї ж галузі бізнесу).

Визначаючи ймовірність наявності в прогнозній фінансовій інформації суттєвих перекручень, аудитору слід звернути увагу на:

- особливості процесу підготовки прогнозної фінансової інформації;

- наявність застережень в аудиторському висновку про фінансову звітність суб’єкта за попередній період;

- можливість використання даних фінансової звітності суб’єкта за попередній період, аудит якого не проводився;

- інші обставини.

4. Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки (мса 530).

Аудиторська вибірка – це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунках або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними. Виокремлюється два типи ризику, пов’язаного з вибіркою (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Типи ризику, пов’язаного з вибіркою

Методи відбору статей для тестування представлено на рис. 5.8.

Рис. 5.8. Методи відбору статей для тестування

Фактори, що впливають на розмір вибірки, представлено на рис.5.9.

Рис. 5.9. Алгоритм визначення впливу факторів на розмір вибірки

5. Аудиторська перевірка облікових оцінок (мса 540).

До об’єктів обліку та статей фінансової звітності при оцінці яких використовують облікові оцінки, можна віднести:

- амортизацію основних засобів і нематеріальних активів;

- забезпечення майбутніх витрат і платежів (забезпечення виплат відпусток; додаткове пенсійне забезпечення; забезпечення гарантійних зобов’язань; забезпечення реструктуризації);

- резерв сумнівних боргів;

- втрати від знецінення запасів;

- відстрочені податкові активи та зобов’язання;

- дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнаний у звітному періоді, виходячи зі ступеня завершеності операцій;

- очікувані збитки за незавершеним будівельним контрактом;

- дохід від виконання будівельного контракту, визнаний у звітному періоді з урахуванням ступеня завершеності робіт.

Способи визначення облікових оцінок можуть бути простими і складними (рис. 5.10).

Рис. 5.10. Способи визначення облікових оцінок

Залежно від періодичності відображення об’єкта обліку облікові оцінки можуть бути розраховані:

- з періодичністю, з якою ведуться регістри бухгалтерського обліку;

- лише під час складання річної фінансової звітності.