МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра обліку і аудиту

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

«МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ АУДИТУ»

Кривий Ріг

2012

Навчально-методичний посібник підготовлено відповідно до програми з вибіркового циклу дисципліни «Міжнародні стандарти аудиту», яку включено до навчального плану підготовки магістрів спеціальності 803050901 «Облік і аудит». Він вирішує проблему забезпечення студентів навчально-методичними матеріалами для самостійної роботи. У посібнику викладено навчальний матеріал (лекції), програмні питання, тренінгові, навчальні та тестові завдання, рекомендована література. Надано методичні поради щодо виконання, захисту й оцінювання самостійної, індивідуальної та контрольної робіт. Розкрито сутність поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

За допомогою посібника студенти отримають базову підготовку з проведення аудиту та складання звіту за його результатами за міжнародними стандартами.

Для студентів економічних вузів, спеціалістів бухгалтерських служб та інших зацікавлених читачів.

Зміст

		стор.
Вступ		4
Розділ 1.	Програма дисципліни	5
Розділ 2.	Методичні поради (вказівки) до вивчення тем з дисципліни	6
	Тема 1. Концептуальна основа МСА	6
	Тема 2. Професійна етика аудиторів	23
	Тема 3. Загальні принципи та обов’язки	28
	Тема 4. Оцінка ризиків та відповідь на оцінені ризики	45
	Тема 5. Аудиторські докази	56
	Тема 6. Використання роботи інших фахівців	67
	Тема 7. Аудиторські висновки та звітність	72
	Тема 8. Особливості аудиту малих підприємств	81
	Тема 9. Міжнародні стандарти аудиторських завдань та супутніх аудиторських послуг	87
Розділ 3.	Зміст тренінгових занять для студентів денної форми навчання	100
Розділ 4.	Зміст практичних занять і навчальних завдань для студентів заочної форми навчання	104
Розділ 5.	Самостійна робота для студентів денної і заочної форм навчання	114
Розділ 6.	Індивідуальна робота для студентів денної форми навчання	116
Розділ 7.	Контрольна робота для студентів заочної форми навчання	135
Розділ 8.	Поточне і підсумкове оцінювання знань студентів	151
Розділ 9.	Рекомендована література	156

ВСТУП

Мета вивчення дисципліни - оволодіння теоретичними знаннями та набуття практичних навичок використання Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики (МСА) в організації та проведенні аудиту і виконанні інших видів аудиторських послуг.

Основні завдання навчальної дисципліни:

• засвоєння теоретичних основ побудови та застосування МСА;

• вивчення структури та змісту Кодексу етики професійних бухгалтерів;

• вивчення структури та змісту МСА;

• набуття практичних навичок використання МСА аудиту в Україні.

Предмет навчальної дисципліни: принципи, процедури та рекомендації МСА та особливості їх використання в аудиторській практиці України.

Вивчення дисципліни «Міжнародні стандарти аудиту» дозволяє забезпечити формування у студентів наступних навичок щодо спеціалізованого об’єкта професійної діяльності для магістерської програми «Облік і аудит»:

1. Знати складові системи внутрішнього контролю (контрольне середовище, оцінка ризиків суб’єкта господарювання, інформаційні системи, процедури контролю, моніторинг заходів контролю), вміти їх організовувати та оцінити ефективність функціонування.

2. Знати основні напрями та процедури внутрішнього аудиту (мета, завдання, вибір об’єкта контролю, планування, процедури перевірки, документування, звітність, контроль усунення виявлених недоліків).

3. Знати МСА надання впевненості та етики, здійснювати організацію і методику аудиту у відповідності до них.

4. Знати види супутніх аудиту послуг та володіти необхідними навичками для організації і методики їх виконання.

5. Знати і дотримуватись норм Кодексу професійної етики.

6. Знати специфіку аудиторської перевірки малих підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності.

7. Вміти розробляти загальну стратегію аудиту.

8. Вміти складати плани проведення аудиту з переліком необхідних аудиторських процедур.

9. Знати типові помилки і порушення, що виникають в обліковій системі суб’єктів господарювання.

10. Визначати перспективні напрями діяльності суб’єктів господарювання.

11. Складати аудиторський висновок, звіт та інші підсумкові документи.

12. Знати і вміти організувати роботу аудиторів та аудиторських фірм.

13. Знати основні напрями та виконувати контроль якості роботи аудиторів та аудиторських фірм.

Дисципліна «Міжнародні стандарти аудиту» вивчається студентами магістерської програми «Облік і аудит в управлінні підприємницькою діяльністю» після оволодіння знаннями з дисциплін «Фінансовий облік», «Управлінський облік», «Аудит», «Організація і методика аудиту».

Опанувавши дисципліну студент повинен знати: статус, мету діяльності, структуру, повноваження міжнародної федерації бухгалтерів та Ради з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості; сутність МСА їх статус та структуру; зміст Кодексу етики професійних бухгалтерів (аудиторів); принципи, процедури та рекомендації МСА щодо організації та проведення аудиту, виконання інших видів аудиторських послуг; повинен уміти вести ділове листування із замовником аудиту та іншими учасниками аудиторського процесу відповідно до вимог МСА; використовувати принципи, процедури та рекомендації міжнародних стандартів на всіх стадіях (етапах) проведення аудиту.

Розділ 1. Програма дисципліни

№ теми	Назва теми	Денна форма навчання				Заочна форма навчання
		Лекції	Тренінг	Індивідуальна робота	СРС	Лекції	Практичні заняття	Контрольна робота	СРС
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Концептуальна основа МСА	1	-	-	6	1	-	-	4
2	Професійна етика аудиторів	1	2	-	6	1	-	-	4
3	Загальні принципи та обов’язки аудитора	2	2	-	6	1	-	-	4
4	Оцінка ризиків та відповідь на оцінені ризики	2	2	4	12	2	2	4	10
5	Аудиторські докази	2	8	4	12	2	2	7	10
6	Використання роботи інших фахівців	2	-	-	10	1	-	-	8
7	Аудиторські висновки та звітність	2	4	4	10	1	2	4	8
8	Особливості аудиту малих підприємств	4	-	4	12	2	-	8	8
9	Міжнародні стандарти аудиторських завдань та супутніх аудиторських послуг	2	-	-	6	1	-	4	4
	РАЗОМ	18	18	16	80	12	6	27	60

Розділ 2. Методичні поради (вказівки) до вивчення тем з дисципліни

Тема 1. Концептуальна основа мса

Вивчення теми передбачає розгляд питань:

1. Історія створення міжнародних бухгалтерських організацій.

2. Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), її мета, основні завдання та структура.

3. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики.

4. Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості.

Студенти, вивчивши цю тему, зможуть:

- прослідкувати історію створення міжнародних бухгалтерських організацій;

- розуміти мету та основні завдання МФБ;

- знати структуру МФБ;

- розрізняти сфери діяльності Рад і Комітетів МФБ;

- засвоїти загальну структуру професійних стандартів, що використовують аудитори;

- визначати окремі групи стандартів, що описують структуру МСА;

- розрізняти типи завдань з надання впевненості.

1. Історія створення міжнародних бухгалтерських організацій.

Згідно з існуючими історичними фактами перші згадки про аудит з’явилися в період розвитку древньої цивілізації Близького Сходу. Саме тоді почався бурхливий процес формування високоорганізованих держав з не менш організованою господарською діяльністю. Відомо, що вже в 700 рр. до н. э. у Древньому Китаї, в період правління династії Чжоу (1122-256 рр. до н. э.), існував пост Генерального аудитора, який забезпечував і гарантував чесність урядовців, що мали безпосередній доступ до державних фінансів і іншого державного майна.

У Афінах в V ст. до н. э. існували урядові органи, що займалися перевіркою усієї діяльності посадовців після закінчення їх повноважень.

У III ст. до н. э. у Римській імперії стали призначати цілий штат спеціальних контролерів (кураторів, прокураторів, квесторів), які під спостереженням скарбника займалися перевіркою державного бюджету. Складність структури Римської імперії, існування значного числа провінцій вимагали особливого підходу не лише до процесу обліку прибутків, витрат і усіх збираних податків, але і до процесу перевірки достовірності віддзеркалення державними чиновниками усієї облікової інформації. Першу згадку про це в англомовних країнах можна віднести лише до 1130 р., про що свідчать нечисленні записи в архівах Казначейства Англії і Шотландії.

Приблизно з кінця XIII ст. згадки про аудиторів і аудит зустрічаються в Італії і Франції. У наукових працях того часу було рекомендовано проводити аудит рахунків.

На поч. XIV ст. з’явилося значне число документів, що відбивало широке визнання значення аудиту і регулярне аудиювання сформованих звітів муніципальних органів, приватних землевласників і ремісничих гільдій. В цей час у Великобританії існував аудит двох видів: у містах його проводили публічно, у присутності правлячих посадовців і громадян, за допомогою заслуховування аудиторських звітів, що читалися скарбником. До середини XVI ст. аудитори міст стали завершувати свої звіти примітками приблизно наступного змісту: «Вислухано аудиторами, що підписалися нижче». Практика «слухання звітів» проіснувала до XVII ст., оскільки умінням читати володіло у той час дуже незначне число громадян. Сам же термін «аудит» походить від латинського слова «audio» - «чути».

Проте в історичних літописах існують і свідчення другого виду аудиту, який був детальною перевіркою рахунків сплат керівниками великих маєтків з наступним усним звітом перед власником і Радою керівників цього маєтку. При цьому аудитор був членом цієї Ради і за своєю суттю був прототипом сучасного внутрішнього аудитора.

Розглянута практика аудиту Великобританії не прагнула виявити які-небудь відхилення в рахунках, за винятком прояву фактів реального обману з боку як державних, так і приватних посадовців. Важлива вимога такого аудиту полягала в забезпеченні підзвітності названих осіб відносно увірених їм засобів і майна.

Приблизно з XVII ст. економічний розвиток багатьох країн характеризується бурхливим зростанням міст, фабрик, розширенням торгівлі. У цей період докорінно міняється увесь процес обліку, який переорієнтовувався головним чином на реалізацію дотримання прав власності на будь-яке майно. А аудит трансформується з процесу пасивного «слухання» в процес детального вивчення і аналізу письмових документів і свідчень, що підтверджують ті або інші угоди. Іншими словами, з’являється звичай підтвердження достовірності угод за допомогою їх констатації двома різними незалежними суб’єктами.

Важливою віхою розвитку незалежного аудиту стали зародження до кінця XVII ст. акціонерних товариств і ціла хвиля фінансових криз, що прокотилися по світу, і банкрутств. Виникла глобальна проблема захисті інтересів кредиторів, що привело до підвищення ролі незалежних експертів-аудиторів, які могли б здійснювати захист цих інтересів за допомогою контролю за веденням обліку і формуванням звітів суб’єктів, що кредитувалися, надаючи при цьому своєчасну інформацію про можливе банкрутство останніх.

Незважаючи на бурхливий розвиток і високу значущість, аудит став найважливішим складовим елементом світової економічної системи лише у кінці XIX ст. Цьому послужило будівництво залізниць, створення страхових компаній, банківських структур і подальший розвиток акціонерних товариств. Саме з розвитком залізничного транспорту пов’язано створення служби внутрішніх аудиторів, які роз’їжджали по Сполучених Штатах Америки, відвідуючи транспортні агентства і оцінюючи міру відповідальності їх адміністративних органів за збереженням майна, систему обліку і формування звітності.

На цьому етапі розвитку економіки в цілому і аудиту зокрема ще не існувало єдиних методичних підходів до проведення незалежних аудиторських експертиз і, як наслідок, були відсутні єдині вимоги до самого аудиторського висновку, що полягало, як правило, з двох-трьох загальних фраз. Головним критерієм довіри до аудиторського висновку була особлива прихильність клієнта до аудитора, обумовлена уважністю, доброзичливістю, бездоганною чесністю, незалежністю, але в той же час зацікавленістю останнього в справах клієнта. Проте, у зв’язку з обмеженістю, що надається аудитором того часу звітної інформації, у клієнтів виникали всілякі проблеми.

Друга половина XIX ст. супроводжувалася цілим рядом законодавчих актів провідних держав світової спільноти, що підвищують значущість аудиту як інституту ринкової економіки. У цей період Великобританія ухвалює закони про обов’язковий аудит британських компаній один раз в рік. Окремі Королівські укази цього часу Англії, Шотландії і Ірландії поклали початок об’єднанню бухгалтерів в професійні громадські структури. В результаті були створені Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу, Суспільство бухгалтерів Единбургу, Інститут бухгалтерів і аудиторів Глазго, Суспільство бухгалтерів Абердина і, нарешті, Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії. Представники цих громадських об’єднань приступили до розробки єдиних для усіх їх членів правил професійної діяльності бухгалтерів.

Франція ухвалює закон про аудит акціонерних товариств і комерційних банків, що приписав обов’язкову аудиторську перевірку спеціальними ревізорами – «комісарами по рахунках», Німеччина - доповнення до закону про акціонерні товариства, яким наглядовим радам цих суспільств ставилося в обов’язок здійснення перевірки звітності і доповідь про її результати на зборах акціонерів.

В той же час з ускладненням і розширенням сфер діяльності економічних суб’єктів ускладнювався і бухгалтерський облік цієї діяльності. Це вимагало від аудиторів високої професійної підготовки. Так, в штаті Нью-Йорк було законодавчо регламентовано здійснення аудиторської діяльності бухгалтерами, що здобули освіту лише в Нью-йоркському університеті і мали ліцензію на право займатися цією діяльністю.

Крім того, була потрібна розробка єдиних для усіх аудиторів основних рекомендацій для проведення як самого аудиту, так і аудиторського узагальнення, що готувався на його основі.

Та все ж до початку XX ст. число наукових джерел по проблемах аудиту було незначним. Зокрема, в США використовувалися лише джерела, видані в Англії. Тому першою і актуальною до теперішнього часу науковою працею в цій області знань було видання Р. Х. Монтгомери книги «Аудит: теорія і практика» (згодом – «Аудит Монтгомери»). Її поява була обумовлена передусім відмінністю американської практики аудиту від англійської, вживаної в США аудиторами, які здобули освіту у Великобританії до рубежу XX ст.

У перші роки XX ст. зацікавлені користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації вважали балансовий звіт основним показником надійності будь-якого економічного суб’єкта (компанії, фабрики і ін.). З цієї причини усі аудитори спочатку приділяли особливу увагу саме цій звітній формі. Перша офіційна постанова про аудит в США, підготовлене Американським інститутом бухгалтерів-експертів (нині Американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів - American Institute of Certified Public Accountants - AICPA), було присвячене «аудиту балансів» і опубліковане в 1917 р.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. викликала перегляд стосунків до діяльності аудиторів. У цей період різко зросли вимоги до якості аудиту.

У час і, особливо, після закінчення кризи намітилося посилення акценту усіх провідних країн світової спільноти на введенні жорстких вимог до формованої і такої, що представляється зацікавленим користувачам бухгалтерської (фінансової) звітності. Разом з вимогами обов’язкової публікації звітних даних з’явилася об’єктивна потреба підтвердження їх достовірності незалежними бухгалтерами-експертами, тобто аудиторами.

Таким чином, аудит став виконувати роль потужного заслону проти різного роду шахрайства і фальсифікацій з боку економічних суб’єктів.

З кінця 20-х років XX ст. в дослідженнях і розробках в області аудиту намітилися два головні напрями –

1) створення стандартів аудиторської діяльності;

2) розробка вимог до відповідальності аудиторів.

У США з’явилися норми професійної етики, яких були зобов’язані дотримуватися усі практикуючі аудитори. Початком процесу, пов’язаного з глибоким опрацюванням регламентації проведення аудиту, можна назвати прийняття в 1932 р. в США федерального закону під назвою «Акт про правильність цінних паперів», в якому уперше були висунені певні вимоги, регулюючі проведення незалежних аудиторських перевірок недержавних економічних суб’єктів (корпорацій), що здійснювали діяльність у ряді штатів і випускали свої цінні папери.

В 1934 р. розроблений документ «Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами», в якому містилися деякі, прийняті і нині, аудиторські процедури. Проте практика бухгалтерського обліку і самого аудиту, що склалася на той час, ігнорувала цей документ, що не покращувало якість бухгалтерської (фінансової) інформації, що пред’являлася зацікавленим в ній користувачам. Саме з цієї причини були створені комітети, покликані регламентувати процедури як бухгалтерського обліку, так і аудиту.

Починаючи з 1939 р. Американський інститут бухгалтерів-експертів став публікувати свої дослідження в області аудиторських процедур у формі бюлетенів і звітів. Це вважається першим етапом на шляху загальної стандартизації аудиту. Перший звіт Комітету з процедур аудиту відбив вироблені на той час сім основних положень, які лягли в основу становлення сучасного аудиту. Особливе місце в цьому звіті займали дослідження в області внутрішнього контролю, що дозволило забезпечувати достовірність реєстрації, класифікації і узагальнення облікової інформації будь-якого економічного суб’єкта. Крім того, уперше було рекомендовано формувати аудиторське узагальнення подій, що надається економічними суб’єктами бухгалтерської (фінансової) інформації у вигляді стандартного зразка.

Наступним, не менш важливим етапом розвитку сучасного аудиту, є закінчення другої світової війни. В цей час значно збільшилося число загальноприйнятих процедур як бухгалтерського обліку, так і аудиту.

У 1948 р. Американський інститут бухгалтерів уперше затверджує «Загальноприйняті стандарти аудиту», а Інститут внутрішніх ревізорів публікує «Обов’язки внутрішнього ревізора».

Починаючи з 60-х років XX ст. намітилася тенденція спрощення процесу бухгалтерського обліку. Проте незадовільність якістю бухгалтерської (фінансової) звітності, що відбивала результати фінансово-господарської діяльності і фінансове положення тієї або іншої компанії, продовжувала існувати. Незважаючи на те, що у ряді випадків різні економічні суб’єкти притягали для ведення бухгалтерського обліку і формування звітності сторонніх, незалежних бухгалтерів-аудиторів, відсутність єдності в їх поглядах на стан справ, а також єдиних підходів в наданні аудиторських послуг не покращувало існуючого положення.

Процес профілактичних заходів з питань визначення і врегулювання різних порушень в області бухгалтерського обліку і, як наслідок, результативні показники, відбиті в бухгалтерській (фінансовій) звітності, вимагали розробки єдиних стандартів обліку і формування звітності, побудованих на визначених, детальних і єдиних для усіх правилах, без яких процес подальшого вдосконалення як самого бухгалтерського обліку, так і аудиту був неможливий.

У 1973 р. створене в США Бюро розробки стандартів фінансового обліку (Financial Accounting Standards Board - FASB) приступило до розробки проекту єдиної концептуальної основи (Conceptual framework) бухгалтерського (фінансового) обліку, покликаної дати чітку, логічно організовану систему взаємоузгодженості цілей і основоположних понять бухгалтерського (фінансового) обліку і формування на його основі бухгалтерської (фінансової) звітності. Саме такий підхід припускав можливість управління фінансово-господарськими подіями, їх оцінки, а також розробки єдиних способів узагальнення цієї інформації, що, у свою чергу, дозволило б зв’язати її із зацікавленими кваліфікованими користувачами. На думку FASB, уся інформація до цього відбивала лише суб’єктивну думку тих або інших бухгалтерів.

Таким чином, аудит в США і ряду інших провідних, з точки зору світової економіки країн, досяг якісно нового рівня свого розвитку. Виникли два основні напрями регулювання аудиту: у Західній Європі він жорстко регламентувався урядами держав, а в США і Великобританії - відносно самостійними громадськими об’єднаннями.

У 1978 р. в США Інститут внутрішніх аудиторів (Institute of Internal Auditors) випустив перелік стандартів, присвячених проведенню внутрішнього аудиту. Приблизно в той же час (12 серпня 1969 р.) у Франції декретом президента республіки створена Національна комісія незалежних ревізорів (уповноважених по рахунках), розвиток діяльності якої з роками йшов у напрямі підвищення ролі ревізорів і перетворення їх узагальнень в офіційний звітний документ будь-якого економічного суб’єкта для усіх зацікавлених користувачів.

Окрім ревізорів, покликаних забезпечувати контрольні функції за достовірністю бухгалтерської (фінансової) інформації, у Франції створений Орден бухгалтерів-експертів, який здійснює ведення бухгалтерського обліку, формування бухгалтерської (фінансової) звітності і надає консультаційні послуги в цій області.

Значна роль у процесі становлення аудиту належить також Швеції: 18 травня 1995 р. риксдагом був ухвалений новий Закон про аудиторів, а 1 червня 1995 р. з’явилися два найважливіші урядові документи - Постанова про аудиторів, що дає детальні роз’яснення по застосуванню вищезгаданого закону, і Постанова з інструкцією Комісії з аудиторської діяльності. У Законі про аудиторів прописані основні вимоги до атестації і ліцензування аудиторів і аудиторських фірм, функція нагляду за їх діяльністю і міри відповідальності.

Не меншу роль в процесі формування аудиторської професії відіграли британські аудиторські компанії, які разом з діяльністю усередині своєї держави ще з XIX ст. працювали в США, країнах Африки і Південної Америки.

Із зростанням числа транснаціональних корпорацій виникла необхідність інтернаціоналізації аудиторських компаній. Найбільших фірм на початку 80-х років XX ст. було вісім, і називалися вони разом «Велика вісімка». У 1989-му році у результаті злиття Deloitte, Haskins and Sells і Touche Ross (об’єднана фірма стала називатися Deloitte & Touche), і Ernst & Whinney і Arthur Young (Ernst & Young) «вісімка» перетворилася на «шістку». Кількість найбільших компаній знову скоротилася в 1998 році після злиття Price Waterhouse і Coopers & Lybrand (в результаті виникла PricewaterhouseCoopers). Нарешті, у 2002 р., після масового відтоку клієнтів від Arthur Andersen. «п'ятірка» стала «Великою четвіркою», до складу якої входить чотири найбільших у світі компанії, що надають аудиторські та консалтингові послуги (PricewaterhouseCoopers, Deloitte, Ernst & Young та KPMG).

Дотепер триває процес вдосконалення вже розроблених і вироблення нових професійних вимог, що пред’являються до аудиторських послуг. Питаннями гармонізації та стандартизації обліку займається ціла низка міжурядових і професійних організацій, які можна розділити на регіональні і міжнародні (світові) табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Міжурядові і професійні організації, що займаються питаннями гармонізації та стандартизації обліку

регіональні організації	міжнародні (світові) організації
Європейське економічне співтовариство	Організація Об'єднаних Націй (ООН)
Федерація бухгалтерів країн Південно-Східної Азії АСЕАН (FA)	Комітет з міжнародних стандартами бухгалтерського обліку (IASC)
Європейська федерація бухгалтерів-експертів (FEE)	Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC)
Африканський рада з бухгалтерського обліку (ААС)	Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD)
Міжамериканська асоціація бухгалтерів (IAA)	Комісія з транснаціональним корпораціям ООН (UNCTC)
Південно - Азіатська федерація бухгалтерів (SAFA); Південно - Азіатська федерація бухгалтерів (SAFA)	Міжурядова робоча група експертів з міжнародних бухгалтерських стандартів ООН (ISAR)
Конференція бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (САРА)
Північна федерація бухгалтерів (HFA)

На регіональному рівні першими (з 1957 р.) стали регулювати порівнянність фінансової звітності країни - члени Європейського економічного співтовариства (з 1993 р. - Європейського Союзу).

Склад членів ЄС з моменту утворення до теперішнього часу виріс з 6 до 15 країн. Зараз у нього входять Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція. Одним із завдань ЄС є гармонізація різних систем бухгалтерського обліку країн-членів ЄС. Ідея гармонізації полягає в узгодженні (гармонії) методологій обліку різних країн.

У 1961 р. в цілях вирішення поставленого завдання в рамках ЄС була сформована дослідницька група з проблем бухгалтерського обліку. За результатами проведеної роботи було опубліковано ряд директив, що представляють собою в деякому роді звід законів співтовариства, які країни-учасниці інтегрують в системи своїх національних законів, зокрема в національні версії закону про компанії (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Директиви ЄС

Номер директиви	Рік публікації	Зміст директиви
1	1964	Основні вимоги щодо публікації річних звітів компаній з обмеженою відповідальністю
2	1972	Особливості обліку і звітності в державних і приватних компаніях
3	1975	Особливості обліку при злитті компаній
4	1974	Основні вимоги до способів оцінки, порядку складання і складу звітності, що публікується
5	1983	Структура управління та аудиювання (перевірки) компаній
6	1975	Склад аналітичної інформації для акціонерних компаній відкритого типу
7	1979	Особливості обліку і звітності в корпораціях; консолідована звітність
8	1979	Вимоги до кваліфікації і змісту роботи аудитора

Так як гармонізація обліку та звітності спирається на законодавчу основу, виконання вимог директив ЄС є обов’язковим для всіх компаній. Найбільш важливими і значимими є 4-а і 7-я директиви.

4-а директива ЄС була прийнята в 1978 р. Вона містить основні положення з фінансового обліку, зобов’язує підприємства вести бухгалтерський облік за системою подвійного запису, складати звітність і офіційно розкривати особливості своєї облікової політики. Мета звітності полягає в достовірній та об’єктивній інформації.

7-а директива ЄС була прийнята в 1983 р. і регулює правила складання консолідованої звітності (звіти груп).

Положення 4-й і 7-й директив ЄС стали основою для європейського бухгалтерського регулювання звітності.

Вдосконаленням європейської методології обліку займається і Федерація європейських бухгалтерів-експертів (FEE), основними завданнями якої є консультування комісій ЄС з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, а також здійснення порівняльного аналізу директив ЄС та МСФЗ з метою виявлення їх сумісності. Федерація виникла в 1986 р. в результаті злиття Європейського союзу бухгалтерів - експертів в області обліку, що займався з 1951 р. стандартизацією європейського обліку, та дослідницької групи бухгалтерів-експертів, що вивчає бухгалтерську практику з 1966 р. В даний час Федерація є провідною професійною організацією бухгалтерів в Європі.

Африканська рада з бухгалтерського обліку (ААС) заснована в 1979 р. для уніфікації методик обліку, вдосконалення професійної освіти, обміну професійним досвідом. Її членами є урядові організації бухгалтерів африканських країн: Алжиру, Анголи, Беніну, Бурунді, ПАР, Габону, Гвінеї, Берега Слонової Кістки, Лесото, Ліберії, Мадагаскару, Малі, Марокко, Нігеру, Нігерії, Сан-Томе і Принсипі, Сенегалу, Судану, Того, Танзанії, Верхньої Вольти, Заїру, Конго. Мета діяльності Африканської ради з бухгалтерського обліку полягає в законодавчому узгодженні національних бухгалтерських систем, успадкованих від країн-метрополій, і розробці єдиних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

Міжамериканська асоціація бухгалтерів (IAA) була заснована в 1949 р. До неї увійшли: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Канада, Коста-Ріка, Куба, Колумбія, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, США, Сальвадор, Уругвай, Чилі, Еквадор. Мета діяльності полягає в уніфікації бухгалтерської практики в південноамериканських країнах і організації професійних конференцій. Кожні 2-3 року за результатами конференцій учасників публікуються науково-методичні матеріали.

Конфедерація бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (CAPA) заснована в 1976 р. До неї увійшли: Австралія, Бангладеш, Бірма, Канада, Індія, Індонезія, Ліван, Нова Зеландія, Пакистан, Самоа, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка і ін. Мета діяльності полягає в регіональній координації бухгалтерського обліку, а в перспективі - в гармонізації бухгалтерських стандартів.

Федерація бухгалтерів Південно-Східної Азії АСЕАН (FA) заснована в 1977 р. представниками Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду, Філіппін. Окрім вирішення основного завдання - підвищення статусу бухгалтерської професії - федерація розглядає питання узгодження національних методик обліку, а в перспективі - бухгалтерських стандартів.

Найбільш представницькою міжнародною бухгалтерською організацією в даний час є Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC), утворений 29.06.1973 р. професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Великобританії, Німеччини, Ірландії, Канади, Мексики, Нідерландів, США, Франції, Японії. Ідея створення комітету виникла на X Міжнародному конгресі бухгалтерів у 1972 р. Мета діяльності - розробка, публікація і надання допомоги при освоєнні міжнародних стандартів фінансової звітності.

Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC), перетворена в 1977 р. з Міжнародного комітету з розвитку бухгалтерської професії, заснована представниками 75 країн: Австралія, Аргентина, Великобританія, Греція, Данія, Ізраїль, Індія, Іспанія, Італія, Канада, Норвегія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швеція та ін. Мета діяльності Федерації полягає в міжнародній координації, консолідації зусиль, зміцнення престижу професійних бухгалтерів та організації міжнародних конгресів бухгалтерів. Таким чином, цілі цієї організації багато в чому збігаються з цілями КМСБО, проте пріоритет віддається власне бухгалтерській професії.