8.2. Особливості організації потоків у будівництві

Особливості організації потокового виробництва у будівництві обумовлені його специфікою. Якщо у промисловому виробництві робочі місця і бригади людей є “нерухомими” а предмети праці переміщаються, то у будівельному виробництві бригади людей переміщаються по робочих місцях, виконуючи певні види робіт, а предмети праці залишаються нерухомими.

Потоковим методом називається такий метод організації будівництва, при якому планомірний, ритмічний випуск готової будівельної продукції здійснюється на основі неперервної роботи трудових колективів (бригад, ланок) незмінного складу, забезпечених необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Для організації потокового будівництва необхідно:

• розчленувати складний виробничий процес зі спорудження об’єкту на складові технологічні процеси (окремі види або комплекси робіт);

• закріпити окремі види робіт за окремими бригадами робітників;

• розділити об’єкти на захватки таким чином, щоб тривалість виконання процесів на кожній з них була приблизно однаковою;

• визначити технологічну послідовність процесів на захватках і здійснити їх ув’язку між собою, забезпечивши максимальне суміщення виконання різнорідних процесів у часі і у просторі.

Характерною рисою потокового будівництва є ритмічність видачі готової продукції.

Ритм потоку – це час виконання часткового потоку (як правило, певного виду роботи) на захватці.

Захваткою називається частина об’єкту або його конструктивного елементу, в межах якого бригада (ланка) виконує вид або комплекс робіт за визначений проміжок часу (ритм бригади).

Розмір захваток встановлюють виходячи з планувальних, об’ємних і конструктивних рішень об’єктів. Захватками можуть бути окремі прольоти, секції, поверхи, конструктивні об’єми по групі осей, тощо. При розбивці на захватки повинна бути забезпечена стійкість і просторова жорсткість несучих конструкцій в умовах їх самостійної роботи в межах захватки.

Бажано, щоб границі захваток співпадали з температурними і усадочними швами. Тривалість виконання роботи на одній захватці повинна бути не меншою, ніж одна зміна.

Об’єкти, як правило, ділять на захватки з постійними границями для виконання різних процесів.

При потоковому методі, роботи виконуються комплексними або спеціалізованими бригадами. Як правило, склад їх постійний. Переходячи з захватки на захватку, вони виконують якийсь вид або комплекс робіт.

8.3. Розрахунок потоків

Однією з основних характеристик потоку є час виконання кожної операції. Залежно від часу виконання різних операцій потоки бувають:

• ритмічними, коли тривалість виконання усіх операцій є однаковою;

• кратно ритмічний, коли тривалість виконання різних операцій є кратною;

• неритмічний – коли тривалість виконання різних операцій є різною.

Потік графічно може бути представлений у вигляді лінійного календарного графіка або циклограми. В лінійному графіку для кожного виробу виділена горизонтальна полоса, а період виконання кожної операції зображується зміщенням їх відносно суміжних (рис.8.1а). В циклограмах горизонтальні полоси відображують операції, а час виконання кожної операції відображується похилою лінією від початку здійснення операції до її закінчення (рис. 8.2б).

Рис. 8.2. Лінійний графік (а) та циклограма (б) ритмічного потоку: 1, 2, 3 – вироби; І, ІІ, ІІІ, ІУ - операції; тривалість виконання однієї операції – 3 од.

Для ритмічного потоку

Т_ц = (n – 1) · t + m · t = (n + m – 1) · t (8.1)

де: n – кількість виробів;

m – кількість операцій;

t – ритм потоку – тривалість виконання однієї операції.

У випадках, коли тривалість виконання окремих операцій відрізняється у кратне число разів, організовують кратноритмічні потоки. Для цього організовують паралельні робочі місця (про це говорилось раніше). Ритм потоку при цьому приймається рівним найменшій тривалості операції.

Приклад. Визначити тривалість кратно ритмічного потоку для 4-х виробів, якщо тривалість виконання операцій наступна: І – 2 дн.; ІІ – 4 дн.; ІІІ – 2 дн., ІУ – 6 дн. Для побудови циклограми розраховуємо необхідну кількість паралельних робочих місць для операцій з довшою тривалістю: для другої операції 4/2 = 2; для четвертої – 6/2 = 3.

Будуємо циклограму (рис. 8.3)

Рис. 8.3. Циклограма кратноритмічного потоку.

Загальну тривалість виконання обробки можна визначити за формулою:

Т_ц = (n + N – 1) · T (8.2)

де N – кількість робочих місць.

Для наведеного вище прикладу

Т_ц = ( 4 + 7 – 1) · 2 = 20

Найчастіше зустрічаються потоки у яких тривалість виконання операцій є різною. Це є неритмічний потік. Розрахувати такий потік можна графічним, табличним та матричним способами.

Графічний спосіб базується на побудові циклограми. Розглянемо приклад.

П р и к л а д. Розрахувати тривалість виробничого циклу обробки партії з 4-х деталей на 5 операціях, якщо час обробки на кожній операції становить відповідно: t₁= 1 хв.; t₂ = 3 хв.; t₃ = 1 хв.; t₄ = 3 хв., t₅ = 2 хв.

Будуємо циклограму (рис. 8.4)

Рис. 8.4. Циклограма неритмічного потоку

Порядок ув‘язки обробки деталей і побудови циклограми

1. Наносимо графік обробки першої деталі відповідно з часом тривалості операцій ( на графіку – 1)

2. Наносимо пунктиром графік обробки другої деталі, починаючи зразу після закінчення першої операції з обробки першої деталі (на графіку 2 ф).

3. Перевіряємо чи на графіку немає суміщення у часі виконання одночасно 2-х однакових операцій і визначаємо час такого суміщення (а). Такі суміщення є при виконанні ІІ, ІV і V операцій.

4. Визначаємо a _max – максимальне суміщення.

5. Проводимо зміщення початку обробки другої деталі на величину a _max і наносимо графік обробки другої деталі.

6. На величину a _max зміщуємо початок обробки усіх наступних деталей відносно попередніх деталей.

Таким чином, час між початками обробки двох деталей буде такий:

S = t₁ + a _max (8.3)

де: t₁ – час виконання першої операції.

Загальну тривалість обробки партії деталей можна визначити за формулою:

Т_ц = (n – 1) S + t (8.4)

де: n – кількість виробів;

t – сумарний час виготовлення однієї деталі.

Для нашого прикладу

Т_ц = (4 – 1 ) 3 + 10 = 19 хв.

Простими, але менш наочним є табличний та матричний методи розрахунку неритмічних потоків.

Матричний метод

П р и к л а д. Виробничий процес розгортається на 5 захватках. Ритми роботи бригад на захватках наступні:

n N	1	2	3	4
І	2	2	2	2
ІІ	3	1	3	4
ІІІ	4	3	1	3
ІV	3	1	2	5
V	3	5	2	3

Розрахувати загальну тривалість потоку.

Послідовність розрахунку

1. Визначаємо тривалість роботи бригад .

2. В верхньому куті записуємо початок роботи 1-ї бригади на першій захватці (0), а в нижній - закінчення роботи бригади, яке рівне сумі початку і тривалості роботи.

3. Переносимо значення закінчення в верхній лівий кут - визначаємо початок виконання роботи на другій захватці і т.д. до кінця.

4. Здійснюють ув'язку роботи двох суміжних бригад: якщо тривалість роботи наступної бригади більша, ніж попередньої, то виконується ув'язка по початку, а якщо менша - то по кінцю. Якщо по початку, то значення закінчення роботи попередньої бригади переноситься і записується як початок роботи наступної бригади на першій захватці і виконується все як і в попередньому випадку. Якщо по кінцю - то переноситься значення закінчення роботи попередньої бригади як початок роботи наступної бригади на останній захватці і все виконується в зворотньому порядку.

При розрахунку необхідно чітко дотримуватися: значення початку роботи наступної бригади на захватці може бути тільки більше або рівне попередньої бригади на цій же захватці.

Цифра в нижньому куті останньої клітки матриці показує загальну тривалість роботи.

5. Розраховуємо простої захваток, і .

6. Визначаємо коефіцієнт густини потоку

с =

		бригади
		1		2		3		4
захватки	І	0 2 2		8 6 2 10		12 2 2 14		15 1 2 17
	ІІ	2 3 5		10 5 1 11		14 3 3 17		17 0 4 21
	ІІІ	5 4 9		11 2 3 14		17 3 1 18		21 3 3 24
	ІV	9 3 12		14 2 1 15		18 3 2 20		24 4 5 29
	V	12 3 15		15 0 5 20		20 0 2 22		29 7 3 32
		15		12		10		17	с=
			15		11		15

8.4. Економічна ефективність потокового виробництва

Організація потокового виробництва забезпечує:

• підвищення продуктивності праці, а відповідно і збільшення загального обсягу випуску продукції;

• прискорення обіговості обігових коштів;

• зниження собівартості продукції;

• забезпечення якості продукції;

• створення умов для переходу до автоматизованого виробництва.

Контрольні запитання

1. Сутність та передумови потокової організації виробництва.

2. Особливості графічного представлення потоку.

3. Особливості побудови циклограми ритмічного потоку.

4. Особливості побудови циклограми кратно ритмічного потоку.

5. Особливості побудови циклограми неритмічного потоку.

6. Які переваги забезпечує організація потокового виробництва

Тема 9. Основи організації праці

9.1. Суть, зміст і завдання організації праці (ОП).

9.2. Організація трудових процесів.

9.3. Організація робочих місць.

9.1. Суть, зміст і завдання організації праці

Процес матеріального виробництва являє собою єдність трьох основних факторів – праці, предметів праці і знарядь праці. Вони характеризують відповідно: доцільну діяльність людей, спрямовану на пристосування предметів природи до власних потреб; все те, на що спрямована праця людей; те, за допомогою чого люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх для досягнення кінцевої мети виробництва. Основним серед цих факторів є процес праці, під час якого люди впливають на предмети праці, витрачаючи фізичну і нервову енергію. За допомогою знарядь праці люди впливають на природу в процесі матеріального виробництва.

Завдання організації виробництва полягає у забезпеченні найбільш раціонального використання живої праці (робочої сили) та знарядь праці і предметів праці (засобів виробництва). Отже, організація праці є складовою частиною організації виробництва. Вона має за мету створення сприятливих умов праці, збереження і підтримання на високому рівні працездатності працівників, підвищення ступеню привабливості праці. Поряд з тим вона спрямована на досягнення повного використання засобів виробництва.

Організація праці повинна забезпечити розв’язання трьох взаємопов’язаних задач:

1. економічної – досягнення економії живої праці;

2. психофізіологічної – створення сприятливих виробничих умов в процесі праці і підвищення працездатності людини;

3. соціальної – створення умов для підвищення культурно-технічного рівня працівників.

Для сучасного виробництва характерним є зростання інтелектуалізації трудової діяльності. Механізація та автоматизація виробничих процесів змінили співвідношення на користь інтелектуалізації праці. Функції людини зосереджуються переважно на регулюванні та контролі, прийнятті певних рішень залежно від виробничої ситуації. У зв‘язку з цим дедалі зростає важливість вирішення двох останніх задач – психофізіологічної та соціальної.

Рівень організації праці береться за основу при визначенні способу виконання робіт та при встановленні рівня продуктивності праці. Його зростання є необхідною умовою підвищення ефективності виробництва.

Основними напрямками покращення організації праці на підприємстві є:

• удосконалення розподілу і кооперування праці;

• удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

• вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці;

• удосконалення організації добору, підготовки кадрів, підвищення їх класифікації.

• удосконалення нормування праці;

• поліпшення умов праці;

• раціоналізація режиму праці і відпочинку;

• виховання добросовісного ставлення до праці.

Зазначене свідчить, що покращення організації праці є комплексною задачею. Для цього необхідне поєднання теорії і практики багатьох наук – технічних, менеджменту, ергономіки тощо.