Контрольні запитання

1. Поняття виробничого процесу.

2. Охарактеризуйте основний виробничий процес.

3. Для чого призначені допоміжні та обслуговуючі процеси.

4. Яким є взаємозв‘язок виробничих процесів?

5. Вкажіть та охарактеризуйте принципи організації виробничих процесів.

6. Охарактеризуйте сутність та вкажіть особливості одиночного, серійного та масового виробництва.

7. Охарактеризуйте сутність та вкажіть особливості методів організації виробництва.

8. Сутність організації виробничих процесів у просторі.

9. Що таке виробничий цикл і його структура?

10. Розкрийте сутність структури виробничого циклу.

11. Як можна досягнути скорочення робочого циклу?

12. Дайте загальну характеристику рухів виробів у виробництві.

13. Охарактеризуйте особливості послідовного руху виробу та партії виробів.

14. Охарактеризуйте особливості паралельного руху виробу та партії виробів.

15. Охарактеризуйте особливості послідовно-паралельного руху виробів та партії виробів.

Тема 7. Сіткове моделювання процесу виробництва

7.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей..

7.2. Характеристики і елементи сіткової моделі.

7.3. Основні правила побудови сіткових графіків.

7.4. Алгоритм розрахунку сіткових графіків.

7.5. Побудова сіткового графіка в масштабі часу.

7.6. Розв’язання оптимізаційних задач на сітці.

7.1. Класифікація організаційно-технологічних моделей

Моделювання є основним інструментом аналізу, організації, оптимізації і синтезу систем. Воно дає змогу експериментувати зі спрощеною, але еквівалентною за поведінкою до натуральної системи моделлю.

Найбільше поширення отримали три організаційно-технологічні моделі – лінійні графіки, циклограми, сіткові графіки.

До останніх років основною моделлю систем управління служили прості графічні методи у вигляді графіків Ганта - календарні лінійні графіки (рис.7.1), на яких у масштабах часу показують послідовність і строки виконання робіт.

Рис.7.1. Лінійний графік виконання робіт:

I, II, III, N_I – номери захваток^* (операцій); тривалість виконання робіт на одній захватці (однієї операції) 1од.

^* захватка – це обсяг робіт, які виконуються бригадою (ланкою) робітників постійного складу з визначеним ритмом, що забезпечують потокову організацію виробництва.

Рідше застосовують циклограми (рис.7.2), які відображають хід робіт у вигляді похилих ліній в системі координат і є, по суті, різновидом лінійного графіка. Циклограми, як правило, застосовуються при організації потокового виробництва (див тему 8).

Рис.7.2. Циклограма виконання робіт:

1, 2, 3, n_I – номер бригади (виробу); тривалість виконання робіт на одній захватці (однієї операції) 1од.

На основі використання лінійного графіку Ганта був запропонований календарний план виконання робіт. Модель календарного плану зображено на рис.7.3. По структурі календарний план складається з двох частин:

• лівої – інформаційно-розрахункової, де наводяться перелік та характеристика робіт (назва роботи, її обсяг, трудомісткість і тривалість виконання, професійний склад та кількість виконавців тощо);

• правої – графічної, де за допомогою горизонтальних ліній, в масштабі часу у технологічній послідовності відображають тривалість виконання робіт.

Рис. 7.3 Модель календарного плану на основі лінійного графіку Ганта:

N_А –Q_A – інформаційні дані про роботу А. Аналогічно і для робіт Б, В, Г, Д

Лінійний графік простий у виконанні і наочно показує хід роботи. Але на них динамічна система виробництва зображена статичною схемою, яка у кращому випадку, може тільки відобразити стан, що склався на об’єкті в якийсь певний момент. Лінійний графік не може відтворити складність процесу, який він моделює, модель не адекватна оригіналу, її форма протирічить її змісту. Звідси основні недоліки лінійних графіків:

1) відсутність наочно позначених взаємозв’язків між окремими операціями (роботами); залежність робіт, яка покладена в основу графіка, виявляється укладачем тільки один раз під час роботи над ним (моделлю) і фіксується як незмінна; внаслідок такого підходу закладені у графіку технологічні та організаційні рішення приймаються звичайно як постійні і втрачають своє практичне значення відразу після початку їх реалізації;

2) негнучкість, жорстокість структури лінійного графіка, складність його коректування при зміні умов; необхідність багаторазового перескладання, яке, як правило, через відсутність часу не може бути виконане;

3) складність варіантної проробки і обмежена можливість прогнозування ходу робіт;

4) складність застосування сучасних математичних методів і ЕОМ для механізації розрахунків параметрів графіків.

Перераховані недоліки знижують ефективність управління з використанням лінійних графіків.

Сіткова модель вільна від цих недоліків і дає змогу формалізувати розрахунки та використовувати ЕОМ.

Вперше сіткову модель для планування ходу робіт і контролю їх виконання було використано у 1956 році компанією “Дюпон”. У колишньому Радянському Союзі сіткові графіки почали використовувати для сіткового планування і управління виробництвом (СПУ) з 1964 року. Незабаром їх почали успішно використовувати під час будівництва низки об’єктів енергетичного, хімічного, а потім житлового будівництва.

Системи “сіткового планування” і управління стали попередниками і першими чергами АСУ.

Сіткові моделі поділяються на 2 основні класи:

• детерміновані, які не враховують впливу випадкових факторів у процесі функціонування системи;

• імовірнісні, що враховують вплив випадкових факторів.

Кожний з цих класів у свою чергу поділяється на моделі з врахуванням часу, вартості і ресурсів.

До детермінованих моделей з врахуванням часу відносяться:

• модель одноцільова найпростіша детермінована часова - ПДЧ;

• модель багатоцільова детермінована часова - ДЧ;

• модель узагальнена детермінована часова – УДЧ;

Класифікація ймовірніших сіткових моделей в основному, відповідає класифікації детермінованих моделей з врахуванням вартості і ресурсів. При цьому окремі характеристики або усі характеристики можуть приймати випадкові значення.