Тема 1. Організаційні основи вивчення дисципліни.
1. 1. Сутність та задачі організації виробництва.
1.2. Організація виробництва як наука. Мета і задачі курсу.
1.3. Взаємозв’язок дисципліни з іншими навчальними дисциплінами.
1.1. Сутність та задачі організації виробництва.
В основі сутності дисципліни “Організація виробництва” лежить сутність її складових – “організація” та “виробництво”.
Слово “організація” походить від латинського “оrganizo”, що означає – стрункий вигляд, влаштування, належне упорядкування, об’єднання тощо. Це послужило для подальшого тлумачення слова "організація" як:
внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія двох більше чи менше диференційованих і автономних частин цілого, що обумовлюють його будову;
сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення і удосконалення взаємозв‘язків між частинами цілого;
об‘єднання людей, що спільно реалізують програму або якусь мету і діють на основі певних правил чи процедур.
Відповідно до цього у понятті “організація” можна виділити три частини:
організація як система;
організація як процес;
організація як стан системи.
При цьому, розглядаючи організацію як систему, слід розуміти, що це є:
а) сукупність, об’єднання взаємозв’язаних і розташованих у відповідному порядку елементів (частин) якогось цілісного утворення;
б) сукупність принципів, що лежать в основі будь-якої теорії;
в) сукупність органів, пов’язаних загальною функцією.
З іншого боку, “організація” виступає як процес, функція управління системою з досягнення її цілей, її місії.
Під організацією як станом системи розуміють її організованість, тобто наявність певного порядку або ступінь упорядкованості системи, в тому числі у її структурі і функціонуванні.
У широкому розумінні виробництво – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, послуги, інформація, знання тощо).
З економічного погляду виробництво – це процес споживання засобів виробництва і робочої сили. Його здійснення можливе за наявності трьох елементів: засобів праці, предметів праці і робочої сили та певних умов споживання, продуманої організації і технології. А умовами здійснення є:
а) зосередження необхідних засобів виробництва і робочої сили у просторі (виробничі підрозділи);
б) відповідна побудова і регулювання самого процесу споживання (виробничий процес);
в) управління виробничими підрозділами і виробничими процесами [4, с.3].
У зв’язку з цим, сутність організації виробництва полягає у об’єднанні та забезпеченні взаємодії речових елементів виробничого процесу на підприємстві, встановленні необхідних зв’язків і узгоджених дій всіх учасників виробництва, створення належних умов для реалізації економічних інтересів суспільства, виробничого колективу та кожного його працівника [15. с.18].
Стосовно виробничих систем, організацію слід розглядати одночасно з двох поглядів:
з погляду субстанції системи, її структури і змісту, суті і форми організації як юридичної особи;
з погляду процесу по переробці входу системи у її вихід як функції управління по досягненню місії, цілей системи.
Узагальнено структуру поняття “організація” стосовно виробничих систем можна зобразити так (рис. 1.1) [2, с.15].
Рис. 1.1. Структура
поняття “організація” стосовно
виробничих систем
Субстанцію і процес слід розглядати в єдності, вони не можуть існувати окремо. Субстанція первинна, а процес вторинний. Але субстанція без процесу мертва.
Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію. Або інакше, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється перетворення вкладених ресурсів у кінцевий результат (продукцію, послуги тощо) з заданими характеристиками.
У виробничій системі основою є перероблення входу системи у її вихід. Власне тут здійснюється виробництво продукції, яке пов‘язане з структурою системи та організацією як функцією управління по досягненню цілей, місії системи. Наведена схема підкреслює, що і субстанція , і процес залежить від зовнішнього середовища організації.
Особливості організації виробництва полягають у забезпеченні взаємодії усіх елементів виробництва (рис. 1.2) та виборі таких методів і умов їх використання, які максимально відповідатимуть меті виробництва.
Рис. 1.2. Загальна модель сукупності взаємодіючих елементів виробничої системи [5, с.18].
Під час виробництва спільна праця людей, засоби праці, предмети праці і економіка об‘єднуються у часі і у просторі, утворюючи певний процес, результатом якого є випуск певного виду заданої продукції. Технологія визначає способи і варіанти виготовлення продукції, тобто технологія визначає, що потрібно зробити з предметом праці і з допомогою яких засобів виробництва, щоб перетворити його в продукт з необхідними властивостями.
Організація виробництва визначає як краще поєднати предмети і засоби праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт з необхідними властивостями з найменшими затратами робочої сили і засобів виробництва.
Економічні зв’язки і відносини належать до підсистеми економіки і виражають усі економічні зв‘язки і відносини всередині підприємства та із зовнішнім середовищем.
Усі елементи виробничої системи тісно взаємодіють. Завдання організації виробництва полягає у забезпеченні ефективності цієї взаємодії, виборі таких методів і умов їх використання, які б найкраще сприяли досягненню цілей виробництва. При цьому важливим є врахування взаємного впливу окремих підсистем. Так, якщо впливати на одну з підсистем, наприклад на підсистему засобів праці, то зміниться й стан інших підсистем.
Розгляд виробництва як системи (в статиці і динаміці) обумовлює комплекс задач організації виробництва, основними серед яких є:
забезпечення неперервності, пропорційності і типовості виробничого процесу;
удосконалення форм організації виробництва;
удосконалення організації праці і виробництва у часі і просторі;
гнучка переорієнтація виробництва на інші види продукції (за необхідності);
визначення та забезпечення оптимальної спеціалізації підрозділів і робочих місць;
забезпечення необхідності реконструкції та технічного переозброєння виробництва;
безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами, удосконалення логістичної системи;
покращення асортименту і якості продукції.
Практична діяльність свідчить, що навіть на однакових підприємствах задачі організації виробництва відрізняються, що обумовлено складністю зв’язків всередині підприємства та особливостями зв’язків із довкіллям.