6.5. Типи та методи організації виробництва

Організаційна структура підприємства та організація виробничих процесів значною мірою залежить від типу виробництва.

Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання факторів і елементів організації виробництва, обумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.

Залежно від поєднання перелічених показників організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:

1. Одиничне (індивідуальне).

2. Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне).

3. Масове.

Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.

Порівняльна характеристика типів виробництва за різними виробничо-технологічними факторами наведена в табл.6.1.

Таблиця 6.1.

Порівняльна характеристика типів виробництва [15. с.68]

№ п/п	Фактори	Тип виробництва
		Одиничне	Серійне	Масове
1.	Номенклатура продукції	Необмежена	Обмежена серіями	Один або декілька виробів
2.	Повторюваність випуску продукції	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно повторюється
3.	Використовуване устаткування	Універсальне	Універсальне, частково спеціалізоване	В основному спеціалізоване
4.	Розміщення виробничого устаткування	За технологічним принципом	За предметно-технологічним принципом	За предметним принципом
5.	Розроблення технологічного процесу	Укрупнений метод (на виріб, на вузол)	Подетальна	Подетально-поопераційна
6.	Інструмент, що застосовується	Універсальний, частково спеціальний	Універсальний спеціальний	Переважно спеціальний
7.	Закріплення деталей та операцій за верстатами	Спеціально не закріплені	Значна кількість деталей і операцій закріплені за певними видами устаткування	На кожному верстаті виконується одна й та ж операція над однією деталлю
8.	Кваліфікація робітників	Висока	Середня	В основному невисока, крім кваліфікації налагоджувальників, інструментальників
9.	Взаємозамінність складових виробу	Припасування	Неповна	Повна
10.	Собівартість одиниці продукції	Висока	Середня	Низька

Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється – широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; висока питома вага ручних робіт; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів – обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кількості детало-операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка технологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.

Критерієм при віднесенні того чи іншого виробництва до певного типу є коефіцієнт серійності , який визначається за формулою:

, (6.19)

де - число опеарцій по кожному найменуванню продукції згідно із технологією, шт.;

С - прийняте на дільниці число робочих місць, шт.;

n - номенклатура закріпленої за дільницею продукції, шт.

Для різних типів виробництва характерні такі значення :

• для масового ;

• для великосерійного ;

• для середньосерійного ;

• для дрібносерійного ;

• для одиничного .

Віднесення підприємства до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може бути поєднання різних типів виробництва.

Тип виробництва визначає метод його організації. під методом організації виробництва розуміють сукупність прийомів і способів реалізації виробничого процесу.

Характеристиками, які визначають метою організації, є:

- взаємозв’язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання;

- ступінь неперервності виробничого процесу.

З урахуванням цього виділяють три методи організації виробництва:

• непотоковий (неопераційний);

• потоковий;

• автоматизований.

Для непотокових методів характерна відсутність взаємозв’язку послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання та низька ступінь неперервності виробничого процесу. При такому методі деталь може проходити обробку на декількох технологічних дільницях, без дотримання послідовності переходу з однієї дільниці на іншу, шлях руху деталей довгий і складний, що збільшує час і витрати в цілому. Непотокові методи організації виробництва застосовуються в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Більш досконалим є потоковий метод організації виробництва. Він базується на принципах раціональної організації виробництва - прямоточності, неперервності та ритмічності. Для нього характерним є:

- розділення виробничого процесу на окремі операції та їх закріпленні за певними робочими місцями;

• спеціалізація кожного робочого місця на виконанні певної операції;

• розміщення робочих місць відповідно до послідовності технологічного процесу;

• виконання усіх операцій на основі єдиного ритму потокової лінії;

• переміщення предметів праці з одного місця на інше спеціальними транспортними пристроями.

Основним елементом потокового виробництва є потокова лінія, яка являє собою сукупність спеціалізованих робочих місць, розташованих відповідно до технологічного процесу.

Потоковий метод організації виробництва застосовується при масовому, крупно - та середньосерійному випуску продукції.

Автоматизоване виробництво - це виробничий процес, при якому усі або переважна більшість операцій виконують машини без участі людини. Робітники виконують лише функції наладки і контролю.

Розрізняють чотири основні напрямки автоматизації виробництва:

1) - впровадження напівавтоматичних і автоматичних станків (наприклад - станки з ЧПУ);

2) - створення комплексних станків з автоматизацією усіх ланок виробничого процесу (наприклад - автоматичні лінії);

3) - застосування промислових роботів;

4) - розвиток комп’ютеризації та гнучкості виробництв і технологій. Під гнучкістю виробництва розуміють його здатність швидко і при мінімальних затратах на тому ж обладнанні переходити до випуску нової продукції.

Вибір методу організації виробництва визначається такими факторами:

• номенклатурою продукції;

• обсягом випуску продукції;

• періодичністю випуску продукції;

• трудомісткістю продукції;

• характером технології виробництва.