2.3.1. Метод порівняння

Порівняння – це метод, що застосовується при зіставленні показників за допомогою співвідношень, вимірювань або співставлень з відповідними показниками інших одноякісних предметів (явищ або інше).

Це, наприклад, порівняння фактичних величин з плановими, нормативними показниками попередніх періодів або перспективними, середньогалузевими показниками або максимальними показниками галузі, показниками підприємств інших країн тощо. При порівняння можна використовувати абсолютні, відносні і середні величини.

Важливо, що метод порівняння можливо застосовувати тільки у випадку, коли аналізовані показники є порівняльними, тобто відповідали вимогам:

• єдність об’ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;

• єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;

• порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);

• єдність методики обчислення і складу показників.

Порівнюваність – одна із суттєвих проблем економічного аналізу, для досягнення якої використовують допоміжні прийоми:

- нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);

- нейтралізація можливих кількісних відмінностей (наприклад, різні обсяги виробництва);

- нейтралізація відмінностей у структурі(наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);

- використання при порівнянні однакових періодів часу.

Наприклад, для нейтралізації фактора обсягу виробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює, виходячи з фактичного обсягу виробництва

Метод порівняння доцільно використовувати з метою:

- визначення ступеня виконання плану;

- контролю за витратами ті впровадження ресурсозберігаючих технологій;

- визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів;

- пошуку резервів підвищення власного виробництва;

- вибору найбільш оптимального варіанту управлінських рішень;

- визначення стану підприємства на ринку серед інших підприємств цієї ж галузі.

Виділяють декілька видів порівняльного аналізу:

- горизонтальний, що полягає у побудові рядів динаміки аналізованого показника з метою визначення тенденцій та напрямів розвитку економічних явищ і процесів;

- вертикальний, що базується на поділі економічних явищ на складові елементи з метою вивчення їхньої внутрішньої структури.

- трендовий, базою якого є розрахунок показників темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу з метою дослідження його динаміки.

Як базу для порівняння використовують:

• планові значення (показники);

• нормативні показники;

• показники минулих років;

• показники роботи за квартал, місяць, рік;

• аналогічні показники середнього в галузі підприємства;

• аналогічні показники передового в галузі підприємства;

• відповідні показники закордонних підприємств;

• паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників

2.3.2. Метод групування деталізації показників і їх види.

Обробка, систематизація та аналіз економічної інформації неможливо здійснити без такого методу економічного аналізу як групування. Групуванням називається розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками, з метою виявлення взаємозв’язку між окремими економічними явищами, вивчення їхньої внутрішньої будови.

Економічні явища і процеси характеризуються безліччю первинних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалу зручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновків необхідна його систематизація. Одним із видів такої систематизації є групування. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування в економічному аналізі застосовується для виявлення взаємозв’язку між окремими економічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

• для визначення соціально-економічних типів явищ – типологічні;

• для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них – структурні;

• для визначення зв’язків та залежностей між явищами – факторні.

Типологічні групування призначені для розчленування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи. Наприклад, групи населення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії тощо.

Структурні групування використовуються для вивчення внутрішньої структури економічного явища, співвідношення їх окремих частин. Прикладом є розподіл робітників за освітою, за віком, за статтю, групування активів та посивів балансу за розміщення та джерелами формування майна, класифікація устаткування за терміном експлуатації тощо.

Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності, напрямку та форми зв’язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базується аналітичне групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними.

Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності заробітної плати робітників від стажу їх роботи, рівня плинності робочої сили на підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника.

Таблиця