Потужністю
пласта називають відстань між покрівлею
та підошвою пласта за нормаллю.
З
технологічних міркувань пласти з
потужності поділяють на чотири групи:
дуже тонкі потужністю до 0,70 м., тонкі –
0,71…1,20 м., середньої потужності –
1,21…3,50 м., потужні – більше 3,50 м.
Кут
падіння.
Кутом падіння пласта називається кут,
що утворений лінією падіння та її
проекцією на горизонтальну площину.
У
залежності від кута падіння пласти
поділяють на чотири групи: пологі до
18°; похилі від 19°до 35°; круто похилі
від 36°до 55°; круті від 56°до 90°.
В
залежності від розташування окремих
шарів бокових порід у відношенні до
вугільного пласта й здатності їх до
обвалення й зрушення розрізняють
несправжню, безпосередню та основну
покрівлю й такі ж підошви (рис. 1.13).
Несправжньою
покрівлю називають шар вуглистих чи
слабких глинястих сланців незначної
потужності (до 0,5…0,6 м), що залягає
безпосередньо над пластом вугілля та
легко обвалюється. За звичай, несправжня
покрівля обвалюється при виїмці вугілля
або через недовгий проміжок часу.
Безпосередньою
покрівлею називають товщу піщано-глинястих
чи глинястих сланців над вугільним
пластом, яка легко обвалюється при
незначних відшаруваннях на якійсь
відстані від вибою при витяганні й
перенесенні посадкового кріплення.
Потужність безпосередньої покрівлі
визначається потужністю порід, що
систематично обвалюються у виробленому
просторі після посування посадкового
кріплення.
Основною
покрівлею
називають товщу міцних вапняків або
піщаників, рідше міцних глинястих
сланців, що залягають над безпосередньою
покрівлею. Породи основної по-
крівлі
можуть зберігати стійкість при
відшаруванні їх на значній площі.
Обвалюються вони з відставанням від
безпосередньої покрівлі.
Несправжньою
підошвою
називають слабкі породи потужністю до
0,3…0,4 м, що легко руйнуються і залягають
безпосередньо під пластом.
Безпосередньою
підошвою
називають товщу порід, що залягають
під вугільним пластом. З властивостями
безпосередньої підошви пов’язані
явища здимання, сповзання її на крутих
пластах, а також вдавлювання в неї
кріплення.
Основною
підошвою
називають товщу порід, що залягає нижче
безпосередньої підошви.
Частина
пласта, що виходить на земну поверхню
чи знаходиться не глибоко від неї під
наносами, називають виходом
пласта чи його хвостом.
Пласт на виходах на більшу чи меншу
глибину, звичайно, є некондиційним
завдяки погіршенню якості вугілля
із-за його окислення.
Контакт
пласта з боковими породами характеризується
ступенем зчеплення вугілля з породами.
Якщо контакт пласта з боковими породами
нечіткий, то при
16
Охарактеризуйте
комплектне кріплення очисних виробок.
Охарактеризуйте
механізоване кріплення очисних виробок.
Типи механізованого кріплення.
Способи
управління гірським тиском в лаві.
Коли
використовується повне обвалення
покрівлі? Типи кріплення.
Коли
використовується часткове закладення
виробленого простору?
Область
використання управління покрівлею
повним закладенням виробленого простору. Охарактеризуйте
область використання й сутність плавного
опускання покрівлі.
Способи
проведення гірничих виробок.
Проведення
гірничих виробок у міцних однорідних
породах буровибуховим способом.
Проведення горизонтальних виробок
прохідницькими комбайнами. Проведення
горизонтальних виробок у неоднорідних
породах. Проведення похилих виробок
Проведенням
гірничих виробок називають комплекс
робіт з виїмки, навантаженню й
транспортуванню гірської маси, зведенню
кріплення, нарощуванню (подовженню)
транспортних пристроїв, що забезпечують
утворення виробки при запланованій
швидкості посування вибою.
У
залежності від стійкості гірських
порід і їх зводнення розрізняють
звичайні
й спеціальні способи
проведення гірничих виробок. Звичайні
способи застосовують у стійких породах,
що допускають оголення вибою й боків
виробки, а також при невеликих припливах
води або газу. Спеціальні способи в
хитливих, пухких, сипучих породах, що
не допускають оголення порід без
попереднього їхнього зміцнення, або в
стійких породах, коли їхнє перетинання
супроводжується великим припливом
води або виділенням газу.
Розрізняють
проведення виробок в однорідних породах,
коли площа вибою виробки вписується
тільки в один вид породи, й в неоднорідних
породах, коли площа поперечного перерізу
виробки перетинає два-три пласти різних
за властивостями порід.
Проведення
виробок по однорідних міцних породах
здійснюють в основному буровибуховим
способом. В однорідних м'яких і
неоднорідних пластах поряд з буровибуховим
застосовують комбайновий і гідравлічний
способи, а також проведення за допомогою
відбійних молотків. Вибір способу
відділення вугілля або породи від
масиву залежить від коефіцієнта міцності
порід, розмірів поперечного перерізу
й довжини виробки.
Спосіб
проведення гірничої виробки
характеризується технологічною схемою
її проведення, тобто розміщенням машин
і механізмів з відділення гірської
маси від масиву, навантаження її і
транспортування з вибою, зведенню
кріплення.
Виробничі
процеси, що виконуються при проведенні
виробок, поділяються на основні й
допоміжні. Основні процеси зв'язані з
проведенням і кріпленням виробки
(виїмка вугілля або породи, навантаження
їх у транспортні засоби, зведення
постійного кріплення). Допоміжні —
забезпечують умови для виконання
основних прохідницьких робіт (зведення
тимчасового кріплення, навішення
вентиляційних труб, настилання тимчасових
рейкових колій або нарощування конвеєрів,
влаштування водовідвідної канавки,
прокладка труб і кабелів і ін.). При
проведенні виробок виробничі процеси
повторюються у певній послідовності.
89Проведення підготовчих гірничих виробок
