Передмова

Гірник — одна з найдавніших професій на землі. Першими гірниками були первісні люди, більше мільйона років тому почали шукати й добувати найбільш зручні міцні камені для виготовлення найпростіших знарядь. Уже в десятому тисячолітті до нової ери вівся видобуток глини для виготовлення гончарних виробів. За сім тисяч років до

нової ери на території сучасної Туреччини стали добувати карбонатні руди для виплавки міді; розробка й плавка залізних руд ведеться із середини другого тисячоліття. Найбільшими гірничодобувними підприємствами в третьому тисячолітті були каменоломні на березі Нілу, де добували гігантські блоки тонкозернистого вапняку, із яких була побудована знаменита піраміда Хеопса — споруда висотою більше 140 м.

Гірничовидобувна галузь тепер — основне джерело палива, сировини для чорної й кольорової металургії, хімічної промисловості, добрив для сільського господарства, будівельних матеріалів для споруджень будинків і доріг. На мінеральну сировину приходиться близько 70% загального обсягу природних ресурсів, використовуваних у світовому господарстві.

Науково-технічний прогрес привів до зниження значимості й навіть до повного зникнення ряду професій, за винятком професії гірника. Розвиток нових областей промисловості: атомної енергетики, електроніки, лазерної техніки, космонавтики й ін. вимагає все нових видів сировини й матеріалів, що во лодіють винятково високою міцністю, тугоплавкістю, електропровідністю.

Якщо в давні часи людина задовольнялася лише 18 хімічними елементами, у XVIII столітті — 29, а в середині XX століття — 80 елементами, то тепер використовуються майже всі елементи таблиці Д. І. Менделєєва, джерелом яких були й залишаться земні надра. І навіть за умови дбайливого ставлення до корисних копалин, що добуваються, максимальному вторинному використанні металів і іншої сировини сучасне розширене відтворення матеріальних благ неможливо без постійного видобутку все нових обсягів корисних копалин, особливо безповоротно використовуваних енергетичних ресурсів.

Велику частину мінеральних ресурсів тепер час в Україні добувають відкритим способом, у кар'єрах. Відкриті гірські роботи повинні відіграти основну роль у забезпеченні народного господарства сировиною й в доступній перспективі —і в найближчі 30…40 років.

По мірі відпрацьовування родовищ із найбільш сприятливими гірничо-геологічними умовами в експлуатацію поступово утягують усе більш складні для виробництва гірничих робіт родовища за глибиною залягання, зводненості, рельєфу місцевості, кліматичними умовами, формою й розмірами покладів, вмістом корисних компонентів тощо. Збереження в цих умовах належного рівня забезпечення народного господарства країни мінеральною сировиною без залучення великих додаткових матеріальних і трудових ресурсів потребує не тільки технічного переозброєння гірничовидобувної галузі, упровадження передових інженерних рішень, але й найбільш повного використання потенціалу робочих кол ективів, творчих можливостей кожного з працюючих. Це особливо важливо при переході підприємств на повний госпрозрахунок і самофінансування, коли пошуки й реалізація внутрішніх резервів виробництва стають основним джерелом поліпшення економічного становища підприємств і підвищення добробуту трудових колективів.

3