- •Історія політичних та правових вчень як наука і як навчальна дисципліна
- •1. Завдання і значення курсу історії політичних та правових вчень.
- •2. Предмет історії політичних та правових вчень.
- •3. Методи вивчення історії політичних та правових вчень.
- •4. Періодизація історії політичних та правових вчень.
- •Політичні та правові вчення давнього сходу
- •1. Особливості формування політичних та правових вчень в античності.
- •2. Політична та правова думка Ближнього та Середнього Сходу. Давній Єгипет.
- •3. Політична та правова думка давньої Індії.
- •4. Політична та правова думка давнього Китаю. Конфуцій, Мо-дзи та ін.
- •Політичні та правові вчення античної греції
- •I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
- •II. Етапи становлення і розвитку політичних та правових вчень в античній Греції:
- •III. Значення давньогрецької політичної та правової думки.
- •I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
- •II. Етапи становлення і розвитку політичних та правових вчень в античній Греції.
- •1. Гомер і Гесіод.
- •2. "Сім мудреців".
- •3. Піфагор і піфагорійці.
- •4. Геракліт.
- •5. Демокріт.
- •7. Сократ.
- •8. Платон.
- •9. Арістотель.
- •III. Значення давньогрецької політичної та правової думки.
- •Політичні та правові вчення античного риму
- •1. Загальна характеристика давньоримської політичної та правової думки.
- •2. Ціцерон.
- •3. Римські стоїки. Сенека, Епіктет, Марк Аврелій.
- •4. Римські юристи.
- •Політичні та правові ідеї християнства
- •1. Загальна характеристика правових ідей раннього християнства.
- •3. Тома Аквінський.
- •1. Загальна характеристика правових ідей раннього християнства.
- •2. Святий Августин.
- •3. Тома Аквінський.
- •Політичні та правові вчення середньовіччя
- •1. Загальна характеристика правової та політичної думки у середні віки. Особливості політичних та правових вчень епохи Відродження і Реформації.
- •2. Марсілій Падуанський.
- •3. Ніколло Мак'явеллі.
- •4. Франческо Гвіччардіні.
- •5. Жан Боден.
- •Політичні та правові вчення нового часу. Розвиток політичної та правової думки в голандії
- •1. Гуго Гроцій.
- •2. Барух (Бенедикт) Спіноза.
- •1. Гуго Гроцій.
- •2. Барух (Бенедикт) Спіноза.
- •Розвиток політичної та правової думки в англії
- •1. Томас Гобс.
- •2. Джон Лок.
- •Розвиток політичної та правової думки у франції
- •1. Вольтер.
- •2. Шарль Луї Монтеск'є.
- •Розвиток політичної та правової думки в італії
- •1. Джамбаттіста Віко.
- •2. Чезаре Беккаріа.
- •Розвиток політичної та правової думки у сполучених штатах америки
- •1. Б.Франклін, т.Пейн, т.Джеферсон.
- •2. А.Гамілтон, Дж.Медісон, Дж.Адамс.
- •Розвиток політичної та правової думки в німеччині
- •1. Самуїл Пуфендорф.
- •2. Вільгельм Гумбольдт.
- •3. Іммануїл Кант.
- •Політико-правова концепція геґеля
- •Історична школа права
- •1. Загальна характеристика
- •2. Густав Гуго
- •3. Фрідріх-Карл фон Савін'ї
- •4. Георг Фрідріх Пухта
- •Лібералізм як напрям у політичних і правових вченнях
- •1. Загальна характеристика
- •2. Ієремія Бентам
- •Розвиток лібералізму у франції
- •Розвиток новітнього лібералізму в XIX столітті політичні та правові погляди алексіса де токвіля
- •1. Лібералізм і демократія
- •2. Алексіс де Токвіль
- •Розвиток новітнього лібералізму в XIX столітті політичні та правові погляди джона стюарта міля
- •Позитивізм як напрям в історії політичних та правових вчень
- •1. Загальна характеристика
- •2. Огюст Конт
- •Зародження правового (юридичного) позитивізму
- •1. Загальна характеристика
- •2. Джон Остін
- •3. Карл Бергбом
- •Розвиток правового (юридичного) позитивізму правова концепція рудольфа ієрінга
- •Органічне вчення про державу та соціальний дарвінізм герберта спенцера
- •Зародження і розвиток соціалізму політичні та правові погляди сен-сімона, фур'є, оуена
- •1. Загальна характеристика
- •2. Клод-Анрі де Рувруа Сен-Сімон
- •3. Франсуа-Марі-Шарль Фур'є
- •4. Роберт Оуен
- •Політико-правове вчення марксизму
- •Зародження та розвиток анархізму
- •1. Загальна характеристика
- •2. П’єр Жозеф Прудон
- •3. Міхаїл Бакунін
- •4. Пйотр Кропоткін
- •Правові вчення хх століття
Історична школа права
1. Загальна характеристика.
2. Густав Гуго.
3. Фрідріх-Карл фон Савін'ї.
4. Георг Фрідріх Пухта.
1. Загальна характеристика
Історична школа права як особливий напрям у правовій думці виникла в кінці XVIII ст. в Німеччині. У першій половині XIX століття цей напрям набуває широкої популярності і впливу. В центрі уваги представників цього напряму було питання про виникнення та історичний розвиток права. Засновником історичної школи права є Густав Гуго (1764-1844) - професор Ґетінгенського університету. Його основною працею є "Підручник природного права, як філософії позитивного права, а особливо - приватного права". Послідовником і продовжувачем його був Фрідріх-Карл фон Савін'ї (1779-1861), головними працями якого є: "Право володіння" та шеститомна "Система сучасного римського права". Останнім, найбільш яскравим представником цього напряму є Георг Фрідріх Пухта (1798-1846). Його головні праці: "Звичаєве право" та "Курс інституцій".
Представники цього напряму вважали, що для правильного розуміння і розвитку державно-правових явищ визначальне значення має вивчення та осмислення їхнього історичного розвитку. В центрі уваги історичної школи права, яка виникла і розвивалася, як своєрідна реакція на Велику французьку революцію, були проблеми історії, традицій і, головно, саме поняття народу. Базовим було поняття народу та народного духу, або духу історії. У розумінні представників історичної школи права, народ - це єдність окремих осіб, яка базується на органічних зв'язках між станами та групами суспільства. Дух народу виростає з традиції і виробляється упродовж віків. Саме тому він є визначальним у правотворчих процесах. З поняттям народу тісно пов'язаний антиіндивідуалізм, характерний для представників цього напряму правової думки. Спершу в історії формувався народ і тільки згодом на його основі витворювалися стани та права особи. Людина є "продуктом" середовища, тієї цілості, яка витворила і охоплює його, тобто народу.
2. Густав Гуго
Основою концепції представників історичної школи права було твердження про зумовленість позитивного права низкою об'єктивних факторів. Позитивне право не є якоюсь виключно теоретичною конструкцією, що твориться у процесі правотворчої діяльності законодавчих органів. Право, яке діє у суспільстві, - це не тільки сукупність приписів уповноважених на те органів держави. Право як публічне, так і приватне, складається саме собою, воно витворюється суспільним розвитком, як мова та звичаї. Гуго, порівнюючи право з мовою, підкреслював, що воно, так само, як і мова, не встановлюється договором, не запроваджується за чиєюсь вольовою вказівкою і не дане Богом. Вчений порівнював утворення права з утворенням правил гри. Він зазначав, що здебільшого в іграх правила складаються незалежно від згоди гравців. Вони утворюються з плином часу в результаті однакового вирішення спірних питань, що виникають. І тільки поступово, внаслідок практики, що склалася, встановлюються тверді правила. Право твориться не тільки або навіть не стільки завдяки законодавству, скільки шляхом самостійного розвитку, через стихійне утворення відповідних норм спілкування, які добровільно приймаються народом. Народний дух, свідомість народу є тими факторами, які визначають розвиток права. Ці норми є адекватні обставинам життя народу. І тому закони тільки доповнюють, конкретизують позитивне право, а не творять його. Позитивне право є похідним від звичаєвого права, яке зумовлюється, витворюється "національним духом", "народною свідомістю". Г.Гуго зазначав, що юридичні норми та інститути витворюються і розвиваються у процесі розвитку суспільства в цілому. Цей розвиток сам по собі приводить до змін, що відповідають потребам часу, зміні суспільно-політичної ситуації. Гуго підкреслював: те, що приписує закон, не завжди збігається з тим, що відбувається на практиці, і такий стан він вважав нормальним, оскільки багато хто не читав і не знає змісту закону, проте фактичний стан речей добре знайомий кожному. З уваги на це вчений схвалює будь-який стан речей, що фактично існує. По суті, його позицію можна охарактеризувати, перефразовуючи слова Геґеля так: "Усе, що існує, законне, оскільки воно існує".