67. Державні кордони України.

У Законі України «Про державний кордон», який був прийнятий і підписаний президентом України Л.Кравчуком 4 листопада 1991 року, написано: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору».

Процес встановлення державних кордонів проходить у два етапи:

1) договірне визначення напряму і положення кордону (делімітація)

2) встановлення кордону на місцевості (демаркація).

Непорушність державних кордонів означає не лише заборону загрози силою або її застосування для зміни кордонів, але й офіційне визнання існуючих кордонів, відсутність територіальних претензій нині і в майбутньому.

Процес делімітації і демаркації кордонів України триває. З такими державами, як Польща, Словаччина, Угорщина і Молдова цей процес закінчено. А з такими державами, як Росія, Білорусь і Румунія ці процеси тривають.

Загальна протяжність українського кордону становить 6992,982 км. На сухопутну ділянку кордону припадає 5637,982 км. Загальна довжина морського кордону України становить 1355 км., з них по Чорному морі - 1056,5 км., по Азовському морю - 249,5 км., по Керченській протоці - 49 кілометрів.

68. «Промосковська» українська геополітична доктрина.

«Східна» (промосковська) доктрина завжди була проімперською і вірнопідданською. Вона ніколи не передбачала самостійності України, а завжди бачила її або у складі єдиної і неподільної Російської імперії, або як «автономну», «федеративну» частину «демократичної» чи комуністичної Росії. Ця доктрина мала своїх прихильників і в Україні. Особливо запопадливими у пропаганді цієї доктрини і впровадження її у життя були комуністичні правителі України, починаючи від Х.Раковського і закінчуючи В.Щербицьким. З погляду історичного виживання України ця доктрина була згубною. І рано чи пізно прогресивні політичні діячі та вчені від неї відмовлялись.

69. Західна українська геополітична доктрина.

На формування «західної» геополітичної доктрини вирішальний вплив мали теоретичні концепції М.Грушевського. Учений бачив майбутнє України у колі цивілізованих держав Європи і світу загалом. Німеччина й Америка, Росія і Польща, сусіди безпосередні й посередні та інші, повинні були стати полем економічних, культурних та політичних інтересів України. Для зовнішніх зносин України головним, на думку Грушевського, має бути принцип плюралізму.

«Західна» доктрина в Україні виражена неповно, оскільки не було ніколи єдиного західного центру притягання. М.Грушевський сказав, що географічно Україна орієнтована на південь, а культурно – на захід. Прозахідну орієнтацію пропагували і проводили у життя П.Скоропадський, Д.Дорошенко та С.Томашівський, В.Кубійович, Є.Коновалець та ін.

70. Балтійсько-Чорноморська і Чорноморська українські геополітичні доктрини.

Балтійсько-Чорноморську геополітичну доктрину розробляв С.Рудницький, коли після І світової війни розпались Австро-Угорська та Російська імперії і на їхніх руїнах утв. молоді держави Фінляндія, Чехо-Словаччина, Угорщина та Україна (УНР, ЗУНР). Природне побоювання цих держав нової експансії з боку російського імперіалізму повинно зближувати їх з Україною і, в кінцевому підсумку, привести до формування балтійсько-понтійської федерації у складі Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі та України. Ядром федерації мала б стати Україна. Така федерація сприяла б виживанню цих держав, стала би бар’єром проти проникнення російського імперіалізму у Середню і Західну Європу. Коли СРСР розпався, ідеї цієї доктрини відроджуються. Дуже важливу роль відіграє чинник виходу України не лише на Чорне, але й через Польщу і Литву – на Балтійське море і завдяки цьому – у пн-зх Європу.

Південна, чорноморська доктрина укр. геополітика Юрія Липи була сформована напередодні Другої світової війни. Вона розглядала Україну у системі держав Чорноморського простору. Його можна порівняти з фортецею, внутрішню єдність якої формує площа Чорного моря. Чорноморський простір, на думку Ю.Липи, становить цілісність, має свій геополітичний зміст, свою етнічну спільноту та власні вироблені торговельні, культурні і державні традиції. Україна не повинна відмовлятися від цієї доктрини й у наш час, коли геополітична ситуація дуже змінилася.