38. Протонауковий період розвитку пг

Для історії політичної географії найбільш важливий є її геодетерміністичний аспект. Ідея зв’язку довкілля і людини домінує в інших грецьких учених – Гіппократа, Платона, Арістотеля, Страбона та ін.

Арістотель написав книгу «Політика», в якій висловив своє розуміння держави – головної форми геопросторової організації людської цивілізації. Велику увагу приділив впливу природно географічних властивостей т-ї, і особливо її клімату, на вибір столиці, кордони держави та ін.

Страбон розглядав і порівнював природні чинники, необхідні для політичного функціонування обширної Римської імперії.

Отже, давньогрецькі вчені і мислителі започаткували концепцію причинної залежності державного устрою від географічних, зокрема кліматичних умов. Це були основи географічного детермінізму, загалом, і геогр. детермінізму у ПГ, зокрема. Описуючи окремі країни тодішньої ойкумени, вони звертали увагу передусім на політ. устрій, форми держ. правління, військово-оборонні особливості держав і регіонів, їхні зв’язки і залежність від прир. передумов.

У середньовіччі інтерес до ПГ у Європі дещо зменшився. Проте у арабському світі географія була представлена досить широко завдяки працям істориків, філософів, описам купців і мандрівників. Одним з них був мандрівник Абд-аль Раман Ібн Гальдун.

До пізнього середньовіччя належать праці французького вченого Бодена. Він пов’язав географічний детермінізм з астрологічним.

На наукові засади теорія геогр. детермінізму була поставлена лише у 18 ст Шарлем Луї Монтеск’є, зокрема у його книзі «Про дух законів». Головна ідея цієї теорії полягає в тому, що прир. умови місцевості вирішально впливають на духовний світ людей, які там проживають, на їхню суспільну організацію.

Останніми найбільшими геодетерміністами 18 і 19 ст були німецькі вчені: Й.Гердер та К.Ріттер.

З розвитком капіталізму дедалі більше звертали увагу на залежність господарського життя окремих місцевостей, а навіть великих регіонів, у тому числі держав, від забезпеченості їх окремими природними ресурсами чи на їх поєднання. Водночас було очевидно, що багато територій з однаковими чи майже однаковими прир. умовами і ресурсами мають різний рівень господарського р-ку й екон. орієнтацію. Цим аргументом теорії геогр. детермінізму було завдано удару. З’явилися її різновиди.

На зміну географічному детермінізмові прийшов економічний детермінізм, який означає, що розвиток і геопросторова організація с-ва пояснюється вирішальним впливом, замовленням економічного чинника, зокрема економічних законів.

39. Французька пг

Французька школа відома багатьма іменами.

Елізе Реклю автор і редактор видань «Земля і люди. Загальна географія» та «Людина і земля» та ін. Географія – це не інакше як історія в просторі, а історія – це географія в часі. Природа Землі знаходиться в постійному історичному русі.

Поль Відаль де ля Бляш – опонент експансіоналізму та імперіалізму у геополітиці. В основі свого вчення він поставив не простір, ГП і просторову ідею, а людину. Він розвинув концепцію поссібілізму, згідно з якою природа створює можливості, а їх використання залежить від способу життя людей.