52. Японські геополітичні ідеї

Японська школа примикала до німецької геополітичної школи. Вона була обмежена в території і постійно шукала захоплення території. У японській школі були мало мислителів, але багато практичних політиків. Кіотська школа геополітики проповідувала японську унікальність, грунтувалася на унікальності японської держави і культури, спиралася на божественне походження імператорської династії.

У японській школі геополітики виокремлюють

- пананізм (С.Комакі – автор книги «Маніфест японської геополітики», 1907, Іккі Кіта – автор «Плану реконструкції Японії», 1923, Танака Гіїті – автор таємного «меморандуму Танака», 1927 про необхідність розширення життєвого простору Японії в Азії та світове панування цієї країни (після розгрому США) і т.ін.)

- японське євразійство. Суть японської версії євразійства полягає у протистоянні атлантизму, тобто США і Великобританії. Ця концепція була покладена в основу японської зовнішньої політики, яка привела до підписання пакту Німеччини, Італії і Японії. Головний мислитель Коноє Фумімаро, який свою практичну політику реалізовував протягом трьох термінів перебування на посаді глави кабінету міністрів – відповідно до своєї праці «Новий порядок у Східній Азії».

Коное висунув 3 доктрини:

1. Нова структура зовнішньої політики (об'єднання всіх партій в єдине суспільство, близьке до фашистського).

2. Створення Східної Азії.3. Союз з державами континентальної осі проти Великобританії і США.

53. Особливості французької політичної думки

Елізе Реклю автор і редактор видань «Земля і люди. Загальна географія» та «Людина і земля» та ін. Географія – це не інакше як історія в просторі, а історія – це географія в часі. Природа Землі знаходиться в постійному історичному русі.

Поль Відаль де ля Бляш – опонент експансіоналізму та імперіалізму у геополітиці. В основі свого вчення він поставив не простір, ГП і просторову ідею, а людину. Він розвинув концепцію поссібілізму, згідно з якою природа створює можливості, а їх використання залежить від способу життя людей.

54. Розвиток іконографії держави

Іконографія – це уявлення про навколишній світ Співтовариства, яке формується під дією релігійної, національної і соціальної історії вказаного простору. Іконографія країни (певної території, простору) включає витвори мистецтва, архітектури, а також всі символи, що характеризують побутове життя.

Іконографія містить для дослідників унікальний матеріал, що дозволяє побачити світ очима сучасників минулого. ЇЇ джерела складають цінну історичну інформацію, яка зосередила знання про особистість, її місцев історичному процесі.

Метод іконографії склався в 1840-х рр. у Франції і Німеччині як засіб вивчення середньовічного мистецтва, його джерел, зв'язків з релігійними і літературними явищами шляхом тлумачення символіки, алегорій, атрибутів і т.д.

У кінці 19 - поч. 20 ст. російський історик мистецтва Н.П.Кондаков використовував метод іконографії для вивчення візантійських традиції в середньовічному російському мистецтві. Американський учений Э.Панофский висунув іконографію як основу так званого іконологічного методу дослідження сюжетної сторони витворів мистецтва, щоб визначити їх значення і сенс в контексті даної культури, виявити відображені в них риси світобачення.