25. Внесок г. Маккіндера у розвиток пг і геополітики

Г.Маккіндер – один із засновників Британської школи геополітики. Він висунув гіпотезу «світового острова». в який входять материки Євразія і Африка. Серцевиною цього «острова» є територія довоєнної Російської імперії, а потім СРСР від західних кордонів до Єнісею. Це Євразійське «серце» Г.Маккіндер називає віссю ареалу. Пізніше він розширив поняття «серця» в ідею «серцевинної країни» - тої ж таки Росії чи СРСР. Він писав, що перемога Москви у Другій світовій війні зробить СРСР найбільшою суходільною силою на земній кулі. Більше того, це буде найміцніша держава з погляду стратегічної оборони.

Г.Маккіндер сформулював такі тези: «хто управляє Східною Європою, той управляє «серцевинною країною», хто управляє «серцевинною країною», той керує «світовим островом», хто керує «світовим островом», той управляє світом. Цією гіпотезою була створена так звана одно полярна геополітична картина світу. Правда, вже у 1924 р. Г.Маккіндер висунув ідею біполярного світу. На противагу «серцевинній країні» і для збалансування сил він пропонує єдність країн Зх. Європи і Пн. Америки

Важливим внеском маккіндера у розвиток науки став запропонований ним поділ геополітичної історії світу на доколумбовий, колумбовий та постколумбовий періоди. Загалом уся наукова діяльність вченого була підпорядкована висвітленню взаємозалежності просторових відносин та історичної зумовленості: історія людства є частиною життя світового організму.

26. Внесок Ф Ратцеля у розвиток ПГ і геополітики.

Ф.Ратцель вважається засновником геополітики. Головним об’єктом ПГ він вважає державу, а у ній географічне положення і землю. Ратцель трактує державу як своєрідний надіндивідуальний живий організм, який для свого існування і розвитку потребує певного життєвого простору. Звідси випливає необхідність територіальної експансії держави. У 1897 р. Ратцель вивів 7 «законів» зростання держави.

Ф.Ратцелю належить авторство ще однієї геополітичної концепції – концепції «світової держави». Він доводив, що що властива державам максимальне географічна експансія зрештою має привести до збігу меж континентів і державних кордонів. Необхідною умовою набуття статусу світової держави він вважав розвиток військово-морських сил і панування на морі. Цим самим він започаткував ще одну важливу для геополітики тему: значення моря для розвитку людської цивілізації та протистояння морських і континентальних світових центрів. Загалом, ратцель зробив першу серйозну спробу застосування просторового підходу для пояснення змісту політичних подій.

Основні праці вченого: «Антропогегорафія», «Про закони просторового зростання держав», «ПГ», «Море як джерело могутності народів».

27. Внесок р.Челлєна у розвиток пг і геополітики

Основоположником геополітики, автором самого терміна «геополітика» є шведський і нім. вчений Р.Челлєн. Вчений розвинув геополітику не в руслі географічної науки, а у контексті науки про державу – державознавства, ще ширше- політології. Челлєн розумів політику як цілісне знання про державу. Він визначив головні напрямки політологічних досліджень: кратополітика, геополітика, етнополітика, соціополітика, екополітика.

Геополітика за Челлєном, це наука про одну із п’яти підсистем держави – землю, її територію, поряд і у зв’язку з ін. науковими дисциплінами державознавства.Деталізуючи суть геополітики він розрізняв в її структурі 3 складові частини – топополітику (досліджує сучасне глобальне, регіональне чи сусідське положення держави, її місце серед держав світу, зв’язки тощо), морфополітику (вивчає територіальний устрій держави і роль її столиці, адмін. поділу, кордони і прикордонні території тощо) і фізіополітику (досліджує територію з погляду її як носія ПРП і впливу його використання на потужність держави…). Подібно як у Ратцеля, у концепції Челлєна земля є «тілом» держави, що навіть важливіше від населення. Адже на відміну від втрати населення, втрата території призводить державу до смерті чи каліцтва. Тому така важлива роль кордонів держави і їх зовнішніх відносин.

У своїх працях «Держава як форма життя», «Великі держави: нариси із сфери сучасної політики», «Основи системи політики» Р.Челлєн: довів до логічного кінця концепцію «континентальної держави» Ратцеля, створив концепцію «молодих і старих народів», розкрив поняття «трьох просторових факторів».

28. Географічна лімологія.

Лімологія – наука про кордони, границі, межі. Завдання лімології – вивчення кордонів, фронт’єрів (розмежованих ліній, площин і смуг), буферних і контактних зон. До недавнього часу у географічній науці вона характеризувалась лише описовістю. Зараз з’явилися теоретичні підходи, осмислення на основі конкретних досліджень. У географічній лімології вивчаються насамперед державні кордони. В процеси глобалізації. а особливо зміни геополітичної ситуації у євразійському контексті, а особливо в реґіоні Центральної і Східної Європи, особливу роль відіграє формування і зміни нового типу кордону. Це поява такого кордону між ЄС і Україною, що потребує нових теоретико-методологічних принципів. УЦ лімології умовно виділяють чотири класичних і чотири новітніх теоретичних підходи.

Вітчизняної наукової школи з лімології в Україна не існує. Є певні доробки вивчення етнічних кордонів України географами та істориками.