61.Правовідносини – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, учасники яких (фо чи юо) виступають як носії юрид прав і обов’язків, що забезпеч державою.

Ознаки правових відносин:

Структура правовідносин:

32.Суб’єкти	Об’єкти		Зміст	23. Юридичні факти
Правоздатні суб’єкти (ФО та ЮО) між яими виникають такі правовідн. Наділені правоздатністю (можливість мати юрид права і обов’язки) і дієздатністю (можливість здійснювати юрид права і обов’язки)	Це матеріальне чи на матеріальне благо заради якого суб’єкти вступають в правовідносини.		Складає права і обов’язки суб’єктів що вступили в правовідносини	Це конкретні життєві обставини, які є основою для виникнення,зміни чи припинення правовідносин. 1) подія – це те що не залежить від волі учасників 2) дія – це те що залежить від волі учасників. Їх безпосередня поведінка.
		Юрид факти поділяють: 1) право-утворюючі,-змінюючі, - припиняючи, -застосовані. 2) конституц, адміністр, цивільні,кримінальні. 3) одно-, двохактні(за тривалістю) 4) прості і складні (за к-стю суб’єктів)

70. Правореалізація – це забезпечення державою реалізації правових норм.

Види за суб’єктами: індивідуальна і колективна форми правореалізації (наприклад, право нації на самовизначення є колектив, адже відображає інтереси колективу).

79. Юридична відповідальність – це встановленна законом відповідальність що настає за порушення норм права у вигляді позбавлення певних благ, цінностей.

Принципи юрид відпов: - законність - обґрунтованість - невідворотність – справедливість

Види юрид відповідальності:

1) дисциплінар-відповід особи за поруш норм праваі застосув до правопор дисцип стягнень

2)цив-правова (майнова) – це відповід особи за невикон чи неналежне виконання особою обов язкі, зобов’язань. Полягає в накладення стягнень: неустойка, штраф, пеня.

3) адмін.. відповід – це вид юриди відпов громад, чи посад осіб за адмін правопорушення, що являє собою накладення адмін. стягнення.

4) кримін відповід – це вид юрид відповід, що полягає в накладення кримін покарання за вчинення злочину.

5) конституц відповід – імпічмент презид, відпов народ диспут

6) крим-процес відповід – поруш підписки про невиїзд.

18. Мета юридичної відповідальності — це конкретний вияв загальних цілей права, серед яких виділяють регулювання і охорону суспільних відносин.

34.Правове регулювання — це вплив права на сусп віднос і поведін осіб з метою їх впорядкування. Предмет — це суспільні відносини.

47. Стадії правового регулювання:

1) правотворчість-розробка юридичних норм

2)виникненняя прав і обов’язків суб’єктів, передбачених нормою права

4) реалізація суб’єктивних прав та юрид обов’язків

85. Правосвідомість — це форма суспільної свідомості, сукупність правових поглядів, почуттів, емоцій, ідей.

На процес формування правосвідомості впливає багато факторів, серед яких матеріальні умови життя, соціальне становище, духовна, у тому числі й правова, культура суспільства, стан правового виховання населення, інтелектуальні можливості людини тощо.

Правова культура — сукупність правових знань, емоцій, почуттів, вольових компонентів, які проявляються у правомірній поведінці.

15. Правовий нігілізм — це заперечення, ігнорування та негативне ставлення до права, закону та правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших осіб.

Подолання правового нігілізму відбувається у процесі:

• формування політичної та правової культури громадян;

• утвердження принципів демократії у суспільній свідомості, поваги до права, закону як до найвищих соціальних цінностей;

• вдосконалення законодавчої бази, національної правової системи;

• правового виховання громадян, удосконалення юридичної освіти.

80.Гіпотеза – описуються фактичні обставини, вказуються умови, при яких вступає вдію дана норма і що саме нею слід керуватися за конкретної ситуації. Гіпотеза може бути:

а) простою, в якій визначена тільки одна умова

б) складною, в якій визначені дві або більше умови.

в) альтернативною, в якій визначені дві або більше умови, настання хоча б однієї з яких є підставою для реалізації норми.

Ознаки гіпотези: починається зі слів:

- у разі;

- у випадках;

- при умові;

- при наявності та інше.

88.

Законність - це режим нормативного життя суспільства й держави, що вимагає точної відповідності поводження (діяльності) суб'єктів права приписанням законів, підзаконних актів. Законність - це принцип, передбачений Основним Законом України

Правопорядок - це стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, що є результатом дії законності. Ст. 19 Конституції України вказує: правопорядок в Україні ґрунтується на тім, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

2, 86 Правовий статус особи — це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права (тобто к такий, що має правосуб'єктність) координує своє поведінку в суспільстві. Особливості:

1. Усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення і охорона цих прав є головним обов'язком держави.

2. Свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі.

3. Межі свободи можуть визначатися законом, який відповідає праву, а право є мірою свободи.

4. Обмеження прав є можливим виключно з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві.

Види правового статуту особи:

1) Міжнародно-правовий статус особи містить права, свободи і обов’язки, закріплені у міжнародно-правових документах.

2) Конституційний статус особи об’єднує права, свободи і обов’язки, закріплені у Конституції. Вони становлять юридичну базу для всієї системи прав, свобод і обов’язків, закріплених кожною окремою галуззю права

3) Галузевий статус особи складається з певних повноважень, що забезпечують особі здійснення її можливостей у певній сфері суспільних відносин, яка регулюється тією чи іншою галуззю права. Кожна з галузей права закріплює права, свободи і обов’язки особи у певній сфері суспільних відносин, наприклад, у майнових, сімейних, трудових та інших.

21.Правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння (дія або бездіяльність) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм. Шляхи попередження:

Правовий стимул – це правове спонукання до законослухняних дій, що створює певний режим сприяння для задоволення власних інтересів суб'єкта.

Правове обмеження – це правове стримування протизаконної акції, що створює умови для охорони і захисту інтересів контрсуб’єкту і суспільних інтересів.

Правове заохочення – це форма і міра юридичного схвалення добровільної заслуженої дії, у результаті чого суб'єкт винагороджується, для нього настають сприятливі наслідки.

Елементи правопорушення:

I. Суб'єкт правопорушення – деліктоздатна фізична особа або організація.

II. Об'єкт правопорушення – ті суспільні відносини, що порушуються при правопорушенні.

III. Об'єктивна сторона правопорушення – зовніш вираз правопор: час, місце, спосіб,засіб.

IV. Суб'єктивна сторона правопорушення – вина (психічне ставлення особи до скоєного), мотив (причини, що підштовхнули до вчинення) і мета (результат, що бажав досягти правопорушник).

12. Еволюція прав людини Сучасне розуміння прав людини склалося після Другої світової війни. Кульмінацією цього процесу стало проголошення «Загальної декларації прав людини» Генеральною Асаблеєю ООН 10 грудня 1948. Хоча термін «права людини» відносно сучасний, основа цієї концепції прослідковується ще до часів Стародавньої Греції та римського права. Не існувало прав людини як таких, а існували лише політичні чи юридичні права, які функціонували у конкретній ситуації. Рабство було природнім і нормальним явищем.

Перші документи, який окреслювали права людини були прийняті в Англії під назвою «біль про права 1689 р) та під час Селянської війни в Німеччині. У 18 ст відбулися революції в США і Франції в результаті чого було прийнято Декларації прав людини

У 19 ст. найважливішою заговорили про ліквідації рабства. У 20 ст. в Зах. Європі було затверджене право на страйк, встановлено мінімальні вимоги до умов і тривалості праці, заборона дитячої праці. Жінок добився однакового права голосу для представників усіх статей. Націон-визвольні рухи добивалися рівності народів, повага до меншості та расової рівності. Заснування Міжнародного комітету Червоного Хреста в 1864 та перші Женевські конвенції 1864 року заклали основу міжнародного гуманітарного права

Перед Лігою Націй, що була утворена в 1919, ставилася мета роззброєння, запобігання війнам, врегулювання конфліктів між державами, покращення життя людей у всьому світ. Після заснування ООН в 1945 році на Ялтинсь. конференц, була прийнята Загальна Декларація прав людини (1948), що закріпила основні принципи захисту цих прав.

24.Види тлумачення права

1)Офіційне — якщо здійснюється спеціально уповноваженим компетентним в цій галузі органом.

Загальне тлумачення — це роз'яснення сенсу та змісту норми права, призначене для його поширення на невизначене коло осіб і випадків при вирішенні будь-яких юридичних справ.

Індивідуального тлумач- стосується тільки застосування норми щодо конкретного випадку.

2)Неофіційне-роз'яснення їх змісту що здійснюється будь-яким суб'єктом, при якому результат тлумачення не має обов'язкової юридичної сили.

Побутове тлумачення — це роз'яснення змісту норм права в повсякденному житті, побуті .

Професійне тлумачення —здійснюють фахівці з вищою юридичною освітою.

Наукове тлумачення — здійснюється науковцями .

36. Існує 2 думки щодо юридич мови: 1) що закони пишуться для юристів і не повинні написати мовою доступною для всіх; 2) закони впливають на життя звичайних осіб і повинні бути зрозумілими для них. Моєю думкою є те, що закони ж повинні бути доступними для всіх, але для усунення будь яких колізій повинні застосовуватися юридичні терміни.

Як відомо, норми права повинні бути написані на офіційній, або державній мові. В продовж років укр. Мова запозичує багато інозем слів, інші слова стають застарілими, у результаті технічної революції зявлються нові, і це також потрібно зазначати в законах. Стежити за цим, адже пізніше ситуація може загостритися.

Чіткість, якість і зрозумілість, легко доступність – це запорука ідеального закону. Він не повинен трактуватися по різному. Мова має бути точною, зрозумілою і простою. Точність – є найважливішим. Текст закону повинен бути стислим і лаконічним.

76.Поведінка особи в прав. сфері

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність).

Причини нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві:економ, соціальні, політичні, ідеологічні, юридичні.

Види правомірної поведінки: активна (полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, посадових осіб); пасивна (виявляється в бездіяльності, умисному невикористанні суб'єктом належних йому прав і обов'язків: неучасті у виборах).