2. Види уваги

Залежно від активності особистості у процесі виникнення та організації уваги, її поділяють на мимовільну, довільну та післядовільну.

«Як зачарована, слухаю голос надземний...», — писала Леся Українка. Якщо предмет чи явище цікаві, комічні, дотепні, оригінальні, нам не потрібно докладати вольових зусиль, щоб зосередитися. Чинники вже своєю суттю, своїми особливостями привертають нашу увагу: інтенсивністю, рухливістю, динамікою, раптовістю появи, яскравістю та новизною, початком чи припиненням дії подразника тощо. Така увага — пасивна, мимовільна — завжди пов'язана з якостями об'єкта, а також з потребами, інтересами, емоціями особистості, її психічним станом. Ми легко, без зусиль звертаємо увагу на подразники, важливі для нас.

Однак окрім цікавого в нашому житті є ще й необхідне (яке не завжди на перший погляд є цікавим). Нам, на жаль, доводиться виконувати роботу, яка не до душі. При цьому на допомогу приходить довільна увага. Вона властива лише людині. Психологічний зміст довільної уваги залежить від поставленої мети та довільних зусиль.

Л. Виготський довільну увагу характеризував як внутрішню волю, як чистий акт вольового зусилля. В процесі довільної уваги ми спрямовуємо усі свої сили на вирішення певної проблеми, виконання певної діяльності, подолання перешкод. Цей вид уваги ще називають активним. Для організації довільної уваги велике значення має цілий ряд компонентів. Серед них глибоке усвідомлення мети, що сприяє інтенсивному процесу зосередження. Мовленева інструкція (зовнішня чи внутрішня) допомагає вибрати об'єкт, відійти від інших подразників. Зовнішні умови мають бути сприятливими. Тут необхідний індивідуальний підхід, бо залежно від особистості одні потребують цілковитої тиші, інші ж спокійно й активно працюють за будь-якого шуму. Французький письменник М.Пруст міг працювати тільки в ідеальній тиші, по ночах, коли всі спали. Окрім цього, він наказав оббити стіни свого кабінету корковим деревом для звукоізоляції. Натомість польський письменник Г.Сенкевич писав один зі своїх творів за столом кондитерської у м.Закопане. Отже, кожному необхідно знайти свій стиль роботи, визначити, за яких умов він найбільш уважний, а отже, і працездатний.

Стійкий інтерес, який підсилюється успіхом у діяльності, теж має велике значення для підтримання уваги. Бо результат діяльності викликає бажання працювати, зміцнює віру особистості в її можливості.

Психічний стан людини — важлива запорука успішної діяльності. Збуджена, нервова, втомлена, стурбована людина не може зосередитися, довільна увага її значно послаблена. Зміна видів діяльності, позитивні емоції, ігри — чудові фактори підсилення довільної уваги.

Іноді, поставивши перед собою мету, виявивши певні вольові зусилля, людина поринає в роботу і легко на ній зосереджується. При цьому вона отримує задоволення, знижується вольова напруга. У неї з'являється посилений інтерес до діяльності, яка набуває особистого значення. Така увага називається післядовільною. Наприклад, нам необхідно прочитати уривок з твору. Спочатку ви читаєте його із обов'язку. Згодом, захопившись, продовжуєте-читати; не помітивши, що заданий уривок закінчився, читаєте весь твір.

Залежно від спрямованості нашої уваги ми розрізняємо зовнішню та внутрішню увагу. Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях людини, вона спрямована на теоретичне й практичне оволодіння навколишнім середовищем. Зовнішня увага є важливою для орієнтації особистості, розвитку спостережливості, вироблення знань, умінь та навичок, набуття досвіду, встановлення хороших стосунків між людьми тощо. Однак не менш важливою є і внутрішня увага — зосередження на власних думках, станах, почуттях. Вона забезпечує організацію розумової праці особистості, високий рівень процесів мислення, а також осмислення свого призначення на землі, дає змогу навести лад в душі, очиститися. Цінним є вміння поєднувати зовнішню та внутрішню увагу, що забезпечує цілісність особистості, її гармонію. Межа між зовнішньою та внутрішньою увагою — ілюзорна.

За формою організації вирізняють колективну, групову та індивідуальну увагу.

Колективна увага означає зосередження уваги певної групи індивідів на одному об’єкті. Наприклад, студенти зосереджено слухають лекцію викладача.

Групова увага полягає у зосередженні уваги групи під час окремих видів робіт, підібраних відповідно до можливостей членів груп.

Індивідуальна увага полягає у зосередженні суб’єкта на своєму завданні.

Завжди треба чергувати, узгоджувати види уваги, дбати про перехід від одного виду до іншого.