2. Природа уяви

Де ж народжується наша фантазія? Існують різні гіпотези щодо механізмів уяви. Серед них найбільш поширені гіпотеза випадковості та гіпотеза рекомбінацій. За гіпотезою випадковості завдяки збігу певних обставин в нашій уяві виникає той чи інший образ. Саме такий випадок трапився з хіміком Кекуле, якому приснилася змія, що тримала себе зубами за хвіст. Завдяки цьому образу перед його очима раптово з'явилася формула бензолу. Він прокинувся, немов від блискавки. Спробуємо проаналізувати, чи так це випадково? Роками вчений працював над вирішенням складної проблеми. У його мозку постійно виникали ті чи інші моделі. Творчий інсайт був саме перекомбінацією старих, непродуктивних рішень у нові. Це і пояснює той факт, що знайдене творче рішення здається простим і очевидним.

Згідно з гіпотезою рекомбінації ми перемодельовуємо, комбінуємо по-новому старі образи, набуті за допомогою відчуттів, сприймань. Цей процес відбувається шляхом спроб і помилок. Для нашого мозку властива складна аналітико-синтетична діяльність, у процесі якої утворюються нові тимчасові нервові зв'язки на основі наявних, тобто відбувається перегрупування асоціацій.

Т.Рібо стверджував, що уява — комбінування нового є елементами старого. Вчені Грацької (Австрійської) школи — А.Мейнонґ, В.Бенуссі, С.Вітасик, Х.Ернфельц — вважають, що образи уяви, яку вони називають «гештальт-якість», («вище» уявлення, яке виникає на основі «нижчих» уявлень (відчуттів), з'являються внаслідок особливого продуктивного акту.

Наша діяльність в тій чи іншій галузі є механізмом уяви, оскільки творча уява посідає в діяльності центральне місце.

Коли йдеться про зв'язок уяви з іншими психічними процесами, з діяльністю мозку та нервової системи взагалі, важливо відзначити той факт, що уява, фантазія впливають на функції та діяльність нашого організму, його стан. Так, французький письменник Г.Флобер, коли описував сцену самогубства Еми Боварі (роман «Пані Боварі», 1857 p.), чітко відчував присмак миш'яку в роті та ознаки отруєння: біль у шлунку, нудоту. С.Толстая розповіла, що Лев Миколайович під час роботи над епопеєю «Війна і мир» одного разу вийшов зі свого кабінету у сльозах. Рідні стривожилися й поцікавилися, що сталося. На їхній подив він, махнувши рукою, відповів з жалем і розпачем у голосі: «Та що ви розумієте?.. У мене тільки що помер князь Болконський...» П.Чайковський, закінчивши фінальну сцену опери «Пікова дама», записав у своєму щоденнику: «Жахливо плакав, коли Герман спустив свій дух». Такі співпереживання свідчать про глибоку віру видатних майстрів у героїв твору.

Уява пов'язана з діяльністю першої та другої сигнальної системи (образи і мовлення) і має великий вплив на діяльність нашого організму, на нервову систему. Звичайно, все це виявляється індивідуально, по-різному у кожного. Знання цих закономірностей важливі не лише для педагогічної діяльності, а й для медицини. Віра людини в свої сили допомагає їй в будь-якій ситуації.

3. ВИДИ УЯВИ (схема «Види уяви»)

У психології існує класичний поділ уяви на види.

За ступенем довільності уяву поділяють на мимовільну (пасивну), і довільну (активну).

Якщо в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Прикладом мимовільної уяви є сновидіння, марення. Образи під час сновидіння народжуються мимоволі, у раптових і дивовижних поєднаннях. Марення відображає потреби особистості, її прагнення. Голодна людина уявляє смачні страви, людина, якій холодно, уявляє теплий будинок. Однак якщо марення підмінюють дійсність і переважають у житті людини, то це вже свідчить про певні порушення у психічному розвитку особи, бо вона відокремлюється від реального життя, відходить у нереальний світ, що гальмує психічний і соціальний розвиток особистості.

Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об’єкта, уява набуває довільного характеру. Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літературного героя або картину, використовує довільну увагу.

За рівнем узагальнення образів уява є абстрактна і конкретна. Відмінність між ними пояснюється специфікою тих образів, якими оперує та чи інша уява. Абстрактна уява користується образами високого рівня узагальненості, схемами, символами. Конкретна уява оперує простими образами.

За співвідношенням образів з реальною дійсністю є реалістична (відображає реальну дійсність) та фантастична уява (відірвана від реального світу). Бездіяльна мрійливість є шкідливою для особи, а реалістична — це поштовх до творчої активності. Варто при цьому пам'ятати, що мудра фантастика — це крок у майбутнє, за певних умов вона стає дійсністю.

За змістом професійної діяльності існує наукова, художня та технічна уява. Усі ці види уяви мають свої особливості.

У художній уяві переважають чуттєві ( зорові, слухові…) образи, надзвичайно яскраві та детальні. Особливості художньої уяви проявляються при створенні образів, коли переважає той чи інший аналізатор: зоровий і руховий -у скульптора, художника; слуховий – у композитора.

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об’єкти.

Наукова уява втілюється в плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв’язання проблеми. Наукова уява завжди базується на точних наукових розрахунках та експериментах.

Зa характером діяльності людини уява буває репродуктивною (відтворювальною) та продуктивною (творчою).

Репродуктивна уява — це відтворення попереднього досвіду на основі описів чи зображень (книги, карти, схеми, креслення) без трансформації. Ця уява є дуже цінною для передачі досвіду поколінь, що сприяє розвитку та прогресу суспільства.

Рівень репродукції залежить від матеріалу (його яскравості, змістовності, привабливості, художньої цінності, оригінальності тощо), від рівня знань, умінь і навичок людини, її досвіду, емоційного стану, здібностей, характеру. Відтворююча уява обслуговує спілкування людей.

Творча уява спрямована на створення цілком оригінальних образів. Розрізняють оригінальне об'єктивне (нове відносно наявного у світі; створення абсолютно нового продукту, досі невідомого) і суб'єктивне (нове щодо особистості; особистість повторює шлях до відкриття, яким хтось уже пройшов). Суб'єктивно творча уява є підґрунтям до об'єктивно творчої уяви — це подолання бар'єрів на шляху до нового. Не слід при цьому забувати істину: нове — це іноді добре забуте старе. Наприклад, невідомий, що народився у 1729 р. у Монтебурзі, подав у книзі «Гіфантія» опис не лише чорно-білої, але й кольорової фотографії, її технологію, способи отримання відбитків. Цим наука не скористалася. Лише через століття, у 1839 p., було опубліковано відкриття Даггера, що стосувалося технології чорно-білої та кольорової фотографії.

Творча уява вкрай необхідна актору, педагогу, політику. Це невід'ємна частка художньої, конструктивної, музичної та наукової діяльності. У своїй уяві ми подумки змінюємо світ. Велику роль тут відіграють знання, ерудиція, набутий досвід, концентрація уваги, воля. Люди, в яких переважає репродуктивна уява — консерватори, особистості з творчою уявою — новатори. Про рівень творчої уяви людей свідчить їх діяльність, продукти цієї діяльності. Безсмертні твори Гомера, Леонардо да Вінчі, Ель Греко, Мікеланджело, Баха, Моцарта, Шевченка.

Науковці та очевидці вважають, що творчість виявляється тоді, коли приходить натхнення — стан найвищого підйому творчої уяви, її пік. Підтвердженням цього є слова російського художника І.Рєпіна: «Натхнення — це нагорода за каторжну працю». А відомий композитор П.Чайковський зазначав, що натхнення не приходить до ледачих.

Американський психолог Л.Кюбі вважає, що творча особистість — це та, яка сьогодні здатна використовувати свої підсвідомі функції більш вільно, порівняно з іншими, потенційно так само обдарованими. Очевидно, в цьому є певний сенс.

Позитивні емоції, кохання теж спонукають особистість до творчих звершень, відкриттів. Наприклад, у XVII ст. майстер-ювелір з Амстердама М.Бентотен був закоханий в Аніту — доньку сусіда, відомого своєю скнарістю. Цілими днями за батьківською вимогою дівчина сиділа з голкою в руках і вишивала, від чого її пальці були завжди поранені. Юнак вирішив допомогти коханій. В день народження Аніті принесли маленьку золоту «шапочку», що мала захищати від уколів голки прекрасні працьовиті пальчики. Так з'явився наперсток.

Створення образів у творчій уяві відбувається по-різному, з цією метою застосовують чимало прийомів.