Питання та завдання до теми

1. Виділіть основні критерії класифікації документів, які використовуються у дослідницький діяльності ЦССМ.

2. Якими є основні методи аналізу документів у соціальних дослідженнях?

3. Вточніть особливості застосування неформалізованого аналізу документів.

4. Яким є алгоритм реалізації контент-аналізу документів?

5. Назвіть прийоми підвищення надійності інформації, яка отримується за допомогою контент-аналіза.

6. Припустимо, що предметом дослідження є профілактика девіантної поведінки молоді засобами соціальної роботи. Які види документів можуть в даному випадку виступати джерелом інформації для дослідника? Якщо контент-аналіз охоплюватиме офіційні статистичні відомості щодо показників злочинності у молодіжному середовищі, то якими будуть:

• категорії аналізу;

• одиниці аналізу;

• одиниці обліку?

7. Підрахуйте питому вагу змістовної одиниці у текстах, коли відомо, що взагалі у досліджених текстах у 60 випадках вона виявилася головною та у 78 - другорядною, у даному ж тексті у 5 випадках вона виявилася головною та у 9 - другорядною.

4.2 Метод спостереження та проблеми його застосування в аналізі процесів та явищ у молодіжному середовищі

Сутність, переваги та недоліки методу спостереження

Важливу роль у методологічному забезпеченні соціальних досліджень у сфері соціальної роботи з молоддю відіграє метод спостереження. Він належить до категорії загальнонаукових, але спостереження як метод отримання соціальної інформації має свою специфіку та характерні риси. Джерелом інформації для дослідника під час спостереження є поведінка індивідів – реальна чи вербальна; її аналіз у відповідності з завданнями дослідження дозволяє одержати уявлення щодо соціальних явищ та процесів, що відбуваються на внутрігруповому чи міжгруповому рівнях. Якщо досліднику необхідно отримати відомості щодо досліджуваного об’єкту, які будуть максимально позбавлені впливу раціональних, емоційних та інших властивостей респондентів, застосовують спостереження.

Спостереження – це візуальне сприйняття і реєстрація значимих щодо цілей дослідження соціальних явищ. На відміну від спостереження у повсякденному житті, наукове спостереження має свої характерні особливості, до яких належать: певна спрямованість (процедура здійснюється у відповідності з цілями і завданнями дослідження); наявність плану здійснення процедури та чітке слідування його пунктам; систематичний (невипадковий) характер; наявність спеціальних способів і засобів реєстрації явищ, що спостерігаються, контроль якості отриманих даних.

Спостереження у порівнянні з іншими методами дослідження демонструє цілу низку вагомих переваг.

1. Можливість сприймати та фіксувати події безпосередньо в момент їхнього прояву, а іноді – й брати в них участь. Така властивість притаманна виключно методу спостереження.

2. Поєднувати раціональні і почуттєві компоненти сприйняття об'єкта.

3. Фіксувати явище чи об'єкт цілісно, у сукупності всіх рис, ознак та зв’язків. Ретельно підготовлена процедура спостереження забезпечує фіксацію всіх значимих елементів ситуації, тим самим надаючи можливість її детального та об’єктивного вивчення.

4. В разі, якщо спостереження має прихований характер, дослідник отримує можливість одержувати інформацію незалежно від бажання представників групи, яка досліджується.

Процедура спостереження за конкретним соціальним об’єктом є достатньо трудомісткою. Складність її здійснення багато в чому обумовлена тим, що і суб'єктом, і об'єктом спостереження у соціальних науках є людина. Це обумовлює їхній взаємовплив, вносить в інформацію елементи суб'єктивізму і нерідко виступає фактором "деформації" одержуваних даних.

Не завжди ті процеси, які цікавлять дослідника, розгортаються у відповідності з його очікуваннями: часто для того, щоб спостерігати певні події, необхідно їх спровокувати чи напевно знати, коли вони відбудуться. У окремих ситуаціях ані перший, ані другий варіанти не є прийнятними.

Інший недолік методу - неможливість досліджувати об'єкт у динаміці, складність повторного спостереження внаслідок динамічних змін, яких постійно зазнає досліджуваний об'єкт. Спостереження не дозволяє аналізувати події минулого, тому що відбувається у “реальному часі”.

Незважаючи на вказані недоліки, в деяких дослідницьких ситуаціях метод спостереження виявляється єдино можливим засобом одержання наукової інформації. Так, немає ніякої можливості анкетувати дітей дошкільного віку в зв’язку з несформованістю у переважної більшості з них навичок письма. Не завжди є ефективним та вичерпним опитування представників замкнених соціальних спільнот, наприклад, членів неформальних молодіжних угрупувань, релігійних сект. Тобто до даного методу звертаються у випадках, коли використання інших методів отримання інформації є недоступним або недоцільним, властиві ж йому недоліки певним чином компенсуються завдяки сполученню з іншими методами одержання інформації у межах одного дослідження.

Види спостережень та їх особливості

В залежності від положення спостерігача щодо досліджуваного об’єкту спостереження може бути включеним та невключеним. Включене спостереження передбачає входження спостерігача до складу досліджуваної групи. Цей тип представлений двома різновидами: коли досліджувані знають про присутність спостерігача в групі, спостереження має характер відкритого; коли досліджуваних не повідомляють про те, що вони є об’єктом спостереження, воно відбувається приховано (інкогніто).

У першому випадку включеність спостерігача в групу виявляється фактором взаємовпливу суб'єкта та об'єкта: вони реагують один на одного. Повідомлення досліджуваним про цілі спостереження може стати додатковим фактором зміни їх звичайної поведінки, тому докладне їх інформування щодо намірів дослідника не є бажаним.

Результативність відкритого включеного спостереження безпосередньо визначається успішністю налагодження контакту дослідника з групою та за відсутністю такого взагалі сходить нанівець. Позитивною рисою цього різновиду спостереження є можливість спостерігати об'єкт "зсередини", а отже ж, цілісно й всебічно.

В другому випадку суб'єкт (спостерігач) також не позбавлений впливу з боку об'єкта, у той час як останній, не будучи обізнаним про факт ведення спостереження, не наражається на вплив з боку дослідника. Це підвищує надійність одержуваних даних, породжуючи проблеми іншого роду - пов'язані з реєстрацією інформації в якомога більшому обсязі, а також етичні. Останні стосуються визначення допустимих меж використання інформації про приватне життя досліджуваних.

Для того, щоб при включеному спостереженні приховати факт своєї присутності у досліджуваній групі з метою зменшення впливу на поведінку її членів досліднику слід дотримуватися наступних рекомендацій: прийняти на себе роль рядового члена колективу, триматися в тіні, більше слухати і спостерігати, задавати менше питань, висловлюватися нейтрально в оціночному плані, дотримуватися етичних правил поведінки. За умови слідування вказаним правилам дослідник одержує унікальну можливість всебічного та ретельного обстеження об’єкту у процесі безпосереднього контакту та взаємодії з досліджуваними. Досвід такого роду досліджень накопичений у вітчизняній дослідницький практиці: непоодинокі спостереження охоплювали, переважно, виробничі колективі та мали за мету вивчення професійних устремлінь робітників, норми колективної поведінки, неформальні правила спілкування та інші аспекти професійного життя та виробничих стосунків.

Намагання дослідника проникнутися цінностями досліджуваної групи з метою їх більшого розуміння може обернутися негативними наслідками: він ризикує втратити об’єктивність, непричетність щодо спостерігаємих процесів, почати розділяти оцінки оточуючих. Надмірне входження у роль рядового члена групи сприяє виникненню тенденції оцінювати все, що відбувається, як звичайний перебіг подій. Внаслідок цього щось дійсно незвичне з точки зору стороннього спостерігача бути залишатися поза межами уваги дослідника.

Позиція відстороненості не виключає здатності співчувати, розділяти з членами групи їх переживання. Дослідник “вірить всьому та одночасно не вірить нічому” [83, с.115]. Неабиякого значення для успішної адаптації до нових умов має комунікабельність дослідника, що допомагає встановити йому дружні стосунки з членами досліджуваної групи. Важливою для спостерігача якістю є самодисципліна, якої, зокрема, вимагає процедура ведення польових заміток. Грамотні та змістовні замітки – це “цеглини та будівельний розчин спостереження”.

Компетентна поведінка спостерігача виявляється й у мінімізації впливу на реєстрацію певних подій його психологічних особливостей, соціального та професійного статусу, а також відсутність спроб інтерпретувати те, що відбувається, виключно в рамках дослідницької гіпотези, тобто у бажаному напрямку.

У разі невключеного спостереження дослідник не включається до складу досліджуваної групи, спостерігаючи її ззовні. Цей тип спостереження також може мати характер відкритого та прихованого.

Під час відкритого невключеного спостереження суб'єкт не відчуває істотного впливу з боку об’єкту, що спостерігається, однак останній може змінювати свою поведінку, відчуваючи те, що за ним спостерігають.

В ситуації прихованого невключеного спостереження має місце вкрай незначний взаємний вплив суб'єкта та об'єкта. Водночас через невключеність спостерігача в досліджувану групу звужується поле спостереження, що може викликати деформації і втрату інформації. В будь-якому випадку в умовах прихованого спостереження ситуація зберігає свою природність: якщо дослідник навіть і змінює умови життєдіяльності групи у відповідності до завдань дослідження, досліджуваними ці зміни не сприймаються як наслідок чийогось втручання ззовні та свідомого порушення ходу їх повсякденної життєдіяльності.

За умовами проведення спостереження буває польовим та лабораторним. Польовим називається спостереження, яке передбачає вивчення досліджуваного об'єкту в природних умовах його життєдіяльності. Збереження звичних для групи умов дозволяє відстежити реальну поведінку її членів, породжуючи й певні складнощі. Від дослідника вимагається, с одного боку, здійснення контролю над тими процесами, що відбуваються у групи, та водночас намагання не спотворити їх власним впливом.

Лабораторне спостереження відбувається у спеціально створених умовах, за відсутністю яких неможливо виявити певні, цікаві для дослідника сторони об’єкта.

За хронологічною ознакою спостереження буває суцільним (довготривалим) та дискретним. Довготривале спостереження зазвичай використовують для відстеження розвитку певних соціальних процесів (наприклад, процесу навчання чи соціалізації в конкретних умовах). Дискретне спостереження, на відміну від попереднього виду, провадиться лише у певні проміжки часу, які конкретизуються в залежності від завдань дослідження. Ця стратегія може застосовуватися лише за умови повторюваності досліджуваних ситуацій.

Якщо об'єкт і суб'єкт спостереження збігаються, то це самоспостереження (інтроспекція). Серед документів самоспостереження можна назвати автобіографії, листи, щоденники, мемуари і т.д.

За ступенем формалізації процедури виділяють нестандартизоване (неструктуроване) та стандартизоване (структуроване) спостереження. Нестандартизоване спостереження проводиться без чіткого плану та має основним завданням загальний опис досліджуваного процесу, ситуації. Саме тому до цього різновиду методу звертаються переважно на розвідувальному, пошуковому етапі дослідження.

Стандартизоване спостереження спирається на ретельно розроблений план та спрямоване на перевірку гіпотези.

Специфіка реалізації стандартизованого спостереження

За умов стандартизованого спостереження подія, що є об’єктом аналізу, дробиться на елементи, які можна безпосередньо спостерігати та реєструвати за допомогою спеціального інструментарію чи технічних засобів (аудіо-, відеопристроїв та ін.). Вони мають назву одиниць спостереження та підлягають кодуванню. Наприклад, спостерігаючи за ходом засідання трудового колективу, можна аналізувати виступи ведучого, доповідачів, реакцію аудиторії (останню доцільно диференціювати в залежності від сили, характеру - позитивна, негативна, нейтральна і т.д.). Означені елементи ситуації слід відобразити у відповідній системі кодів.

Кодування елементів ситуації (засідання трудового колективу): а - виступ ведучого, б, г, д і т.д. – виступи доповідачів, А¹⁺ - позитивна реакція на них 1 чоловіка, А^2- - негативна реакція двох чоловік. Інформація, яка повідомляється доповідачами, може оцінюватися як конструктивна (наприклад, а^к) чи неконструктивна (а^нк), процедура прийняття рішень (Р) – як одноособова, з урахуванням висловлених думок, суджень (Р^о+); одноособова, без врахування думок і суджень учасників засідання (Р^о-); колективна (Р^к). Доповіді, репліки, обговорення проблеми, прийняті рішення також диференціюються в залежності від предметної області (сфери життєдіяльності колективу).

Складений заздалегідь бланк кодування ознак ситуації дозволяє на етапі опрацювання інформації розшифрувати замітки.

Дані спостережень заносяться в протоколи, картки або щоденники спостереження. Будучи створеними з врахуванням завдань та гіпотез дослідження, вони дозволяють зробити його більш систематизованим та цілеспрямованим та використовувати отриману інформацію для подальшого аналізу.

Протоколи і картки спостереження містять закодовану інформацію щодо досліджуваного об’єкту, хоча в них може бути відведене місце й для особистого коментарю дослідника (див. таблицю 9):

Таблиця 9