Тема 8 Найвидатніші пам'ятки правової культури України

Ця тема вивчається у тісному зв'язку з попередньою, оскільки розвиток державності невіддільний від розвитку права. Проте слід взяти до уваги те, що основні етапи розвитку держави вже значною мірою знайомі учням зі шкільного курсу історії, а пра­вові пам'ятки у цьому курсі здебільшого лише називаються, але не аналізуються. Відповідно слід забезпечити необхідну конкретику у знаннях учнів і насамперед дати їм можливість знайти чітку відповідь на питання, чому саме ці пам'ятки увійшли в духовну скарбницю нашого народу.

Слід відзначити, що простий коментований переказ змісту правових пам'яток не дає можливості в усій повноті розкрити їх зміст та особливості тієї чи іншої епохи, з якою пов'язана пам'ятка. Тому вчителеві необхідно використовувати книгу «Історія Української Конституції», яка містить у собі тексти ряду правових пам'яток і науковий коментар до них, або відповідні хрестоматії з курсу історії держави і права України для вищих навчальних закладів.

Мета уроку: Ознайомити учнів з найвидатнішими пам'ятками правової культури українського народу, виховувати в них повагу до права, культурних цінностей та історії власного народу.

Формування на уроці навичок та умінь:

Продовжити формування в учнів навичок роботи з правовими пам'ятками, кон­спектування, оформлення витягів з тексту.

Тип уроку: Урок оволодіння новими знаннями.

Структура уроку:

1. Правові пам'ятки як важливий елемент національної культури.

2. —11. Відповідно до структури §8 підручника.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Повні тексти правових пам'яток (з числа наявних у вчителя або у шкільній чи місцевій бібліотеці).

2. Історія Української Конституції / упорядники А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко (К: Право, 1997).

3. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. / За ред. В. Д. Гончаренка (К: Ін Юре, 1997).

Основні терміни і поняття: правова пам'ятка, звичаєве право, магдебурзьке право, «Руська Правда», «Литовський статут», «Березневі статті», «Конституція Пилипа Орлика», «Права, за якими судиться малоросійський народ», універсал, декларація, конституція.

Хід уроку:

Цей урок може проводитись у формі шкільної лекції з елементами бесіди, а також за наявності відповідних умов у приміщенні історичного або краєзнавчого музею, бібліотеки чи архівної установи, де можна ознайомитися з оригінальними текстами тієї чи іншої правової пам'ятки. Відповідна екскурсія може також бути проведена у позаурочний час як своєрідне доповнення до уроку.

За всіх обставин урок має початися зі з'ясування самого поняття «правова пам'ятка» («пам'ятка права»), розмови про роль правових пам'яток у розвитку загальної куль­тури народу. Подальший аналіз кожної конкретної пам'ятки може здійснити сам вчитель або доручити його заздалегідь підготовленим учням.'

На цих уроках можуть бути також залучені до виступів перед дев'ятикласниками з інформаціями про деякі пам'ятки правової культури України учні, які навчаються у X -XI класах з поглибленим вивченням права. Вчитель має скеровувати виступи учнів у юридичне русло, дати, у разі потреби, необхідні коментарі. Зокрема слід звернути увагу на певну переоцінку чи недооцінку тих чи інших пам'яток у наш час.

На заключному етапі слід зосередити увагу учнів на тому, що вивчення матеріалів саме цих уроків є не лише своєрідним завершенням першого розділу курсу, але й вступом до наступного Розділу II. Неможливо повною мірою перейти до наступних розділів, не оволодівши історичними знаннями в галузі права і історико-правовими поняттями, що містяться у пам'ятках правової культури України.

Домашнє завдання:

1. Підготувати аргументовані відповіді на запитання і завдання §8 підручника.

2. Написати реферат про одну з пам'яток права України.

Повторювально-узагальнюючий урок до розділу І

Перший повторювально-узагальнюючий урок, передбачений програмою курсу «Основи правознавства», вимагає від учителя належної підготовки учнів до продуктивної навчальної діяльності. Перед вчителем постає двоєдиний бар'єр, що слід подолати: невміння значної частини учнів виділяти головне з-поміж чималого і досить складного матеріалу і слабкий соціальний досвід підлітків, які значною мірою сприймають теоре­тичний матеріал курсу як набір знань, що треба засвоїти, а не як предмет власної потре­би, необхідний для формування якостей, притаманних громадянинові держави.

Саме під час повторювально-узагальнюючого уроку вчитель має можливість, враховуючи різний рівень знань учнів, застосувати диференційований підхід і провести «підтягування» навчальних вмінь і навичок.

Слід заздалегідь підготувати завдання різних рівнів і типів, шляхом вирішення яких учні будуть повторювати і узагальнювати засвоєний матеріал Розділу І підручника, а вчитель проконтролює ступінь розвитку навичок і вмінь самостійної роботи над змістом параграфів 1-8.

Структура уроку визначається вчителем, проте доцільно одну навчальну годину повторювально-узагальнюючого уроку присвятити саме перевірці знань, умінь і нави­чок, а другу годину — узагальненню і конкретизації матеріалу першого розділу підруч­ника. При цьому можна заздалегідь підготувати двох-трьох сильніших за рівнем знань учнів, які продемонструють своїм однокласникам різні способи узагальнення матеріалу, аргументацію, чіткість і лаконічність висловлення думок, порівняння тощо.

Напередодні повторювально-узагальнюючого уроку учні отримують попередні завдання, деякі з яких наводяться нижче як приклад.

Скласти схему, яку можна використати при вивченні тієї чи іншої теми Розділу І.

За допомогою таких завдань вчителеві легше визначити рівень підготовленості учнів до структурування вивченого матеріалу, рівень вмінь виділяти головне. У подальшій роботі вчитель може використати складені учнями схеми як опорну наочність або як додатковий матеріал.

Скласти кросворди з понять і термінів, вивчених на уроках Розділу І.

Кросворди можуть бу­ти складені як за темами, так і за розділом в цілому. Такий тип завдання створює мож­ливість визначити ступінь оволодіння понятійним апаратом у процесі засвоєння знань. Крім цього, складені кросворди можна використати для опрацювання іншими учнями під час уроку як індивідуальне або колективне завдання.

Скласти текст з помилками.

Цей тип завдань готує вчитель. Наприклад, «Право — це система загальнозобов'язаних або санкціонованих державою норм, дотримання яких забезпечується силою громадської думки». Учні повинні знайти помилку в тексті, яку во­ни виділяють і пояснюють.

Скласти поетапний хронологічний ланцюжок.

Учні вже ознайомлені з таким типом завдань на уроках історії. Прикладом таких завдань можуть бути: «Розмістити в хронологічній послідовності державні утворення, що існували на території України — УНР, Галиицько-Волинське князівство, Київська Русь, Козацька держава, гетьманат. Або розмістити в хронологічній послідовності видатні пам'ятки правової культури України: Березневі статті, Литовські статути, Права, за якими судиться малоросійський народ Руська правда.

Приведення до логічної відповідності термінів з їх визначенням.

Тобто вчитель складає завдання, що можуть мати різний рівень складності і враховують індивідуальні прогали­ни у вміннях учнів визначати суть понять через їх визначення.

1. Анархія — народовладдя.

2. Монархія — влада юрби.

3. Охлократія — влада однієї людини, яка передається у спадок.

4. Демократія — безвладдя, відсутність влади взагалі.

На повторювально - узагальнюючому уроці можна використовувати короткі повідомлення учнів про видатних вчених-юристів та про пам'ятки правової культури України.

Наступний етап уроку присвячується узагальненню вчителем вивченого матеріалу. З урахуванням виявлених недоліків в знаннях учнів, вчитель звертає особливу увагу на ті положення, що були недостатньо засвоєні.

Урок завершується короткою бесідою вчителя з учнями, під час якої він підводить підсумки вивчення теми, повідомляє оцінки, а також дає учням рекомендацію щодо початкового оглядового ознайомлення з наступним Розділом II підручника.

Проблемні ситуації і практичні завдання до розділу І.

1. В «Іліаді» Гомера Зевс зважує на «терезах долі» жереби данайців і троян, Ахілеса і Гектора. Традиційно терези символізують справедливість і правосуддя. Так, з терезами правосуддя в руках завжди зображалися у єгиптян вищий суддя загробного світу Осіріс, а у греків богиня правосуддя Феміда.

Чому саме терези стали символом правосуддя? Чи означає це, що всі мають бути однаковими, кожному належить своя рівна доля (зрівняльна справедливість)?

Що Ви розумієте під поняттям «зважений підхід»?

Варіант відповіді

Йдеться не про зрівняйлівку, а про оцінку всього сущого єдиною мірою (застосу­вання єдиного масштабу до різних ситуацій). У цьому саме і глибинна суть права, спра­ведливості правосуддя, щоб оцінювати з позицій єдиних вимог права вчинки (юридич­ною мовою — «діяння») різних людей. До речі, в сучасній політико-правовій і діловій ле­ксиці поняття «зважений підхід» застосовується як синонім мудрого (з урахуванням усіх «за» і «проти») ставлення до оцінки певного факту або до вибору певного варіанта по­ведінки.

2. Багатьом з Вас відомий вірш Т. Г. Шевченка «Саул». А чи не побували Ви погля­нути на нього з юридичних позицій? Визначіть, які погляди на походження держави і права знайшли своє втілення у цьому творі.

Варіант відповіді:

У цьому творі Кобзаря можна помітити співзвучність : багатьма відомими теоріями походження держави і права.

Ось приклад звернення до теорії насильства:

«Аж ось лихий царя несе

З законами, з мечем, з катами,

З князями, темними рабами.

Вночі підкрались, зайняли

Отари з поля; а пасущих,

І шатра їх, убогі кущі,

І все добро, дітей малих,

Сестру, жену і все взяли,

І все розтлили, осквернили,

І осквернених, худосилих,

Убогих серцем, завдали

В роботу-каторгу».

А ось згадка (доволі, правда, критична) про теологічні погляди на походження дер­жави і права:

«Отож премудрий прозорливець,

Поміркувавши, взяв єлей

Та взяв од козлищ і свиней

Того Саула здоровила,

І їм помазав во царя...

Дивилися та дивувались

На новобранця чабани,

Та промовляли, що й вони

Таки не дурні. — «Ач якого

Собі ми виблагали в бога

Самодержавця».

Є в цьому вірші і згадка про народну раду, яка збиралася для вирішення справи про долю царського трону (відголос договірної теорії), яка однак не призвела до певних наслідків.

3. Деякі іноземні вчені, представники так званої теорії «технократії» вважають, що суспільством майбутнього будуть керувати організації менеджерів, комп'ютерних спеціалістів, кібернетиків та ін. Інженери-управлінці прийдуть на зміну державним інститутам, тому що їх управління ефективніше, ніж за допомогою виборців і представників народу, тобто демократії. При цьому «технократична інтелігенція» буде управляти в інтересах усього суспільства, а не якоїсь його частини (класу).

Проаналізуйте цю теорію, дайте відповідь на такі запитання:

1) Які види влади будуть існувати у цьому суспільстві?

2) Чи буде існувати в такому суспільстві політична система?

3) Чи буде таке суспільство справедливим?

4) Чи реальна можливість існування такого суспільства?

Варіант відповіді:

1) У такому суспільстві існуватимуть усі види влади, крім політичної, тому що управління буде здійснюватись в інтересах усього суспільства, а не якогось класу, що характерно для політичної влади.

2) У технократичному суспільстві не буде політичної системи, тому що не буде "готичної влади.

3) Таке суспільство було б справедливим (перший час), тому що не буде існувати жодного привілейованого прошарку.

4) Можливість існування такого суспільства видається цілком не реальною. По-перше, не можна ототожнювати суспільство з машиною, а, по-друге, технократична інтелігенція рано чи пізно перетвориться на панівний клас, який буде реалізовувати власні інтереси, тобто буде тіснувата звичайне капіталістичне суспільство.

4. Поняття «функції держави» видається доволі, абстрактним і віддаленим від життя пересічного школяра. Але наш знайомий десятикласник Іван любить повторювати, що він «державна людина», оскільки виконує ряд державних функцій. Подумайте і назвіть, у реалізації яких функцій держави Ви можете брати участь.

Варіант відповіді:

Учні можуть брати участь у реалізації таких функцій держави:

1. Господарсько-стимулюючої (під час праці у вільний від навчання час у недер­жавному секторі економіки).

2. Господарсько-організаторської (працюючи в державному секторі економіки).

3. Соціальної (надаючи допомогу пенсіонерам, інвалідам тощо).

4. Культурно-виховної (здобуваючи освіту, долучаючись до культурних і мораль­них цінностей).

5. Забезпечення законності (здійснюючи правомірну поведінку та відвертаючи своїх товаришів від правопорушення).

6. Оборони країни (готуючись до приписки до призовних дільниць, проходячи початкову військову підготовку).

7. Екологічної (не завдаючи шкоди природі і беручи участь у примноженні її ба­гатств).

Зазначений вище перелік можна помітно розширити, оскільки всі функції держа­ви спрямовані у кінцевому підсумку на людей, і учні прямо або опосередковано (через батьків, шкільний колектив тощо) виявляються причетними до їх реалізації.

5. Ви, певно, не раз зустрічалися з людьми, які вважають себе цивілізованими і культурними, але водночас є абсолютно безпорадними у правових питаннях. Чи можна бути культурною людиною і не мати певного рівня правової культури? Подумайте і дай­те відповідь, якими правовими знаннями і вміннями слід володіти, щоб вважатися лю­диною з високою правовою культурою.

Варіант відповіді:

Слід знати:

Основні правові поняття і принципи, основні закономірності виникнення і роз­витку держави і права, основні положення Конституції України, свої юридичні права і обов'язки, процедуру прийняття законів і здійснення форм безпосередньої демократії (виборів, референдумів), призначення органів державної влади і порядок їх роботи.

Слід вміти:

Тлумачити юридичні норми, зокрема ті, що закріплюють Ваші права і обов'язки, укладати цивільно-правові угоди, звертатися за захистом своїх прав до компетентних державних органів, за всіх обставин обирати варіант правомірної поведінки і утримува­тись від правопорушень, утримуватися від "заподіювання шкоди законним інтересам і правам інших громадян.

Наведений перелік є дуже орієнтовним. Ці ж думки учні можуть висловити і в інший спосіб. Головне — це стимулювати мислення дітей у напрямі, який приведе до усвідомлення необхідності правових знань і активної правомірної поведінки.

6. Певно, Ви не раз чули вислів про тривалу «бездержавність» української нації. Чи згодні Ви з таким твердженням? Чи можна вважати українськими усі її державні утворення, що існували у минулому на нашій землі?

Варіант відповіді:

Поставлене запитання є достатньо дискусійним у науці і не можна вимагати від учнів однієї чітко окресленої відповіді. Мета обговорення проблеми — спонукати мис­лення старшокласників, навчити їх підкріплювати свою позицію аналізом історичних фактів (зокрема у даному випадку — конкретними відомостями з історії держав, що існували на території сучасної України).

У процесі дискусії вчителеві варто звернути увагу на складність етнічних процесів і спорідненість (хоча й не ідентичність) між сучасними українцями і жителями Київської Русі, Литовсько-руської держави тощо. Продуктивним буде висновок про те, що принаймні з IX ст. на території сучасної України завжди існували певні держави, але в їх межах були різні можливості для здійснення самовизначення українського етносу.