Тема 34 Матеріальна і дисциплінарна відповідальність

Цією темою завершується не лише вивчення тем Розділу IV, присвячених юридичній відповідальності за правопорушення, але й курсу «Основи правознавства» в цілому.

Провідною ідеєю уроку може стати конституційне положення про те, що власність зобов'язує, а також те, що дисциплінованість кожного члена суспільства у процесі праці — першооснова запобігання скоєнням інших видів правопорушень. У цьому плані даний урок є не заключним уроком курсу «Основи правознавства», а базовим для ро­зуміння юридичної відповідальності і формування відповідної поведінки учнів, що вик­лючає скоєння правопорушень.

Формуючи знання, навички і вміння учнів, вчитель спирається на обізнаність учнів з правом на працю, яке є зворотною стороною матеріальної і дисциплінарної відпові­дальності працівника. Слід також враховувати знання учнів, які були засвоєні під час вивчення тем, що стосуються майнових прав громадян, а також основ підприємницької діяльності.

Під час проведення уроку вчителеві необхідно зарезервувати невеликий обсяг часу для орієнтації учнів на проведення підсумкової конференції з курсу «Основ правознавства» в цілому. Саме тому проведення після вивчення даної теми повторювальні - узагальнюючого уроку є недоцільним, оскільки проблеми цієї теми органічно увійду» у тематику підсумкової конференції з усього курсу і буде створена можливість виділен­ня ще одного уроку для її проведення.

Мета уроку: Забезпечити засвоєння учнями особливостей матеріальної і дис­циплінарної відповідальності; розкрити відмінності обмеженої і повної матеріальної відповідальності; досягти усвідомлення учнями взаємного зв'язку матеріальної відповідальності працівника, а також підприємства за заподіяну шкоду; виховувати в учнів дбайливе ставлення до власності, яка є основою матеріального добробуту суспільства.

Формування на уроці навичок та умінь:

Розвивати навики і вміння, що забезпечують дотримання правил трудового розпорядку і, зрештою, формують дисципліновану особистість.

Тип уроку: Урок формування знань, вмінь і навичок.

Структура уроку:

1. Особливості матеріальної і дисциплінарної відповідальності.

2. Матеріальна відповідальність працівників і підприємств.

3. Дисциплінарна відповідальність працівників.

Методично-дидактичне забезпечення уроку:

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про працю України.

3. Підручник, §34.

Основні терміни і поняття: матеріальна відповідальність, пряма дійсна шкода, обмеже­на матеріальна відповідальність, повна матеріальна відповідальність, відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, втрачений заробіток, дисциплінарна відповідаль­ність, дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, строк для застосування дисциплінарного стягнення.

Хід уроку:

Епіграфом уроку може стати вислів Льва Толстого ,- «Звільнення себе від праці зло­чинне». Доцільно помістити ці слова на класній дошці, або у вигляді плаката. Це положення дозволяє учням глибше усвідомити те, що порушення у сфері трудового законодавства є правопорушенням. Важливо відзначити, що невиконання працівником обов'язків, закріплених у КЗпП (чесна і добросовісна праця, дотримання трудової дисципліни, тощо), тягне за собою матеріальну і дисциплінарну відповідальність працівника.

Учні повинні також зрозуміти, що праця кожного є основою не лише його достатнього рівня життя, але й добробуту суспільства і держави.

Викладаючи положення, пов'язані з особливістю матеріальної відповідальності працівника, слід звернути увагу учнів, передовсім, на те, що неповнолітній працівник не може бути матеріально відповідальною особою.

В умовах переходу до ринкових відносин відшкодування шкоди поступово домінує над дисциплінарними заходами.

Під час вивчення проблем дисциплінарної відповідальності працівників, вчителеві

можна порекомендувати звернути увагу на положення, які є важливими для кожного працівника:

— КЗпП України містить лише два види дисциплінарних стягнень (догана, звільнення), що свідчить про досить суворе ставлення держави до порушників трудового порядку;

— в умовах зростання безробіття і підвищення рівня вимог до працівників, не кожен роботодавець матиме бажання приймати на роботу працівника, який був звільнений з попереднього місця праці на таких підставах: прогул, систематичне невиконання працівником своїх обов'язків, поява працівника у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння на робочому місці тощо.

Завершуючи урок, слід підкреслити головну думку, що дотримання трудової дис­ципліни і дбайливе ставлення до майна підприємства окремого працівника, корисне для всього суспільства. Саме в цьому виявляється соціальна справедливість трудового права.

Домашнє завдання:

1. Підготуватися до заключної учнівської конференції відповідно до попередньо визначеної тематики.

2. Опрацювати запитання і завдання до §34 підручника.

Відповідь на завдання 7 до §34 підручника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Ди­сциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Таким чином, якщо працівник мав прогул 1 червня, керівнику стало відомо про це 2 червня, то він мав притягнути працівника до відповідальності до 2 липня. У зв'язку з тим, що працівник був відсутній на роботі з 10 до 15 червня (вважаємо, що всі ці дні робочі) термін притягнення до відповідальності має бути збільшений на

відповідну кількість днів. Тому термін для звільнення має бути продовжений ще на 6 днів, але і в цьому випадку працівник має бути звільнений до 8 липня. За цих умов, як- і що працівник був звільнений 20 липня, він буде судом поновлений на роботі.

Рекомендації щодо проведення і тематика підсумкової учнівської конференції з курсу «Основи правознавства»

Вчителеві добре відомі педагогічні вимоги до проведення заключної учнівської конференції. Серед них чільне місце посідають:

— значна пропедевтична робота, ознайомлення учнів з тематикою і формою проведення конференції;

— своєчасна підготовка учнівських рефератів, рецензування текстів, відбір кращих рефератів до виголошення (можливий на конкурсній основі);

— поєднання назв рефератів, визначених заздалегідь вчителем, і тих назв, які запропоновані учнями і є результатом їх власної творчості;

— продумане дозування часу, недопустимість його «затягування». Оптимальний час для виголошення реферат)' 10—15 хвилин, що створює можливість виступу 7-К учнів;

— доцільне унаочнення кожного реферату, виготовлення і використання учням таблиць, схем, плакатів тощо, які ілюструють положення і висновки рефератів;

— реалізація виступаючими міжпредметних зв'язків;

— активна участь учасників конференції в рецензуванні і обговоренні рефераті доповідей, повідомлень;

— формування в учнів навичок належного зовнішнього оформлення своїх рефератів і повідомлень (виконання на аркушах та виноски, наявність вступу і висновки тощо).

Але і за дотримання всіх педагогічних вимог для організатора конференції важли­вим завданням залишається забезпечення наукових вимог до змісту і оформленні текстів, відповідність суті понять, які виголошуються, науковому рівню, який визначається текстом Конституції України, підручником, додатковими джерелами.

Неможливо дати «рецепт» проведення конференції та й потреби в цьому також ге існує. Кожен педагог з урахуванням рівня знань та їх засвоєння сам визначиться цьому. Тому, на нашу думку, є сенс порадити йому таку тематику:

Розділ І

- Роль української держави у реалізації інтересів її громадян.

- Внутрішні і зовнішні функції держави.

- Роль молоді і учнів у державотворчому процесі в Україні.

- Відображення взаємних зв'язків моралі, права і культури в Конституції України.

- Видатні юристи України про роль держави у формуванні правової системи і Україні.

- Український народ як носій суверенітету і джерело влади в його історично-правовому розвитку.

- Вирішення проблем територіальної цілісності і недоторканності кордонів у сучасному внутрішньополітичному житті та у міжнародних відносинах.

- Державна символіка України: традиції і сучасність.

- Забезпечення прав національних меншин в Україні і закріплення їх в Конституції.

- Ідея поділу влади у чинній Конституції України в порівнянні з конституціями інших держав.

- Реалізація прав на повагу людської гідності в житті колективу нашої школи.

- Принцип верховенства права і його реалізація в різних державах.

-Історико-правовий аналіз однієї з давніх пам'яток українського права.

- Аналіз рівня правової культури учнів нашої школи і пропозиції щодо його підвищення.

- Правові особливості історичних етапів української державності.

Розділ II

- Україна — незалежна демократична правова держава.

- Характерні риси етапів конституційного процесу в Україні.

- Конституція України — юридична база поточного законодавства.

- Основні риси адміністративно-територіального устрою України.

- Законодавство України про мови та його реалізація: здобутки і прогалини (на ма­теріалах своєї школи).

- Поняття і зміст народного і національного суверенітету, їх співвідношення з дер­жавним суверенітетом.

- Виборча система України в порівнянні з виборчими системами інших держав.

- Правовий статус народного депутата України.

- Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в порівнянні з виконанням функцій омбудсмана в зарубіжних країнах.

- Захист прав дитини в нашій школі, місті, районі: міжнародний стандарт і ре­альність.

- Правовий статус Президента України (порівняльний аналіз з іншими країнами).

- Способи врегулювання протиріч і конфліктів між різними гілками влади в Україні: факти і коментарі.

- Конституційні засади діяльності Кабінету Міністрів України.

- Функціонування місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в нашому районі (місті).

- Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.

- Основні принципи судоустрою та судочинства в Україні.

- Конституційний Суд України, його повноваження і діяльність (факти і аргумен­тація).

- Діяльність правоохоронних органів у сфері запобігання злочинності і правопору­шенням у нашій місцевості.

- Система митних органів України.

Розділ III

- Підстави набуття, припинення і позбавлення громадянства України.

- Громадянські права дітей в конституційному полі України (варіанти: їх реалізація в нашому регіоні, місті, школі).

- Правовий статус неповнолітніх.

- Захищеність особи у правовій державі.

- Реалізація конституційного права на свободу світогляду і віросповідання в наші;'; місцевості.

- Призначення політичних прав і свобод громадян України.

- Реалізація свободи думки і слова молоддю в Україні (можливості і фактичний стан).

- Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.

- Забезпечення соціальних, економічних і культурних прав громадян України.

- Конвенція про права дитини і українське законодавство (порівняльний аналіз).

- Право на працю та його гарантії. Законодавство України про працю.

- Особливості праці молоді і жінок

- Способи розв'язання індивідуальних і колективних трудових спорів. Право н. страйк.

- Реалізація вимог Конституції і законодавства України про освіту (на матеріалах своєї школи, міста, району).

- Права і обов'язки учня школи.

- Державний захист сім'ї і дитинства: міжнародні стандарти та їх втілення в законо­давстві України.

- Взаємні обов'язки батьків і дітей.

- Конституційний захист права власності.

- Особливості реалізації права на інтелектуальну власність.

- Майнові права неповнолітніх.

- Види спадкування в Україні. Спадкові права неповнолітніх.

- Система захисту прав споживачів в Україні.

Приватна власність на землю. ,

- Громадянин України і податкова система.

- Обов'язок захищати Вітчизну.

- Державні символи України та їх роль у формуванні патріотичних якостей громадянина України.

- Берегти природу, культурну спадщину — конституційний обов'язок громадян.

Розділ IV

- Причини, що породжують правопорушення неповнолітніх. Завдання, види та підстави юридичної відповідальності.

- Необхідна оборона і крайня необхідність (на місцевих матеріалах і фактах).

- Наші пропозиції щодо подолання алкоголізму, наркоманії і токсикоманії.

- Завдання і види кримінального покарання.

- Особливості відповідальності неповнолітніх.

- Наш проект Закону України «Про запобігання хуліганству і посилення громадського порядку».

- Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

- Особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх та їхніх батьків. Матеріальна і дисциплінарна відповідальність.

Безперечно, наведений вище перелік тематики є доволі приблизний і не претендує на обов'язкове використання вчителем. Дана тематика може послужити вчителеві як основа для підготовки бесід, повідомлень, доповідей учнів на поточно-узагальнюючих уроках та при інших видах навчальної діяльності. Однак у випадку учнівської конференції доцільно спочатку виголосити вступне слово педагога і наприкінці конференції підвести її підсумки.

Важливу роль у підготовці до конференції відіграє робота учнів над додатковою літературою. У залежності від місцевих умов вчитель перед конференцією за допомогою кваліфікованого бібліографа (бібліотекаря) формує комплект літератури і список джерел, які може використати учень під час підготовки реферату.

Ще напередодні конференції слід подбати про її обладнання (трибуна, місце для учасників, оформлення приміщення тощо), а також, при можливості створити атмосфе­ру «дорослого» форуму, видрукувати програму, запрошення, забезпечити певний «цере­моніал» ведення, тобто розвивати учнів в напрямку культурної участі в такому важливому заході. У деяких школах напередодні такої конференції проводять «Тиждень права», який включає в себе цикл виховних бесід класних керівників з правових проблем, зустрічі учнів з правниками, випускниками школи, які обрали собі юридичну спеціальність, відзначення учнів, що протягом року проявили особливі успіхи в засвоєнні «Основ правознавства», випуск спеціального номера стінгазети, фотомонтажі і колажі, виставки дитячих малюнків тощо. Шкільна бібліотека організовує виставку новинок юридичної літератури, виставку газет і журналів юридичного спрямування, а також «Юридичний вісник школи» — рукописний альманах кращих рефератів, письмових творів учнів школи, доповідей в Малій Академії наук і т. д.

Учнівська конференція проходить в кінці навчального року і настроєві учнів відповідатиме веселий і захоплюючий вечір кмітливих і винахідливих, який завершить­ся дискотекою.

Заключний захід може відбуватися і в іншій формі, яку оберуть вчитель і учні, але головним є зробити так, щоб завершення вивчення курсу стало заходом, який надовго залишиться в пам'яті учнів.

Проблемні ситуації! практичні завдання до розділу IV

1. Під час відвідання зоопарку хлопчик необачно просунув руку в клітку панди роздратував тварину, яка і вкусила його. Батьки потерпілого звернулись з цього приве­ду до суду. Суд, розглянувши справу, визнав, що зоопарк не обладнав клітки з тварина­ми таким чином, щоб створити цілком безпечні умови для відвідувачів, які платять за те щоб подивитись на тварин. З цієї причини суд визнав вимоги батьків хлопчика обґрун­тованими і постановив стягнути з зоопарку витрати на лікування потерпілого, а також певну суму на відшкодування заподіяної потерплому та його батькам моральної шкоди. З яким видом юридичної відповідальності ми маємо справу в даному разі? Обґрунтуйте свою відповідь.

Відповідь: Суд притягнув зоопарк до цивільно-правової відповідальності. Про ш свідчить таке: суперечка точилася стосовно шкоди, заподіяної здоров'ю дитини, та мо­ральної шкоди, заподіяної внаслідок цього випадку як хлопчикові, так і його батькам При цьому ознак адміністративного правопорушення чи злочину немає. Відповідаль­ність покладено на зоопарк (як на Юридичну особу, яка відповідає за заходи безпеки).: проявилась ця відповідальність саме у покладенні на зоопарк відшкодування шкоди, за­подіяної здоров'ю дитини, та моральної шкоди.

2. Дериніс, маючи намір грабувати у вечірній час перехожих у безлюдних місцях, придбав іграшковий пістолет, який виглядав як справжня зброя. Взявши з собою цей пістолет, Дериніс о 22 годині зупинив у місцевому парку Чаиченка і, наставивши на нього пістолет, почав вимагати, щоб останній віддав йому гроші, перстень з руки, годинник пальто і шапку. Переляканий Чайченко зняв з голови шапку, поклав її на землю і кину» ся тікати, криком скликаючи людей на допомогу. Дериніс не переслідував його і не взяв шапки. Біля виходу з парку він був затриманий з пістолетом у руках нарядом міліції.

На допиті Дериніс стверджував, що він добровільно відмовився від доведення зло­чину до кінця, оскільки дав Чайченку втекти, а шапку не взяв.

Чи справді у діях Дериноса є добровільна відмова від доведення злочину до кінця

Відповідь: Ні. Про добровільну відмову можна було б говорити, якби Дериніс сховав пістолет і сам відпустив Чаиченка. У даному ж випадку потерпілий почав тікати, і для д: ведення свого задуму до кінця Дериніс мав повторити спробу пограбування. Саме вії повторення спроби пограбування він і відмовився. Відмова ж від повторення спроб: вчинити злочин не визнається добровільною відмовою.

Чи слід розцінювати дії Дериноса як розбій?

Відповідь: Розбій — це напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров'я потерплого чи погрози таким насильством. Якби пістолет у руках Дериноса був справжній, сумнівів би не виникало, однак пістолет був іграшковий, отже, реальної небезпеки для життя і здоров'я Чаиченка цей пістолет не являв. Тим не менш Дериноса є розбоєм, оскільки потерпілий не знав, що пістолет іграшковий і сприймав погрозу Дериноса як реальну. Спеціальне роз'яснення з приводу правової оцінки таких ситуацій дав Верховний Суд України (однак необов'язково, щоб учні у своїх відповідях посилались на це).

Запитання 2 потребує досить глибокого осмислення ситуації або ж правових знань, які виходять за межі підручника, тому бажано пропонувати його лише добре підготовленим учням, які цікавляться правознавством.

3. У романі Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна» пройдисвіт, що називав себе королем», прийшов на молитовне зібрання мешканців маленького американського містечка Поквілл і розповів, що він нібито є колишнім піратом, але нині, почувши проповідь, розкаявся у гріхах і має намір навернути інших піратів Індійського океану на шлях істини та доброчесності, хоча до Індійського океану дуже далеко, і, щоб дістатись туди, потрібні чималі гроші. Почувши цю «історію», розчулені віруючі добровільно зібрали для «короля» значну (як на той час) суму грошей. Насправді пройдисвіт витра­тив ці гроші на власні потреби, не маючи ніякого наміру ані вирушати до Індійського океану, ані навертати піратів на шлях істини.

Чи були б дії «короля визнані злочином, якщо б вони оцінювались за правилами Кримінального кодексу України? Якщо так, то що це за злочин?

Відповідь: Дії «короля» слід вважати шахрайством, оскільки він вдався до обману, внаслідок чого люди добровільно передали йому свої гроші.

4. Працівники міліції затримали 17-річного Соловейка за те, що він лаявся нецен­зурними словами перед входом до театру, на зауваження громадян та працівників міліції не реагував. Начальник органу внутрішніх справ постановив: за вчинення дій, які є дрібним хуліганством, піддати Соловейка адміністративному арешту на 10 діб.

Чи допущені начальником органу внутрішніх справ порушення закону прийнят­тям цього рішення? Якщо допущені, то які саме?

Відповідь: Соловейко справді вчинив дрібне хуліганство, за яке згідно з законом мо­же накладатись адміністративний арешт. Однак, по-перше, справи про вчинення дрібного хуліганства розглядаються не органами внутрішніх справ, а суддями районних міських) судів, а, по-друге, закон забороняє застосовувати адміністративний арешт до неповнолітніх у разі вчинення ними адміністративних правопорушень. Таким чином, начальник органу внутрішніх справ допустив щонайменше два порушення закону.

5. Неповнолітній К, віком 17 років, який не мав власних прибутків, завдав шкоди майну громадянина С. на суму 1000 гривень. Суд зобов'язав відшкодувати громадянину С. завдану шкоду. Після початку виплат на відшкодування завданої шкоди неповнолітній К. був прийнятий на роботу і почав отримувати власний заробіток. Як це має позначи­тись на особах, які виплачують відшкодування, і хто ці особи?

Відповідь: Оскільки на момент заподіяння шкоди неповнолітній К. не мав майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, згідно зі ст. 447 ЦК шкода у відповідній частині мала відшкодовуватись його батьками, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Однак цей їхній обов'язок припиняється у разі, ко­ли у К. до досягнення ним повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди. Таким чином, до прийняття К. на роботу суми відшкодування зав­даної шкоди мають виплачувати батьки К, а після прийняття його на роботу — він сам.

6. Працівник Ні, заробітна плата якого становила 200 гривень у місяць, під час ігри на комп'ютері у робочий час пошкодив програмне забезпечення. За поновлення програмного забезпечення власник заплатив 300 гривень. Після цього звернувся до суду з позовом про стягнення з Ш. матеріальної шкоди у розмірі 800 гривень: 300 за понов­лення програмного забезпечення і 500 як неотримані ним прибутки за час, коли внаслідок вини Ш. комп'ютер не працював. Ш. погоджувався з притягненням до ма­теріальної відповідальності, але вважав, що він може бути притягнутий до відповідаль­ності лише у розмірі його середньомісячного заробітку. Яке рішення має прийняти суд?

Відповідь: Згідно з п. 7 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, коли шкоди завдано не у процесі виконання трудових обов'язків. Згідно зі ст. 130 КЗпП при покладенні ма­теріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду. Таким чином, суд має прийняти рішення про стягнення з Ш. прямої дійсної матеріальної шкоди, завданої ним майну підприємства, у повному розмірі, а отже про стягнення з нього 300 гривень.

Розділ III НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ

ШКІЛЬНА ПРАВНИЧА БІБЛІОТЕЧКА І НАВЧАЛЬНИЙ КАБІНЕТ ПРАВОЗНАВСТВА

Для успішного викладання курсів «Основи правознавства» та «Конституція України» вчителеві бажано мати невелику бібліотечку необхідної літератури. Така бібліотеч­ка повинна складатись з Основного Закону (Конституції України), чинного консти­туційного та галузевого законодавства, а також з літератури теоретичного характеру, яка озброює знаннями про основні юридичні категорії, поняття та правові інститути. Дещо меншою за переліком видань, але більшою за кількістю примірників має бути шкільна юридична бібліотечка для учнів. Ця бібліотечка повинна містити насамперед текст Конституції України (бажано, щоб він був у кожного учня), підручник Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. — Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1997 та тексти найваж­ливіших конституційних і галузевих законодавчих актів. Непогану підбірку норматив­них актів для учнів містить, зокрема, видання Хрестоматія з правознавства. Збірник нормативних документів/Укладачі: І. П. Козінцев, Л. М. Козаченко.— К.: Юрінком Інтер, 1998.

Корисним для вчителів може стати також експериментальний підручник для 9 кла­су вчителя Наровлянського О.Д. Основи правознавства.— К: Магістр-5, 1997- Разом з підручником до навчального комплексу входить також робочий зошит В. Ф. Дубровського та О. Д. Наровлянського, який допоможе учням засвоїти основні поняття право­знавства та інститути вітчизняного права.

Доцільно також мати різні юридичні довідкові видання — довідники, словники, енциклопедії. Наприклад, Юридичний словник-довідник / Редкол.: Ю. С. Шемшучвнко та ін.— К: Феміна, 1996. Крім того, Інститутом держави і права НАН України започат­коване багатотомне видання «Юридична енциклопедія», перший том якого вже побачив світу 1998 р.

Минулому і сучасному юридичної науки та наукових і освітніх установ присвяче­но видання Юридична наука і освіта в Україні— К: Наук, думка. 1992. Цікавою для вчителів і учнів може виявитися пращ Академічна юридична думка.— К: Ін Юре, 1998. яка містить підбірку класичних творів, праць кращих вітчизняних правознавців.

Для більш поглибленого й правильного з'ясування низки теоретичних питань і понять викладачеві бажано було б мати підручник з вузівського курсу теорії держави і права. Зокрема, можна рекомендувати підручники таких відомих в Україні авторів: Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копейчикова.— К.,1997; Котюк В. 0. Теорія держави і права— К, 1997; Рабінович П. М. Основи загальної теорії права і держави.— К, 1995.

Досить популярними є видані в Росії підручники відомих російських правознавців Алексєєва С. С, Лазарєва В. В., Комарова С. А., Хропанюка В. П. Зокрема, заслуговують на увагу такі підручники: Алексеев С. С. Теория права — М., 1994; Лазарев В. В. Теория госу-дарапва и права — М., 1992; Теория государапва и права / Под ред. В. М. Корельского и В.Д. Перевалова.— М., 1997; Теория государшва и права/Под. ред. М. Н. Марченко — М. 1998.

Конституція України є основним джерелом конституційного права. Сьогодні не­має проблеми у придбанні тексту Конституції, який вільно продається у торговельній мережі в необмеженій кількості. Найважливіші її норми і положення роз'яснюються у Коментарі до Конституції України.— К, 1998.

Поглибити теоретичні знання з конституційного права та відповісти на питання, що таке конституція та які її юридичні властивості, які бувають види конституцій, що таке безпосередня демократія та її форми, що означають поняття незалежна, демократич­на, правова, соціальна й унітарна держава та на багато інших допоможуть підручники з конституційного права: Основи конституційного права України / За ред. В. В. Копейчи­кова.— К, 1997; Погорічко В. Ф. Нова Конституція. Огляд, коментарі і текст Основно­го Закону.— К, 1997р. До речі, в обох виданнях надрукований повний текст Конституції України. Опанувати категорійний апарат науки конституційного права допоможе слов-ник-довідник авторів В. В. Молдовани і В. Ф. Мелащенко Конституційне право. Опорні конспекти.— К, 1996.

А найгрунтовнішим з подібних видань є підручник для студентів-юристів Консти­туційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К, 1999.

Вивченню конституційного законодавства України може істотно допомогти ви­дання Конституція незалежної України. У 3-х книгах. Документи, коментарі, статті— К, 1995- До книги увійшли документи, прийняті протягом першого (від 16 липня 1990 р. до 26 жовтня 1993 р.) та другого (від 20 вересня до 8 червня 1995 р.) етапів новітнього конституційного процесу в Україні. Тут представлені концепція та проекти нової Конституції України, Конституція України 1978 р. зі змінами та допов­неннями, Декларація про державний суверенітет України, Конституційний Договір, укладений між Президентом України і Верховною Радою України (від 8 червня 1995 р.). та інші джерела конституційного права.

Для вивчення окремих найважливіших галузей права бажано було б мати у бібліотеці відповідні кодекси — систематизовані законодавчі акти, в яких вміщено ма­теріальні або процесуальні норми певних галузей права. Протягом 1996—1997 рр. вийшло багатотомне видання Кодекси України. Крім того, окремими виданнями вийшли Кримінальний кодекс України,— К, 1994, Цивільний кодекс України.— К, 1984; Гражданский кодекс Украинской ССР/Авт. комментарий В. И. Тертьшнжова.— X.: Кон-ім. 1997 та ін. Слід пам'ятати, що тексти кодексів постійно оновлюються, тому бажано тримати для бібліотеки найостанніші видання. (В юридичних виданнях прийнято вка­зувати дату, на яку враховано зміни законодавства.) Допоможуть у засвоєнні спеціаль­них юридичних знань і підручники з окремих галузей правознавства. Зокрема, можна рекомендувати такі підручники: Історія держави і права України. У 2-х т. / За ред. АЙ. Рогожина.— К, 1996; Цивільне право. Ч. 1 -2./Шдопригора О. А., БоброваД.А.,Дзера ' 3. та ін.— К: Вентурі, 1997; Гражданское право Украйни. В 2-х ч./Подред.А.А.Пуш-ана,В.М. Самойленка.— X.: Основа, 1996; Фінансове право / Алісов Є. О., ВороноваЛ. та ін.— X.: Консул, 1998 та ін.

Кожному вчителеві правознавства доводиться постійно слідкувати за появою но-дах законів і зміною вже чинних. Найпростіше це робити за виданням «Офіційний вісник України». Це офіційне видання, яке можна передплатити чи придбати у роздрібній торгівлі, являє собою щотижневий збірник актів законодавства та міжнарод­них договорів, ратифікованих Верховною Радою України. Але, оскільки передплатна ціна цього видання досить висока, можна також послуговуватись бюлетенем «Відомості Верховної Ради України» (офіційне видання Верховної Ради України, яке надходить до багатьох бібліотек) та передплачувати газети «Голос України» та «Урядовий кур'єр», які є офіційними виданнями відповідно Верховної Ради України та органів виконавчої влади України. Крім того, з 1996 р. Інститут законодавства при Верховній Раді України видає збірник «Закони України». До 1998 р. включно вийшло 12 томів збірника, які можна знайти в бібліотеках та придбати у книгарнях. У збірнику вміщені закони України в хро­нологічному порядку з липня 1990 року, а також алфавітно-предметний покажчик.

Прихильникам новітніх комп'ютерних технологій слід пам'ятати, що сьогодні користувачам пропонуються десятки баз даних сучасного законодавства, що постійно оновлюються. Існують також досить повні підбірки нормативних актів на компакт-дис­ках, які можна придбати за помірними цінами.

Окремої уваги потребує важливе питання вивчення прав людини та їх захисту в Україні. Цій проблемі присвячено досить багато літератури. На увагу вчителів і учнів за­слуговують такі видання:- Збірник Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко — К: Наук, думка, 1992, в якому вміщено тексти ратифікованих Україною міжнародних договорів, що регламентуватимуть дії та співробітництво дер­жав у забезпеченні та захистові основних прав і свобод людини: Декларацію про дер­жавний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Декларацію прав національностей України, Звернення до парламентів і народів світу, Міжнародну хартію прав людини, Конвенцію прав жінок і дітей та ін.

Права людини. Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв / За ред. Л. Грузінової, Л. Заблоцької, І. Усенка, Г. Цвікальської— К: Право, 1996. Ця книга стане добрим порадником насамперед для тих вчителів, які викладатимуть відповідний спеціальний курс.

Підручник Права людини для 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій / За ред. М. Буроменського, В. Євінтова, Л. Заблоцької, П. Рабіновича, В. Селено­ва.— К: Право, 1997- Підручник надасть не тільки інформацію та навчальний матеріал. а й допоможе учням сформувати навички захисту своїх прав у житті.

Книга Рабіновича П. М. Права людини і громадянина у Конституції України.— X.: Право, 1997, яка присвячена коментуванню чинного законодавства, що стосується прав, свобод та обов'язків громадян України. У ній роз'яснюються закріплені в Конституції України вихідні засади, які визначають правове становище особи в українському суспільстві й обов'язки держави щодо особи.

Вчителям корисно знати, що з питань прав людини загалом і викладання відповідного курсу в школі зокрема багато літератури дається і перекладається Харківською правозахисною групою (310002, Харків-2, а/с 10430). Особливу увагу вар­то звернути на періодичний бюлетень ХПГ «Права людини. Громадянська освіта».

Оптимально поєднує теоретичні питання та аналіз чинного законодавства науко­во-популярна серія Нова Конституція України, яка видана у 1997 році київським видав­ництвом «Ін Юре» і містить в собі такі брошури:

1. Погорілко В. Ф. Основи конституційного ладу України.

2. Сірий М. І. та ін. Права та свободи людини і громадянина в Україні.

3. Бурчак Ф. Г. Президент України.

4. Кривенко Л. Т. Верховна Рада України,

5. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні.

6. Грошевий Ю. М., Марочкін І. Є. Органи судової влади в Україні.

7. Шемшученко Ю. С, Мурашин Г. О. Конституційний Суд України.

8. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні.

9. Ставнійчук М. І. Вибори в Україні.

10. Мироненко О. М. Історія Конституції України.

11. Семчик В. І. Право власності за Конституцією України.

12. Семенов В. С, Прагнюк О. Я. Міжнародно-правові аспекти Конституції України та інші.

Певну допомогу вчителю й учням можуть надати посібники для абітурієнтів, які щорічно випускаються провідними юридичними вузами і юридичними факультетами України. Але слід зауважити, що ці видання не можуть замінити підручники з основ правознавства.

Слідкувати за науковими дискусіями та вирішенням практичних ситуацій, що ви­никають у процесі реалізації положень нової Конституції України також допоможуть такі періодичні журнали: "Право України», «Українське право», «Правова держава", «Віче» та інші.

Досвід роботи кращих вчителів свідчить про важливість і необхідність створення в школі навчального кабінету правознавства. У такому кабінеті зручно проводити як уроки, так і позаурочні заходи. Саме тут доцільно розмістити і шкільну правничу бібліотечку. Крім навчальної і наукової літератури, про яку йшлося вище, в кабінеті мають бути збірники текстів, диференційованих навчальних завдань для учнів, різний інший методичний матеріал. Зокрема важливим елементом обладнання кабінету є тематичні папки по кожному з уроків навчального курсу. Саме тут вчителеві потрібна допо­мога учнів, які разом з ним наповнюватимуть їх вирізками з газет, ілюстраціями, карикатурами, які в подальшому використовуватимуться на уроках з конкретних тем як додатковий матеріал. Тематичні папки, як правило, використовуватимуться вчителем для підготовки до уроків, а учні можуть користуватися ними, готуючи реферати, доповіді, інформації тощо. Бажано, щоб назви тематичних папок збігалися з темами, визначени­ми програмою вивчення предмета. В окремій тематичній папці вчитель зосереджує інструктивно-методичні матеріали Міністерства освіти України, місцевих органів освіти, які безпосередньо стосуються викладання правових предметів. Доцільним є оформлення окремої тематичної папки «Пам'ятки правової культури України і світу».

У зовнішньому інтер'єрі кабінету правознавства слід уникати зайвої перевантаженості різними стендами зі стабільним змістом. Досвід свідчить, що, звикаючи до постійних раз і назавжди оформлених видів настінної наочності, учні перестають звер­тати на них увагу, і тоді втрачається навчальний зміст, покликаний розвивати їх уявлен­ня про предмет. Можна порекомендувати оформлення стенду під назвою «Вивчаємо правознавство», де розміщувати плани наступних семінарських занять, тематику учнівських конференцій, список учнівського активу кабінету, рекомендації вчителя що­до вивчення поточних і підготовки до вивчення наступних тем, тематику рефератів, норми оцінювання знань, план роботи юридичного гуртка та інші, визначені вчителем матеріали, що зручно помістити на стенді і після використання зняти. В багатьох шко­лах практикують розміщення на такому стенді картонної кишеньки для запитань учи­телю.

У деяких кабінетах учителі з учнями оформляють ще інформаційний стенд, змістом якого є поточні оголошення, списки вищих і середніх навчальних закладів України, де організована підготовка з юридичних спеціальностей, іноді для учнів вміщу­ють як певний еталон кращі реферати і письмові роботи, де під рубрикою «Афоризми» періодично, раз на тиждень, вміщуються крилаті вирази, цитати видатних філософів, юристів, письменників, народні прислів'я і приказки про право, виставляються новин­ки юридичної літератури.

Окремо в шафах кабінету зберігаються дидактичні матеріали, картки опитування, рукописні альманахи кращих учнівських досліджень, підшивки юридичних газет і журналів. У спеціальних пакетах доцільно зберігати аудіовізуальні матеріали, магнітофонні записи кращих відповідей учнів, слайди, набори плівок, інші матеріали, які використо­вуються вчителем у процесі викладання.

Саме кабінет правознавства є тим місцем, де слід вивішувати стінні газети типу «Юридичний дайджест», «Голос Феміди», «Закон і ми», «Майбутній юрист» або під іншою назвою, яку оберуть учні разом з учителем. У рекреації біля кабінету основ правознав­ства в деяких школах вивішують на стінах портрети видатних юристів стародавніх часів та сучасних діячів правової науки.

Нині в багатьох школах підготовлені, комп'ютерні програми для тестування учнів, тому бажаною є наявність у кабінеті комп'ютера і принтера для видрукуваний опорних

конспектів, комплектів навчальних завдань, інших матеріалів. Незамінним порадником для учнів може стати і комп'ютерна база даних.

Необхідною умовою успішної діяльності вчителя в кабінеті правознавства є забез­печення відкритого доступу учнів до літератури, тематичних папок, до всього, що є н кабінеті. Тільки за дотримання цієї умови він слугуватиме ґрунтовною основою для ви­користання наочності і технічних засобів навчання, а не буде простим сховищем напрацьованих вчителем спільно з учнями матеріалів.

ОЛІМПІАДИ, КОНКУРСИ, ЗМАГАННЯ

Не секрет, що у кожній школі є діти з високим творчим потенціалом, щиро закохані в той чи інший навчальний предмет. Для них і для всіх бажаючих спробувати свої сили щорічно проводяться різноманітні учнівські олімпіади, конкурси творчих робіт тощо. Участь у подібних заходах майже завжди стає добрим стимулом для підвищення рівня знань учнів, допомагає виявити і розвинути їх творчі здібності, а часом і визначи­ти свою майбутню професію. Саме зі шкільних олімпіад і конкурсів починалась науко­ва кар'єра багатьох відомих сучасних вчених. До того ж важливо підкреслити, що доб­ре продумане творче змагання стає справжнім святом, надовго залишається у пам'яті не лише переможців, а й усіх інших учасників.

Отже, кожний вчитель, на нашу думку, має бути заінтересований у тому, щоб саме його учні, насамперед найкращі, долучилися до гурту учасників олімпіад, «Малої академії наук», різних інших конкурсів та змагань. Але для цього слід принаймні знати, які форми роботи з обдарованою молоддю пропонує сьогодні вітчизняна педагогічна пра­ктика.

І. Всеукраїнська учнівська олімпіада з основ правознавства

Цей конкурс користується найбільшою популярністю серед учнів, що обумовлено його цілком офіційним характером (головний і фактично єдиний організатор — Міністерство освіти України), наявністю певних пільг для переможців олімпіад під час вступу до деяких навчальних закладів, сталими багаторічними традиціями проведення учнівських олімпіад (хоч власне з основ правознавства їх почали проводити не так вже й давно). Організаційно-правові питання, пов'язані з олімпіадою, регламентуються нормативними документами Міністерства освіти України. Нині чинними актами встановле­но, що олімпіада проходить у чотири етапи (шкільний, районний, обласний і всеукра­їнський). Як правило, методичне забезпечення перших трьох етапів здійснюють відповідні обласні інститути удосконалення вчителів, а заключного всеукраїнського етапу — Інститут змісту і методів навчання Міністерства освіти України. Основну орга­нізаційно-підготовчу роботу здійснюють центральні, регіональні і місцеві органи освіти. Безпосередньо на плечі вчителя правознавства за таких умов лягає організація 1-го (шкільного) етапу олімпіади у своїй школі. Терміни проведення цього етапу визна­чаються централізовано, завдання зараз здебільшого готуються єдині для всієї області За таких обставин вчителю сьогодні немає потреби, як було раніше, самостійно готувати олімпіадні завдання. Проте, якщо в силу різних обставин йому все ж доведеться це робити, вважаємо доцільним дати кілька практичних порад. Завдання мають бути підібрані такі, щоб їх повне вирішення не забирало більше двох академічних годин (двох шкільних уроків). Бажано подбати про те, щоб учні не витрачали левову частку цього часу на механічне переписування тексту завдань. Сучасний розвиток множильної техніки дозволяє принаймні у містах швидко зробити копію для кожного учня, а в інших випадках слід хоча б написати заздалегідь цей текст на класній дошці.

Завдання мають включати теоретичне питання, кілька тестів, задачу на практичне застосування норм права (юридичний казус). Бажано, щоб було завдання творчого ха­рактеру, пов'язане з оцінкою подій сучасного юридичного життя, перевіркою знання учнями особливостей і нормальних засад юридичної професії тощо. Проте слід враху­вати, що такі «творчі завдання» досить важко оцінювати і, пропонуючи їх, вчитель зазда­легідь мусить подумати про відповідні критерії оцінки. Сьогодні існують кілька збірників тестів і задач з основ правознавства, не кажучи про аналогічні задачники для вищих навчальних закладів, які можна використати. Проте вчитель має бути обереж­ний, оскільки законодавство постійно змінюється, і навіть недавно випущений збірник завдань може швидко застаріти. Пропонуючи різного роду логічні ланцюжки і завдан­ня типу «з наведених понять викресліть те, що випадає з логічного ряду», будьте дуже уважні, оскільки, як засвідчив досвід, такі завдання нерідко мають кілька варіантів розв'язання.

Останнім часом учням часто пропонують вирішувати так звані «юридичні рівняння» (математичні вирази, де замість літер треба підставити цифри, що входять до скла­ду певних юридичних норм). Таке завдання має сенс, якщо ці цифри дійсно належать до числа тих, які має знати кожний учень (наприклад, час настання повної цивільної дієздатності тощо). Але часто-густо використовуються менш відомі числа (кількість членів або тривалість повноважень різних державних органів, тривалість конкретних процесуальних строків). Зазначені завдання фактично орієнтують учнів на механічне заучування другорядної інформації, що навряд чи можна визнати доцільним.

Завершуючи питання про олімпіадні завдання шкільного етапу, варто зауважити, що навіть якщо ці завдання надіслані «згори», вчитель може запропонувати учням додатково або «поза конкурсом» кілька своїх завдань. У таких випадках бажано, щоб вони були розраховані не стільки на знання учнів, скільки на їх кмітливість та логічність мислення. Подібні завдання зчаста друкують у журналах під рубрикою «Психологічний пра­ктикум». Юним юристам, наприклад, можна запропонувати визначити на основі суперечливих показань, хто з свідків каже неправду, допомогти слідчому або міліціонеру (поліцейському) знайти злочинця тощо.

Сучасна шкільна практика здебільшого зводиться до того, що шкільна олімпіада проводиться під час (або за рахунок) уроків з відповідної дисципліни. Це «полегшує життя» вчителю і учням, але, на жаль, позбавляє можливості створити атмосферу справжнього свята і забезпечити широку участь школярів. Тому бажано, щоб олімпіада стала одним з елементів «Дня права» у школі, самостійним важливим заходом, не обмеженим вузькими рамками шкільних уроків.

Слід подбати про оперативне підбиття підсумків олімпіади, нагородження переможців. Це може бути не лише звична грамота, а й, скажімо, комплект цікавої для шко­ляра юридичної літератури.

Готуючи своїх учнів для участі у районному та вищих етапах олімпіади, бажано оз­найомитися з завданнями минулих років, навчити своїх «олімпійців» технології вирішення подібних завдань. Можна порадити їм таке:

1) максимально звернути увагу на питання теорії держави і права (для участі у першоу етапі доцільно не обмежуватися шкільним підручником і посібником для абітурієнтів, а взяти сучасний підручник для вузів);

2) добре вивчити історію українського конституціоналізму (знати принаймні ос­новні конституційні акти і проекти, дати їх прийняття) та хронологічну таблицю дер­жав, які існували на території України;

3) знати всі конкретні норми цивільного, трудового, адміністративного і кримі­нального права, що стосуються неповнолітніх;

4) вивчити майже напам'ять текст Конституції України, оскільки будь-яке її поло­ження може стати основою олімпіадного завдання;

5) серед інших нормативних актів звернути особливу увагу на трудовий, цивільний і кримінальний кодекси, а також на конституційні закони «Про Консти­туційний Суд України», «Про Рахункову палату», «Про Уповноваженого Верховної Раді: України з прав людини»;

6) бути готовим до відповіді на питання про відомих українських юристів і держав­них діячів, про особливості юридичної професії;

7) мати загальне уявлення про написання основних юридичних документів, підго­товку обвинувальної і захисної промови у суді тощо.

Наведене, звичайно, складає своєрідну «програму-максимум» для потенційних переможців обласного і всеукраїнського етапів. На попередніх етапах доволі значні шан­си на успіх може мати кожний, хто добре опанував навчальний матеріал підручника.

Слід зазначити, що останнім часом немає належної стабільності у проведенні саме всеукраїнського етапу олімпіади. Склад журі досить радикально оновлюється мало не щороку, а загальної концепції проведення олімпіади ще не затверджено, хоч відповідні напрацювання вже існують. Тому вчителеві, який «доведе» свого вихованця до останнього етапу, бажано заздалегідь поцікавитися про принципові засади проведення олімпіади у відповідному році. Подібну інформацію здебільшого можуть надати в Міністерстві освіти України.