Розділ 14. Адміністративне реформування

Аналіз зарубіжного досвіду адміністративного реформування. Основні напрями адміністративного реформування в країнах Західної Європи. Приклад дій у межах адміні­стра­тивної реформи у Франції. Особливості адміністративних ре­форм у країнах Східної Європи. Сутність мистецтва реформування. Головні суб'єкти адміні­стра­тивної реформи. Концептуальні засади проведення адміністративної реформи в Україні. Основні завдання другого етапу адміністративної реформи. Підвищення ефективності державного управління як основна мета другого етапу адміністративної реформи.. Стратегічні напрями адміністративного реформування в Україні. Актуальні завдання адміністра­тивної реформи в рішеннях керівництва країни. Запровадження нової ролі та функцій органів виконавчої влади на регіональ­ному та місцевому рівнях. Формування та підсилення кадрового потенціалу. Створення ефективної системи планування, звітності та аудиту у секторі державного управління та місцевого самоврядування. Впровадження ефективних форм організації надання державних послуг.

	Література:	1; 2; 9; 11; 14; 38; 41; 55; 56; 57; 58; 59; 68; 120; 123; 124; 129.
Основні поняття:		адміністративна реформа; етапи, завдання, суб’єкти та стратегічні напрями її проведення; мистецтво реформування; адміністративно-територіальний аспект; кадровий потенціал; надання державних послуг; підвищення ефективності.

У Концепції адміністративної реформи в Україні, підготовленій у 1998 р. Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи, остання визначена як вид політико-правової реформи, що здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням. У цьому визначенні закладено великий спектр можливих напрямів і дій, що можуть бути віднесеними до адміністративної реформи.

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА: вид реформи державного управління, що здійснюється переважно у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням [41, с.19-20]; вид політико-правової реформи, що здійснюється у сфері виконавчої влади і стосується як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин із місцевим самоврядуванням [84, с.10].

В Україні проведення адміністративної реформи пов’язано зі створенням нової, ефективної та демократичної системи державного управління. В ході її проведення має бути вирішено такі завдання:

• децентралізація державного управління; організація дійової системи виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління; формування сучасної системи місцевого самоврядування;

• запровадження нових підходів до функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування, забезпечення ними реалізації прав і свобод громадян, надання державних і громадських послуг;

• організація на нових засадах державної служби і служби в органах місцевого самоврядування;

• створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

• запровадження раціонального адміністративно-територіального устрою та регіональною управління

Звернемося до аналізу зарубіжного досвіду адміністративного реформування. Насамперед, розглянемо основні напрями адміністративного реформування в країнах Західної Європи.

Питання проведення адміністративної реформи в останні два десятиріччя з’явилося на перших позиціях порядку денного більшості країн Західної, Центральної та Східної Європи. Суттєва частка всього, що пов'язане з адміністративною реформою, носить ситуативний характер й залежить від конституційного ладу та чинного законодавства, яким у своїй діяльності керуються уряд та інші структури управління. Тому, розв'язуючи проблеми адміністративного реформування, більшість країн Європи йшли своїм, дещо відмінним шляхом.

Хоча конкретні цілі й дії з проведення адміністративних реформ помітно відрізняються в різних країнах, в той же час, розв'язання проблем надмірної централізації й браку делегу­вання повноважень стало складовими елементами проведення більшості з них.

Адміністративні реформи в різних країнах відбуваються за допомогою різних стратегій, що залежать від часу та особливих умов. Проте існують певні спільні завдання таких реформ для більшості країн світу, зокрема спрямовані на підвищення ефективності, дієвості та підзвітності управлінських структур, децентралізацію, передачу функцій на нижчі рівні управління, зміцнення самоврядування, покращення результатів діяльності органів влади, приватизацію, розв'язання проблем глобального характеру тощо.

Досягнення узгодженості державної політики й надання послуг також займають важливе місце в адміністративній реформі, однак такі напрями реформ сильно відрізняються за підходами до їх реалізації: одні країни надають перевагу їх об'єднанню для встановлення єдиного джерела підзвітності, в той час як інші розділяють їх як різні функції - політику та сервісне обслуговування.

Англійський вчений В. Рант виділив сім напрямів, що є спільними для проведення адміністративної реформи в країнах Західної Європи 1; 11.

Напрями проведення адміні­стра­тивної реформи в країнах Західної Європи (за В. Рантом)

Дерегуляція, децентралізація, дебю­ро­кра­тизація і приватизація, пов’я­за­ні зі скоро­чен­ням штату, ресурсів, мож­ли­востей і безпосереднього контролю з боку центральних органів державної влади