ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 1.1.

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

ВИД ЛЕКЦІЇ:

Освітня (інформаційна)

ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ:

1. НАВЧАЛЬНІ:	ознайомити курсантів, слухачів, студентів із місцем адміністративного права системі права; із науковими підходами до розуміння адміністративного права; з ознаками та принципами адміністративного права; із предметом та методом адміністративного права.
2. РОЗВИВАЮЧІ:	розвити інтелектуальні здібності, мовлення, пам’ять, закріпити отриманий теоретичний матеріал, знання.
3. ВИХОВНІ:	переконати курсантів, слухачів, студентів у тому, що знання ними основних теоретичних засад адміністративної юстиції – це запорука успіху їх практичної діяльності та становлення як висококваліфікованих спеціалістів.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ ДИСЦИПЛІНИ:	Конституційне право, теорія держави і права, адміністративний процес, адміністративна діяльність, адміністративна відповідальність, адміністративне судочинство, судові та правоохоронні органи України тощо.
ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ ДИСЦИПЛІНИ:	Дисципліна «Адміністративне право».

Навчально-методичне забезпечення лекції:

НАОЧНІСТЬ:	схеми, таблиці, лекція, підручник, плани семінарських та практичних занять.
ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:	Проектор, ноутбук.

План

1. Зміст і обсяг категорії «Поняття адміністративного права» та його історико-генетична природа

2. Предмет і метод адміністративного права

3. Понятійний апарат адміністративного права. Джерела та принципи адміністративного права

4. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права

5. Дефініція адміністративного права

Рекомендована література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. — К. : Юридична думка, 2007 — 591с. Т.2: Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.

2. Адміністративне право України: Підручник / Т.О. Коломоєць (заг.ред.). — К. : Істина, 2009. — 475с.

3. Єлістратов А.І. Адміністративне право: Лекції. — Херсон : ВАТ "ХМД", 2007. — 268c.

4. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

5. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) — Чернівці : Технодрук, 2008. — 432с.

1. Зміст і обсяг категорії «Поняття адміністративного права» та його історико-генетична природа

Виходячи з того, що право — це науково обґрунтовані уявлення про дозволи і заборони в сфері життєдіяльності людини, що виникли в результаті взаємодії свідомості і буття і закріпилися у нормативній (юридичній) формі як регулятори належного чи припустимого поводження, ними є: а) нормативність, б) формальна визначеність і б) державна забезпеченість.

Для категорії "поняття адміністративного права" зміст (або якісний вимір) акумулюється у сукупності таких ознак, як системність, підзаконність, поліструктурність, предмет адміністративного права, метод адміністративного права, публічність, владність, нормативність, галузевість, історико-генетична природа, соціальне призначення, принципи адміністративного права, функції адміністративного права, дефініція адміністративного права та інших.

Обсяг поняття (або його кількісний вимір) відображається у таких його складових, як колективні суб'єкти адміністративного права, індивідуальні суб'єкти адміністративного права, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, публічні службовці, публічна адміністрація, форми публічного адміністрування, суб'єкти державного управління, акти адміністративного примусу, адміністративні послуги та інших

Особливістю категорії "поняття адміністративного права" є його структурованість.

Структурна упорядкованість категорії "поняття адміністративного права" здійснюється за логікою "дерева" і за логікою "ієрархії".

Прикладом структуризації за логікою "дерева" може слугувати еволюція поняття "предмет адміністративного права": 1) у 1940 році Г.И. Петров предметом адміністративного права визначає відносини державного управління; 2) у 1949 році С.С. Студеникин предметом адміністративного права визначає відносини влади і підпорядкування, у яких однією зі сторін виступає орган держави, який повеліває; 3) у 1958 році И.Г. Мревлишвили висуває ідею про відсутність предмета адміністративного права, що тягне відсутність відповідної правової галузі; 4) у 1959 році Г.И. Петров предметом адміністративного права визначає горизонтальні і вертикальні правовідносини; 5) у 1962 році І.М. Пахомов визначає, що предметом регулювання радянського адміністративного права є суспільні відносини, які складаються між людьми в сфері державного управління; 6) у 1975 році А.П. Клюшниченко предметом адміністративного права визначає відносини між носіями прав і обов'язків в сфері радянського державного управління; 7) у 1986 році Р.С. Павловський предметом адміністративного права визначає відносини, які складаються у зв'язку з реалізацією функцій державного управління з приводу виконавчо-розпорядчої діяльності; 8) у 1994 році Л.В. Коваль предметом адміністративного права визначає відносини, які виникають у зв'язку зі здійсненням державного управління, у тому числі і відносини недержавного управління; 9) у 2001 році А.С. Васильєв до предмета адміністративного права включає відносини, що виникають у ході здійснення державного управління, охорони громадського порядку, забезпечення державним апаратом реалізації прав і інтересів громадян; 10) у 2003 році В.К. Колпаков предметом адміністративного права визначає відносини публічного управління; 11) у 2004 році В.Б. Авер'янов до предмета адміністративного права включає відносини, що виникають у ході здійснення державного управління, діяльності органів виконавчої влади, адміністративних судів, застосування заходів адміністративного примусу, у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів державних органів; 12) у 2008 році В.К. Колпаков предметом адміністративного права визначає відносини адміністративних зобов'язань, до яких включає: відносини публічного управління; відносини адміністративних послуг; відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність; відносини відповідальності суб’єктів суспільства (індивідуальних і колективних) за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил.

Упорядкування за "ієрархією" базується на супідрядності складових поняття, яка існує на конкретному етапі наукових знань про адміністративне право. Така структурованість дає можливість побачити розташування компонентів поняття щодо ієрархічних щаблів, а також системні зв'язки між ними.

Важливою особливістю категорії "поняття адміністративного права" є системність. Зазначене поняття уявляє собою єдине ціле (систему), яке складається із самостійних компонентів (підсистем). Як і будь-яка система, категорія "поняття адміністративного права" характеризується єдністю щодо зовнішнього середовища, різноманіттям зовнішніх і внутрішніх зв'язків, інтегративними властивостями, історичністю і спроможністю до продуктивного розвитку.

Історико-генетична природа адміністративного права

Адміністративне право у своїй ґенезі пов’язується з трьома видами публічної діяльності: камеральною, поліцейською і такою, що обмежує вільний розсуд адміністрації у її стосунках з людиною

Камеральна діяльність

Камеральна діяльність відома з часів феодалізму. Її назва походить від латинського слова "camera" (казна) — сховище грошей, золота, коштовностей та інших цінностей, які належали королям, царям, князям, монастирям тощо.

Змістом камеральної діяльності була розбудова і примноження фондів властителя, а метою — отримання максимально можливих прибутків. Фактично вона охоплювала все доменіальне господарство, всі джерела надходжень до казни. Єдиною підставою рішень і дій у сфері камерального господарювання була воля властителя. Вона фіксувалась в актах правителя, рішеннях церкви, правових аналогіях, прецедентах, традиціях.

Поліцейська діяльність

Другим видом суспільної діяльності, яка вплинула на формування адміністративного права є поліцейська діяльність.

Термін "поліція" походить від грецького "поліс", тобто місто-держава. Тому за первісним розумінням зміст поліцейської діяльності збігається з поняттям управління загальнодержавними справами. Вона обіймає шляхове господарство, охорону здоров’я, будівельну і пожежну справи, публічний порядок і спокій, поштовий зв’язок, мануфактуру, торгівлю та інші об'єкти, які утворюють сферу внутрішнього управління в державі. Наукові знання щодо цієї діяльності отримали назву "поліцейська наука", "поліцейське право".

Головне призначення поліцейського праваполягає у впровадженні тотального підкорення державним інтересам всіх складових суспільної системи.

Діяльність щодо обмеження вільного розсуду адміністрації.

Третім видом суспільної діяльності, яка вплинула на формування адміністративного права є діяльність щодо обмеження вільного розсуду адміністрації у її стосунках з людиною. Такі обмеження є найважливішою ознакою правової держави.

На тривалому цивілізаційному шляху — від античності до постмодерну — люди спромагалися знайти справедливу форму державного устрою, у який би закон став домінантою життя, визнавався обов'язковою настановою як для суспільства так і для влади, обмежував адміністративне свавілля, гарантував громадянам неупередженість розгляду правових питань.

До цього пошуку причетні мислителі античності, представники механістичного матеріалізму, західного лібералізму, теорії розподілу влад, ідеї прямого народного правління, німецької класичної філософії. Їхні погляди згенерували апріорне розуміння правової держави, яке згодом було втілено в законодавство. Найбільш рельєфне відображення вони знайшли в положеннях конституційних законів США і Франції.

На цьому нормативному матеріалі категорія "правова держава" перетворюється з філософсько-правової кабалістики на своєрідну калькуляцію практичного державотворення, а знання що до неї виводяться з перманентної рефлексії на рівень досліджень правової дійсності.

Результат нормативних нововведень виявляється у новому погляді на сутність управління, яка концентрується у тезі: управлінська діяльність повинна базуватись на законі і здійснюватись на основі чіткого визначення: а) прав і обов’язків людини щодо держави; б) прав і обов’язків держави щодо людини.

Адміністративне право є однією з провідних галузей у правовій системі України, а також складним соціально-юридичним утворенням, в якому відображаються матеріальні, ідеологічні, моральні та інші відносини, що існують у суспільстві. Воно, насамперед, покликане відстоювати державні інтереси і є необхідним інструментом у справі демократичних перетворень.

В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.

Загальна частина об'єднує норми, що закріплюють основні принципи управління, правове становище суб'єктів, форми і методи їх діяльності, адміністративний процес, способи забезпечення законності в державному управлінні.

Особлива частина — норми, що регулюють управління народним господарством, транспортом, соціально-культурним будівництвом, зв'язком тощо.

Спеціальна частина — норми, що регулюють адміністративно-правову діяльність суб'єктів управління конкретними сферами. Наприклад, адміністративна діяльність органів внутрішніх справ, адміністративна діяльність органів митного контролю тощо.