Оформлення діагнозу

Сутність діагнозу в клініці ортопедичної стоматології полягає в тому, що необхідно виділити основне захворювання, ускладнення основного захво­рювання і супутні захворювання (стоматологічні і загальносоматичні).

Основним вважається те захворювання, із приводу якого хвориіі звер­нувся в клініку і яке підлягає ортопедичному лікуванню. Воно звичайно є наслідком інших захворювань (карієс, його ускладнення, травма і т.д.) і про­являється порушенням ({юрми, цілості зубів, зубних рядів або інших органів зубощелепної системи, а також їхньої функції.

До ускладнень основного захворювання варто віднести порушення, пато­генетично пов'язані з основним захворюванням.

До супутніх стоматологічних захворювань належать ті, які повинні ліку­вати стоматологи інших профілів - терапевти, хірурги. Із загальних супутніх захворювань у діагноз вносяться ті захворювання, які варто враховувати у процесі ортопедичного лікування.

У першій частині діагнозу обов'язково вказуються морфологічні, функці­ональні п естетичні порушення (нозологічна одиниця, стадія хвороби, ха­рактер патологічного процесу і його локалізація, ступінь і характер функці­ональних порушень), а також за можливості зазначається їхня етіологія.

Морфологічні порушення - це дефекти, деформації, аномалії елементів зубощелепної системи, дефекти зубів, дефекти і деформації зубних рядів або щелеп, аномалії прикусу, патологія пародонта, скронево-иижньощелепного суглоба, м'язів ротової і колоротової ділянки, язика, слизової оболон­ки й інших тканин порожнини рота.

Функціональні порушення - це порушення жування, ковтання, дихання і мовлення, а також тонусу та біоелектричної активності жувальної і мімічної .мускулатури.

До естетичних порушень належать ті, що негативно впливають на зов­нішній вигляд обличчя.

Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно:

• користуватися загальноприйнятою номенклатурою стоматологіч­них хвороб;

• вид дефекту коронки зуба визначати за класифікацією Блека;

• вид дефекту зубного ряду визначати за класифікацією Кеннеді;

• тип беззубих щелеп визначати за класифікаціями Шредера, Келлера;

• стан слизової оболонки протезного ложа беззубих щелеп визначати за класифікацією Суппле, Люнда;

• вказувати ступінь втрати жувальної ефективності за даними статичних або функціональних методів;

• вказувати наявність неповноцінних протезів, які підлягають заміні.

Прояви первинної та вторинної туберкульозної інфекції на слизовій оболонці порожнини рота Туберкульозний вовчак — Lupus vulgaris

Туберкульозний плаский вовчак (Іириs vulgaris planus) — це тубер­кульозне захворювання шкіри з хронічним перебігом. Серед хворих на туберкульоз шкіри туберкульозний вовчак виявляють у 75% випадків. Найчастіше, захворювання починається в дитячому або юнацькому віці. Перші ознаки з'являються на обличчі в області носа, потім у про­цес втягуються верхня губа, ясна, щоки, вушні раковини.

Основним морфологічним елементом туберкульозного вовчака є горбик (люпома) величиною від шпилькової головки до невеликої горошини /жовтувато-червоного кольору і тістоватої консистенції.

Для клінічної діагностики люпоми застосовують два методи дослідження: діаскопію (вітропресію) і натискання пуговчатим, зон­дом. Колір люпоми, складається з поєднання негострого запального за­барвлення з коричневим або жовтуватим кольором інфільтрату. Для усунення гіперемії на осередок ураження натискають склом. При цьо­му виступають напівпрозорі, жовто-бурі плями (феномен «яблучного желе»). При натисканні .головка пуговчатого зонда легко проникає в горбик тістоватої консистенції, що утворилася внаслідок розплавлення. в ньому колагенових і еластичних волокон. Крім того, внаслідок тиску зондом може легко виникнути кровоточивість.. Нерідко обсте­жуваний хворий відчуває болючість

Люпоми, зливаючись утворюють майже суцільне інфільтроване вогнище з неправильно округленими контурами. На місцях зворотно­ го розвитку люпом залишається рубцювата атрофічна тканина, що на­ гадує «зім'ятий цигарковий папір». При виразці люпом на їхньому місці формуються рубці. .

Окрім описаного, плаского вовчака розрізняють й інші різновиди туберкульозної патології.

Lириs vulgaris tuberosus характеризується формуванням у глибо­ких шарах, шкіри горбиків величиною з горошину, що виступають над рівнем шкіри.

Для пухлиноподібного туберкульозного вовчака (Lириs vulgaris tumidus) характерне злиття крупних горбиків в інфільтративний пух­линоподібний інфільтрат темно-коричневого кольору.

Виразковий туберкульозний вовчак (Lириs vulgaris ulcerosus, s.exulceras, s.exedens) відрізняє виразковий розпад, що супроводжується запальними явищами.

Для імпетигінозного туберкульозного вовчака (Lириs vulgaris impetiginosusз) характерне банальне нагноєння.

При псоріазиформному туберкульозному вовчаку (Lириs vulgaris psoriasiformis) поверхня люпом покрита рясними сріблясто-білими лусками.

Для серпігінуючого туберкульозного вовчака (Lириs vulgaris serpiginosus), характерною є схильність процесу до поширення. При цьо­му на регресуючих ділянках формується рубець, по периферії якого з'являються нові люпоми.

За поширеністю вовчаків розрізняють дисиміновану та дифузну форми.

Деякі особливості перебігу туберкульозного вовчака і його клініч­ної картини пов'язані з локалізацією процесу. Вовчаковий процес на обличчі звичайно зупиняється на межі волосистої частини голови. При локалізації процесу на шкірі щік і виличних ділянок рубцюваті зміни нерідко спричинюють стійкий виворіт повік з подальшим роз­витком кон'юнктивіту та дакріоциститу. Якщо вовчак локалізується на носі, то перш за все руйнуються його кінчик і крила, хрящова та кіст­кова тканина. Настає мутиляція і ніс приймає вигляд пташиного дзьоба. Носові отвори звужуються і можуть повністю закритися; Суб'єктивні відчуття навіть при великих руйнуваннях тканин відсутні. В резуль­таті рубцевих змін може виникнути звуження ротового отвору — мікростомія. Губи, частіше верхня, припухлі, потовщені, збільшені внаслідок елефантіазу.¹ В-ділянці вушних мочок частіше розвивається пухлиноподібна форма; у ділянці підборіддя та шиї рубцюваті зміни можуть призвести до вивороту нижньої губи.

Рідко зустрічається своєрідний різновид вовчака - Lириs vulgaris erythematoides, який характеризується вираженою гіперемією. При цьому спостерігається картина «метелика». Окрім шкіри, туберкульозний вовчак у 70% випадків уражує слизові оболонки.

Перебіг туберкульозного вовчака торпідний, тривалий. У 25-30% випадків активний туберкульозний процес розвивається і в інших ор­ганах. У прогностичному відношенні небажаним ускладненням є роз­виток на атрофічних вовчакових рубцях шкірного раку і значно рідше — саркоми. Звичайно ж процес завершується формуванням гладенького, блискучого атрофічного рубця.