Тема 7. Права дитини у випадку порушення закону або затримання органами правопорядку

Дайте юридичний аналіз дій учасників ситуації:

У дні шкільних канікул з 27 грудня 13-літній Богдан і 14-літній Артем відпочивали у бабусі. 28 грудня в другій половині дня, близько 14:00, хлопчики гуляли в районі місцевої школи. Сторож школи, одягнений у форму співробітника міліції, чомусь вирішив, що саме ці хлопчики розбили шибки в школі. Це і стало приводом для нападу на дітей і подальшого їх жорстокого побиття, під час якого чоловік сильно поранив пальці хлопчика. Зляканий Богдан прийнявся кликати на допомогу, як учив його батько: «Викличте міліцію!» Наряд, що приїхав, затримав Богдана й Артема і, грубо заштовхавши хлопчиків у машину, доставив у РВВС.

У райвідділі співробітники міліції не зробили в журналі ніяких записів про затримку хлопчиків і без усяких підстав тримали їх у міліції кілька годин. Вимоги дітей повідомити батькам чи бабусі про їх затримання міліціонерами були зігноровані. Богдан скористався хвилинною відсутністю у «вартовій» співробітників міліції і встиг повідомити батькам по мобільному телефоні про своє затримання, про те, що вони знаходяться у міліції і їх б'ють. У ході так званих бесід від хлопців вимагали зізнатися в здійсненні хуліганських дій і вчиненні опору працівнику міліції при затримці. Не зважуючи на те, що в Артема кровоточила рука, співробітники міліції не вважали потрібним надати йому медичну допомогу і не викликали «швидку». Потім його повели, нібито на допит. Побитого і зляканого Богдана помістили в камеру разом з іншими затриманими – людьми дорослими. Про своє перебування в камері він згадувати не хоче.

Коли батьки хлопців увійшли в приміщення РВВС, ні на вході, ні в черговій частині нікого з працівників міліції не виявилося. Вони просто йшли коридором, відкриваючи підряд усі двері. В одному з кабінетів вони побачили стіл, заставлений пляшками зі спиртним і закускою. Співробітники міліції у товаристві дам, мабуть, починали святкувати Новий рік. На питання «Де наші сини?» їм довелося почути добірну лайку і погрози розправи. У цей момент Богдан почув батька і подав голос. Звільнивши Богдана з-за ґрат, батьки зайнялися пошуками Артема.

У найдальшому кабінетові за столом сидів співробітник міліції, на столі авторитетно лежав пістолет без кобури, а в протилежному куті в закривавленому одязі з рукою, що кровоточить, стояв Артем. На питання «Що тут відбувається?» міліціонер відповів, що він проводить допит затриманого за хуліганство і пред'явив пояснювальну. Пояснювальна була написана рукою міліціонера і не закінчена.

Незабаром у РВВС з'явився чоловік у цивільному одязі, що, не пред'являючи службового посвідчення, представився начальником райвідділу. За вимогою батьків затриманих дітей він виписав направлення на медичний огляд і пообіцяв провести службове розслідування подій, що трапилися. У районній лікарні черговий лікар-травматолог відмовився оглянути дітей, сказавши, що приїжджих лікарня приймає на огляд тільки у вівторок (а була неділя).

Крім того, у журналі подій і доставлених осіб РВВС відсутні будь-які записи про затримку Артема і Богдана і факти заявленого ким-небудь хуліганства, здійсненого в СШ № 2. Тобто, за міліцейськими документами, скла ніхто ні в якій школі не бив, як ніхто і не затримував дітей. Наступного дня, вже в Луганську, батьки Артема і Богдана оскаржили на ім'я начальника УМВС України в Луганській області неправомірні дії співробітників РВВС і брутальні порушення ними прав дітей.

Після побиття, незаконної затримки, допиту дітей і їхнього тригодинного перебування в РВВС хлопчики пройшли медичний огляд. Через їхній стан здоров'я й отримані травми доступ до дітей обмежений (навіть для родичів), тому що хлопчики мають потребу в реабілітаційному курсі: їхня психіка надламана через фізичні й психічні катування в правоохоронних органах.

Однак вже 30.12.03 р. працівник РВВС здійснила спробу допитати дітей у лікарні – під час відсутності батьків, педагогів і лікарів. Лікуючий лікар відмовив міліціонерам у дозволі на допит, більш того, видав довідку про категоричну заборону будь-якого спілкування з правоохоронцями. Незважаючи на це, 6.01.04 р. помічник прокурора також намагався проникнути в лікарняну палату з метою допитати дітей. При цьому, природно, ні батьки, ні педагоги не були сповіщені про бажання помічника прокурора. Лікуючий лікар знову пояснив запопадливому правоохоронцю, що діти не можуть бути допитані, що хлопчиків потрібно рятувати, а не добивати їхню надламану катуваннями психіку.

Після подання скарги начальнику обласної міліції безупинним потоком пішли телефонні дзвінки з погрозами розправи у випадку відмови забрати заяву. Батькам повідомили, що РВВС порушені 3 кримінальні справи: про напад дітей на шкільного сторожа та його побиття; про опір при затримці і нанесення образ співробітникам міліції з боку дітей; про фізичну протидію співробітникам міліції й самоправність при звільненні синів. Анонімно був запропонований торг: закрити ці кримінальні справи в обмін на відмову від переслідування співробітників міліції РВВС.

Змістовний модуль 3

Викладання прав особистості як засіб профілактики правопорушень