Лекція№33 Державний фонд надр. Види корисних копалин. Право надрокористування. Правова охорона надр. Юридична відповідальність.

У юридичному змісті надра являють собою частину земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і простирається до глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння.

З вищесказаного випливає, що надра не мають чітко позначеної нижньої межі, а простираються всередину до ядра Землі. Таким чином, утвориться конус, підставою якого є поверхня земної протоки в межах території України, заповнений органічними і неорганічними речовинами, що знаходяться у твердому, рідкому і газоподібному стані. На поверхні землі надра фактично стикаються з землею (наприклад, при здійсненні відкритої розробки вугілля).

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що правовий режим використання й охорони надр являє собою сукупність правових норм, що регламентують відповідне коло суспільних відносин по використанню, відтворенню й охороні надр.

В Україні відношення, пов'язані з використанням і охороною надр регламентуються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра й іншими актами законодавств України, що приймаються відповідно до вищевказаного. Основним законодавчим актом, що регулює зазначені відношення, є Кодекс України про надра, що має яскраво виражену цільову спрямованість, в основі якої - раціональне використання, відтворення й охорона надр, а також забезпечення комплексного підходу до вирішення багатьох питань, що виникають при регулюванні вищевказаної групи суспільних відносин.

Далі варто визначити, що являє собою державний фонд надр і державний фонд родовищ корисних копалин. Ст. 5 КпН України встановлює, що державний фонд надр містить у собі як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не вилучені для користування, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

У свою чергу, родовища корисних копалин являють собою накопичення мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водойм, що по кількості, якості й умовам залягання є придатними для промислового використання.

Також дається визначення техногенних родовищ корисних копалин, що являють собою місця, де накопичилися відходи видобування, збагачення і переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Таки родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванню і використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Всі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, із запасами, оціненими як промислові, складають Державний фонд родовищ корисних копалин, а усі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв даного фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною Державного фонду надр.

Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр. У свою чергу, Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр спільно зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Однієї з основних складовою Державного фонду надр є корисні копалини. Корисні копалини по своєму призначенню підрозділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення (ст. 6 КпН України). Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного або місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань геології і використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827, до корисних копалин загальнодержавного значення належать: природний газ; вугілля; пальні сланці; чорні і кольорові метали (наприклад, залізо, марганець, алюміній, магній, свинець, сурма і ряд інших); шляхетні метали (платина, золото, срібло); неметали (вогнетривка сировина, хімічна, агрохімічне сировина, гірничорудна сировина, сировина ювелірне, будівельне і т.д.); підземні і поверхневі води (мінеральні, прісні, промислові, мінеральні бруди та ін.); інертні гази (аргон, гелій, криптон, неон).

Вищевказана Постанова встановлює також Перелік корисних копалин місцевого значення, до числа яких належать: сировина для хімічної меліорації ґрунтів (вапняк, гіпс, сапропель та ін.); сировина для будівельного вапна і гіпсу (крейда, гіпс, вапняк та ін.); сировина для бутового каменю (граніт, мігматит, порфірит, туф і т.д.); сировина піщано-гравійне (черепашка, галька, гравій, пісок і т.д.); цегляно-черепична сировина (аргіліт, глина легкоплавка, сланець, суглинок та ін.).

Види корисних копалин.

За умовами утворення розрізняють корисні копалини ендогенні, екзогенні та метаморфогенні. Крім того, за умовами утворення розрізняють корисні копалини органічного і неорганічного походження.

За фізичним станом є тверді, рідкі й газоподібні корисні копалини.

За умовами залягання – пластові, жильні та ін.

За промисловим використанням виділяють такі групи корисних копалин: металічні (рудні), неметалічні (нерудні), горючі (паливні) й гідромінеральні.

За значенням корисні копалини поділяються на загальнодержавного і місцевого значення. В Україні віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету України з геології і використання надр.

Ендогенні корисні копалини – речовини, які утворилися в надрах землі внаслідок кристалізації, затвердіння магми та діяльності магматичних розчинів. До них належать:

• магматичні – мінеральні асоціації, що утворилися внаслідок кристалізації та (або) затвердіння магми як на глибині, всередині земної кори, так і на поверхні після виверження; у залежності від цього виділяють два головних класи магматичних корисних копалин – інтрузивні (глибинні) та ефузивні (виливні);

• пегматитові – крупнокристалічні мінеральні комплекси, що утворилися внаслідок кристалізації залишкового магматичного розплаву і залягають у вигляді лінз, жил, штоків та гнізд;

• карбонатитові – карбонатні або силікатно-карбонатні гірські породи; представлені жилами та масами неправильної форми з кальциту, доломіту і інших карбонатів, що містять рудні мінерали, просторово і генетично асоційовані з глибинними (інтрузивними) утвореннями;

• гідротермальні – речовини, які утворюються з гарячих водних (гідротермальних) розчинів, що циркулюють у надрах землі.

Екзогенні корисні копалини – речовини, які утворилися на поверхні землі або у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання – фізичного, хімічного, біогенного руйнування, наприклад, при дії потоків води й живих організмів.

Екзогенні корисні копалини утворюються, зокрема, на дні боліт, озер, рік, морів і океанів. Вони формуються в результаті механічного і біохімічного перетворення та диференціації мінеральних речовин ендогенного походження. Розрізнюють чотири генетичні групи цих копалин: залишкові, інфільтраційні, розсипні і осадові.

• Залишкові формуються внаслідок винесення розчинних мінеральних сполук із зони вивітрювання і накопичення важкорозчинного мінерального залишку, що утворює руди заліза, нікелю, марганцю, алюмінію.

• Інфільтраційні виникають при осадженні з підземних вод поверхневого походження розчинених в них мінеральних речовин з утворенням покладів руд урану, міді, срібла, золота, самородної сірки.

• Розсипні утворюються при накопиченні в пухких відкладах на дні рік і морського узбережжя важких цінних мінералів, до числа яких належать золото, платина, мінерали титану, вольфраму, олова.

• Осадові утворюються в процесі осадонакопичення на дні морів і континентальних водоймищ, що формує поклади вугілля, горючих сланців, нафти, горючого газу, солей, фосфоритів, руд заліза, марганцю, бокситів, урану, міді, а також будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк, цементна сировина).

Метаморфогенні корисні копалини – екзогенні та (або) ендогенні корисні копалини, структура і текстура яких суттєво змінена під дією температури, тиску, глибинних розчинів та інших факторів у надрах землі. Метаморфізм звичайно відбувається при зміні температури в діапазоні 300–1100 °C і тискові в діапазоні 1–6000 атм. Зміни включають перекристалізацію, мінералогічні і хімічні перетворення гірських порід.

До корисних копалин органічного походження належать речовини всіх трьох агрегатних станів: газоподібні (природний газ), рідкі (нафта) і тверді (кам'яне вугілля, сланці, торф). До неорганічних належать тверді копалини трьох видів: нерудна мінеральна сировина, що містить неметалічні породи (азбест, графіт, граніт, гіпс, вапняк, кам'яна сіль, кварц, мармур, сірка, слюда тощо); агрономічні руди (апатитові, фосфоритові); руди чорних, кольорових, благородних і рідкісних металів.

Руди поділяються на металічні і неметалічні. До металічних належать руди, що є сировиною для одержання чорних, кольорових, рідкісних, дорогоцінних і інших металів (залізні, мідні, уранові та інші). До неметалічних належать руди, що є сировиною для хімічної, харчової та іншої промисловості (азбестові, графітові, фосфоритові тощо).

Нерудні корисні копалини – ті, які не містять металів і є сировиною для виробництва будівельних матеріалів (глина, пісок, гравій, вапняк і ін.).

Горючі корисні копалини представлені вугіллям, торфом, горючими сланцями, нафтою, природним газом, кристалогідратами. Корисні копалини складаються з мінералів – природних хімічних сполук або самородних елементів, приблизно однорідних за хімічним складом і фізичними властивостями. В широкому розумінні до мінералів зараховують газоподібні речовини (природний газ), рідини (нафту, ртуть, мінеральну воду) та тверді мінерали. Кількісно переважають тверді мінерали. У природі мінерали поширені у вигляді кристалів або зерен, з яких складаються моно- або полімінеральні агрегати. Нараховують від 2000 до 3000 основних різновидів мінералів (Фрей К.), всього – до 14000 (за Лазаренком Є.К та Винаром О.М.). У земній корі найпоширеніші мінерали класу силікатів та класу оксидів і гідроксидів.

Україна, яка займає 0,4% земної суші, де проживає тільки 0,8% населення планети, має у своїх надрах 5% мінерального потенціалу світу.

Право надрокористування.

У відповідності зі ст. 4 КпН України, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, що у прямої або непрямої формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Далі підкреслюється, що народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Крім того, окремі повноваження по розпорядженню надрами можуть даватися законодавством України відповідним органам державної виконавчої влади.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок про те, що на території України надра можуть даватися тільки у користування. Здійснювати це право надрокористування можуть: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства.

Надра надаються у користування для таких цілей:

• геологічного вивчення, у тому числі дослідницько-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

• видобування корисних копалин;

• будівництва й експлуатації підземних споруджень, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруджень для підземного збереження нафти, газу й інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

• створення геологічних територій і об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятники природи, лікувальні, оздоровчі установи та ін.);

• задоволення інших потреб.

У відповідності зі ст. 15 КпН України, надра надаються в постійне або тимчасове користування. Постійним признається користування надрами без заздалегідь встановленого терміна. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до п'ятьох років) і довгостроковим (до двадцятьох років). У разі потреби терміни тимчасового користування надрами можуть бути продовжені.

Термін користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в даному документі не зазначені інші терміни.

Тепер з'ясуємо, що являє собою ліцензування й у чому полягає порядок надання спеціального дозволу на користування надрами. Ст. 16 КпН України визначає, що ліцензування діяльності користування надрами - це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр для відповідної мети.

Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами в межах конкретних ділянок даються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, що мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні й економічні можливості для користування надрами. Надання ліцензій на користування надрами здійснюється після попереднього узгодження з відповідною Радою питання про надання земельної ділянки для визначених потреб, крім випадків, коли в наданні земельної ділянки немає потреби.

У випадку виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними в спеціальному дозволі (ліцензії), відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами (ліцензіями), несе суб'єкт, що одержав відповідну ліцензію.

Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами даються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології і використання надр за узгодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, як правило, на конкурсній основі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для здійснення права користування надрами необхідно одержання гірничого відводу. Гірничий відвід - це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин і цілей, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Ст. 17 КпН України встановлює, що гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва й експлуатації підземних споруджень та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, даються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. У свою чергу, гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення даються Верховної Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими Радами і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

У відповідності зі ст. 19 КпН України, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам, при наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу або спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбачених законодавством України. Наприклад, ст. 20 КпН України встановлює, що для геологічного вивчення, у тому числі для дослідницько-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування після одержання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення зазначеної діяльності. Також як приклад можна призвести ст. 23 КпН України, у якій встановлюється, що власники землі і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціального дозволу (ліцензії) і гірничого відводу добувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів, а також використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Далі в зазначеній статті підкреслюється, що видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, що можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами й органами спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів на місцях.

Ст. 24 КпН України встановлює основні права й обов'язки користувачів надрами. До числа прав надрокористувачів можна віднести такі:

• здійснення на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інших робіт відповідно до умов спеціального дозволу (ліцензії);

• право розпоряджатися добутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії);

• право на умовах спеціального дозволу (ліцензії) здійснювати консервацію наданого у користування родовища корисних копалин або його частини;

• право на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами.

Особи, що здійснюють користування надрами мають також ряд обов'язків, до числа яких можна віднести такі:

• використовувати надра відповідно до цілей, для яких вони були надані;

• забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання й охорону надр;

• забезпечувати безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища;

• призводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, у стан, придатний для подальшого їх використання в суспільному виробництві;

• виконувати інші вимоги, що стосуються користування надрами, що встановлюються законодавством України.

Ст. 26 КпН України встановлює, що право користування надрами припиняється у випадку:

• якщо на даний момент відсутня потреба в здійсненні права користування надрами;

• закінчення встановленого терміна користування надрами;

• припинення діяльності користувачів надрами, яким вони були надані у користування;

• користування надрами з застосуванням методів і засобів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

• використання надр не для тих цілей, для яких вони були надані, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр;

• якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;

• у випадку вилучення наданої у користування ділянки надр у встановленому законодавством порядку.

Право користування надрами припиняється органом, що надав надра у користування, а у випадку незгоди з боку користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Також зазначена стаття встановлює, що законодавством можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Правова охорона надр

Для правової охорони надр першочергове значення має проблема власності на надра, оскільки саме від неї в кінцевому рахунку залежить розмежування компетенції між спеціально уповноваженими державними органами. Як вже підкреслювалося вище, надра є виключною власністю народу України, тобто ділянки надр не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, застави і т.д. У свою чергу, особи, що здійснюють право користування надрами зобов'язані проводити заходи щодо їх охорони.

Ст. 56 КпН України передбачає, що основними вимогами в галузі охорони надр є:

• забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

• дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

• раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

• недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на сховища запасів корисних копалин, гірничих виробіток і шпар, що експлуатуються або законсервовані, а також підземних споруджень;

• охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнювання, пожеж та інших чинників, що негативно впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

• попередження необґрунтованої і самовільної забудови площ залягання корисних копалин і дотримання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

• попередження забруднення надр при підземному збереженні нафти, газу й інших речовин і матеріалів, похованні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

• а також дотримання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У випадку порушення положень, передбачених вищевказаною статтею, а також інших вимог в галузі охорони надр, встановлених законодавством України, користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, а також органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими, спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Юридична відповідальність.

Порушення законодавства про надра тягне за собою застосування до винних осіб мір дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової і кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України. Стаття 65 КпН України передбачає міри юридичної відповідальності до осіб, які вчинили такі правопорушення:

• самовільне користування надрами;

• порушення норм, правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр;

• вибірковий виробіток багатих ділянок родовищ, що призведе до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

• наднормативні втрати і погіршення якості корисних копалин при їх видобуванні;

• пошкодження родовищ корисних копалин, що виключають цілком або істотно обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

• порушення встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

• невиконання правил охорони надр і безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливих робіт, пов'язаних з розробкою надр;

• знищення або пошкодження геологічних об'єктів, що складають особливу наукову або культурну цінність, що спостерігаються режимних шпар, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

• незаконне знищення маркшейдерської або геодезичної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних для подальшого геологічного вивчення надр і розробки родовищ;

• невиконання вимог щодо приведення гірничих виробіток і шпар, що ліквідовані або законсервовані, у стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог по зберіганню родовищ, гірничих виробіток і шпар на момент консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про надра. Наприклад, адміністративна відповідальність передбачається за порушення:

• права державної власності на надра (ст. 47 КУпАП);

• вимог охорони надр (ст. 57 КУпАП);

• правил і вимог проведення робіт із геологічного вивчення надр (ст. 58 КУпАП).

Кримінальний Кодекс України встановлює перелік діянь, за вчинення яких законом передбачена кримінальна відповідальність:

• порушення правил екологічної безпеки (ст. 242 КК);

• незастосування заходів для ліквідації екологічного забруднення (ст. 243 КК);

• приховування або перекручування відомостей про екологічну обстановку або захворюваність населення (ст. 244 КК);

• порушення правил охорони надр (ст. 246 КК);

• порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 250 КК);

• проектування або експлуатація споруджень без систем захисту навколишнього природного середовища (ст. 259 КК);

• крадіжка, присвоєння, здирство вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим положенням (ст. 268 КК);

• незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 271 КК);

• загроза вчинення розкрадання або використання радіоактивних матеріалів (ст. 272 КК);

• порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими й іншими речовинами, а також з радіоактивними матеріалами (ст. 273 КК);

• порушення правил безпеки під час проведення робіт підвищеної небезпеки (ст. 278 КК);

• порушення на виробництві правил хімічної і біологічної безпеки (ст. 279 КК);

• порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 280 КК);

• порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 281 КК).

Стаття 67 КпН України поряд із застосуванням до правопорушників вищевказаних мір юридичної відповідальності, встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, яку вони заподіяли внаслідок порушення законодавства про надра, у розмірі і порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 64 КпН України встановлює порядок розгляду суперечок з питань користування надрами. Мова йде про те, що суперечки з питань користування надрами розглядаються органами державного геологічного контролю, державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, місцевими Радами, судом або господарським судом у порядку, встановленому законодавством України. Місцеві Ради вирішують суперечки з питань користування надрами, пов'язані з розробкою родовищ корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод.

Якщо в якості позивачів виступають спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології і використанню надр, нагляду за охороною праці, екології і природних ресурсів і їх органи на місцях, то зазначені суб'єкти звільняються від сплати державного збору по справах про стягнення коштів і відшкодуванні шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про надра.

Далі говориться, що суперечки з питань користування надрами, що виникають з іншими державами, а також між іноземними юридичними особами і громадянами і власником надр розглядаються відповідно до законодавства України.