Лекція№22 Загальні положення Кримінального кодексу України. Поняття, особливості, признаки, види екологічного злочину. Покарання.

Одним з основних видів юридичної відповідальності в сфері екології можна вважати кримінальну відповідальність, сутність якої полягає в застосуванні мір кримінально-правового покарання до осіб, винних у вчиненні злочини, що відрізняється високим рівнем екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров'я людей.

У якості суб'єктів кримінальної відповідальності виступають громадяни і посадові особи, винні у вчиненні злочини, що посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Норми, що регулюють порядок застосування мір кримінально-правової відповідальності в галузі екології містяться в прийнятому нещодавно Кримінальному Кодексі України, що вступив в дію з першого вересня 2001 р. і зосереджені в декількох главах зазначеного законодавчого акта. Діяння, за вчинення яких закон передбачає кримінальну відповідальність, перераховані в таких розділах.

Розділ VI. «Злочини проти власності» (ст. 195, 198 КК);

Розділ VIII. «Злочини проти навколишнього природного середовища» (ст. 242-260 КК);

Розділ IX. «Злочини проти суспільної безпеки» (ст. 267, 268, 271-274, 276 КК);

Розділ X. «Злочини проти безпеки виробництва» (ст. 278-281 КК);

Розділ XII. «Злочини проти суспільного порядку і моральності» (ст. 305, 306 КК);

Розділ XX. «Злочини проти міру, безпеки людства і міжнародного правопорядку» (ст. 453 КК).

Кримінальне законодавство України передбачає такі види санкцій за вчинення злочинів в галузі екології:

• позбавлення волі;

• виправні роботи;

• арешт;

• кримінальний штраф;

• конфіскація незаконно добутого, а також знарядь злочину;

• позбавлення права займати відповідну посаду або займатися визначеною діяльністю.

При застосуванні мір кримінально-правового впливу враховується характер зробленого злочину, особистість злочинця, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Лекція№23 Поняття, особливості, об’єкти і суб’єкти адміністративних екологічних правопорушень.

Одним з видів юридичної відповідальності в галузі екології є адміністративна відповідальність, що являє собою можливість зазнавання несприятливих наслідків для осіб, що учинили протиправні дії і посягають на встановлений порядок природокористування, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має завданням охорону суспільного ладу України, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого порядку управління, державного та громадського порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, законів, поваги до прав, честі й гідності інших громадян тощо. Суб'єкт адміністративної відповідальності - юридичні та фізичні особи, дія або бездія яких призвела до порушення вимог природоохоронного законодавства. Об'єкт адміністративної відповідальності - екологічна безпека, тобто такий стан захищеності життєво важливих екологічних інтересів людини, котрі забезпечують його права на життя, на чисте природне середовище. ^ Суб'єктивна сторона адміністративної відповідальності - екологічні проступки можуть бути в формі умислів, необережності. Об'єктивна сторона адміністративної відповідальності - відсилання до діючих правил, вимоги котрих порушуються. 

Норми, що регулюють порядок застосування мір адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення містяться в Кодексі України «Про адміністративні правопорушення» (далі КУпАП) і в цілому ряді інших законодавчих актів. КУпАП встановлює, що в якості суб'єктів адміністративної відповідальності виступають виключно фізичні особи. В даний час у науковій літературі йде гостра дискусія щодо питання надання юридичним особам статусу суб'єктів адміністративної відповідальності. Така спроба була почата в Законі України «Про виключну (морську) економічну зону», у якому чітко визначається перелік правопорушень, за вчинення яких юридичні особи піддаються адміністративним стягненням.

Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» визначає такі види правопорушень у сфері екології, за вчинення яких наступає адміністративна відповідальність:

• порушення права державної власності на надра (ст. 47 КУпАП);

• порушення права державної власності на води (ст. 48 КУпАП);

• порушення права державної власності на ліси (ст. 49 КУпАП);

• порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50 КУпАП);

• дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51 КУпАП);

• відхилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочинами підприємствам, установам, організаціям та громадянам (ст. 51¹ КУпАП);

• порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності (ст. 51² КУпАП);

• псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП);

• порушення правил використання земель (ст. 53 КУпАП);

• самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53¹ КУпАП);

• приховування або перекручування даних земельного кадастру (ст. 53² КУпАП);

• несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання по призначенню (ст. 54 КУпАП);

• самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55 КУпАП) та ін. (ст. 56-92, 153, 188⁵, 188¹⁶ КУпАП).

Законодавство України встановлює такі види адміністративних санкцій, застосовуваних до осіб, винних у вчиненні правопорушень в галузі екології:

• штраф (являє собою грошове покарання, яке накладається посадовою особою на винного у вчиненні адміністративного правопорушення);

• вилучення об'єктів правопорушення;

• позбавлення права займатися спеціальною діяльністю;

• конфіскація знарядь правопорушення;

• обмеження, зупинення, припинення діяльності або експлуатації об'єкта.

При накладенні адміністративного стягнення враховується характер зробленого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.