4.3. Шляхи прискорення оборотності оборотних активів підприємства

Ефективність використання оборотних активів в ДП «Дружба» вимірюється швидкістю їх обороту. Чим швидше оборотні активи проходять усі стадії кругообігу (постачання, виробництво, реалізація), тим більшим може бути обсяг виробництва за рахунок ефективнішого використання оборотних засобів.

З усіх фінансових ресурсів тільки невелика частина вільна – грошові кошти в касі або на розрахунковому рахунку. Інші знаходяться в обігу: вкладені в основні і бігові кошти, причому оборотні засоби є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Вони безперервно поновлюються, минаючи всі стадії виробничого процесу.

Слід наголосити, що робота в умовах ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування оборотних коштів. Обов'язковість використання нормативів, встановлених вищою за рівнем організацією, залежить від їх економічної доцільності.

Якщо нормативи використовують в рамках внутрішнього аналізу, то їх дотримання повинно контролюватися. В процесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або не повних нормативів. Це можливо тільки в умовах внутрішнього управлінського аналізу.

Аналіз обігових коштів проводиться як в цілому, так і по окремих статтях, в середині статей – по групах, в середині групи – по видах для виявлення змін або нестач цінностей. Методика аналізу оборотності обігових коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних засобів господарства за звітний рік з аналогічними показниками за базовий рік. Таким чином, виявляються тенденції поліпшення або погіршення. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, постачальників.

Основними факторами, які впливають на швидкість обороту оборотних активів підприємства, є:

• масштаб діяльності (малий, середній або великий бізнес);

• характер діяльності, тобто галузева приналежність (торгівля, промисловість, сільське господарство, будівництво і т. д.);

• тривалість виробничого циклу (кількість і тривалість технологічних операцій по виробництву продукції, наданню послуг, виконанню робіт);

• кількість і різноманітність ресурсів, що використовуються;

• географія споживачів продукції і постачальників ресурсів;

• система розрахунків за товари, роботи, послуги;

• платоспроможність клієнтів;

• облікова політика підприємства;

• кваліфікація фінансових менеджерів;

• інфляція.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту. Підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне забезпечити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов’язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

На підставі інформації про зміни кожної з структурних складових тривалості обігу пропонуємо розробити заходи для ДП «Дружба» спрямовані на покращення ефективності використання оборотних засобів:

• скорочення середньої тривалості процесу виробництва може бути досягнуто за рахунок удосконалення його організації і оперативно-виробничого планування, усунення невиробничих затрат і втрат робочого часу, запровадження нової прогресивної техніки і технології, скорочення затрат малопродуктивної ручної праці, зменшення часу перебування сировини у цехових і міжцехових заділах;

• скорочення часу зберігання сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів тощо у виробничих запасах може бути досягнуте за рахунок удосконалення організації і планування матеріально-технічного постачання; визначення прогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, встановлення і підтримки оптимальних розмірів виробничих запасів; зниження наднормативних обсягів виробничих запасів;

• скорочення часу обігу може бути досягнуте в результаті зменшення складських запасів готової продукції; скорочення часу перебування коштів у дебіторській заборгованості й у грошовій формі;

• відсутність управління оборотним капіталом на підприємстві призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Шляхом виходу підприємства із кризового та неплатоспроможного стану могло б стати планування (нормування) оборотних коштів. Важливим при цьому підході може бути планування оборотних коштів за двома напрямами – розміщенням і джерелами фінансування; планування загальної потреби в оборотних коштах; узагальнення методів розрахунку потреби в оборотних коштах із подальшою деталізацією, використанням норм і нормативів;

• серед заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів щільне місце належить оптимізації виробничих запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом;

• якщо підприємство має велику дебіторську заборгованість, то для цього найголовнішим засобом підвищення ефективності використання оборотних коштів має стати політика управління дебіторською заборгованістю. Вона є частиною загальної політики управління оборотними активами підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції;

• за умови платіжної кризи обігові кошти, вкладені у виготовлення і збут продукції не встигають повернутися із сфер обігу у сферу виробництва до початку запуску у виробництво нових виробів. Отже, безперервність виробничих процесів порушується, що призводить до збільшення часу виробництва. При дефіциті власних обігових коштів підприємства змушені звертатися до кредитних організацій за позиковими коштами, які надають під високі проценти. У подібних ситуація використання кредитних ресурсів для підтримки виробництва у нормальному режимі функціонування пов’язане з високим рівнем підприємницького ризику;

• порушення оптимальних пропорцій між часом перебування оборотних коштів у сферах виробництва і обігу є одночасно і наслідком загального дефіциту коштів у господарських структурах, гальмує нагромадження власних інвестиційних ресурсів у промисловості, ускладнює вихід суб’єктів підприємництва усіх форм власності на вітчизняний і зарубіжний ринки;

• тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, спрямованих на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних лементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.

Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне запропонувати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями вдосконалення використання оборотних засобів можна виділити в три підгрупи, що представляють: передвиробничу стадію; виробничу стадію (незавершене виробництво); реалізаційну стадію.

Саме за такими стадіями ми пропонуємо напрямки підвищення оборотності оборотних засобів (табл. 4.8).

Таблиця 4.8