Доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна системи

Історія розвитку економіки пов'язана з переходом від однієї стадії цивілізаційного розвитку до другої, від одного технологічного етапу до іншого, згідно з певним рівнем розвитку продуктивних сил. В Україні Ця класифікація останнім часом стала актуальною. Найпослідовнішим її прибічником в Україні є академік НАНУ А.Чухно.

Доіндустріальне суспільство існувало у провідних країнах до се­редини XVIII ст. Цей період характеризується переважанням аграрної праці над промисловою, ручної над, машинною, використанням природ­ної енергії сонця, води й вітру. Створюються й розвиваються най­простіші знаряддя праці та механізми. Нерозривний зв'язок людини природними умовами — головна особливість доіндустріального виробництва.

Основним чинником виробництва у доіндустріальній системі вис тупала земля, панівним класом — землевласники, провідними галуз^-ми були сільське господарство та видобувна промисловість. Просте товарне виробництво співіснувало з натуральним господарством. Доіндустріальна цивілізація була панівною аж до перемоги в Англії країні класичного капіталізму — промислової революції.

Індустріальне суспільство у розвинених країнах існувало до сере дини XX ст. Переважно індустріальною залишається економіка багатьох сучасних держав, зокрема України. Індустріальна система характеризується машинним виробництвомі його суспільним характером. Створюється техніка, здатна виробляти й передавати енергію, що суттєво змінило і технологію, і організацію виробництва, набагато підвищилася продуктивність суспільної праці. На цьому етапі відбувається спочатку зближення, а потім поєднання наукового і технічного прогресу.

Основним чинником виробництва є речовий капітал— знаряддя засоби та предмети праці, робітник підпорядкований машинам, обробна промисловістьпоступово стає провідною галуззю. Якісні зміни у продуктивних силах суспільства після промислової революції призвели до істотних змін у соціально-економічних відносинах. Панівною соціальною групою стали власники капіталу (капіталісти).У XX ст. колишніх соціалістичних країнах роль основного власника капіталу перейшла до держави.

Постіндустріальне суспільство почало розвиватися у найрозви­неніших країнах з середини XX ст. під впливом науково-технічної революції (НТР). Вона зумовлює докорінні зміни у взаємодії людини та природи. Наука з чинника розвитку продуктивних сил, насамперед техніки, сама перетворилася на могутню продуктивну силу. Теоре­тичні знання стають пріоритетними щодо експериментальних; поси­люється науковий характер виробничих процесів; праця вченого стає виробничою працею. Науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки стають важливим фактором конкурентної боротьби, а резуль­тати наукових досліджень — товаром (патенти, ліцензії, різноманітні ноу-хау). На сучасну техніку все більше перекладаються ті функції, які раніше виконувала людина: технологічна, транспортна, енергетична, контрольно-управлінська. З'являються принципово нові матеріали із заздалегідь заданими властивостями й технології, створені на основі фундаментальних відкриттів (лазерні, плазмові тощо). Відбувається революція у використанні людьми сил природи — ядерної, космічної та сонячної енергій, сили океанів та підземного тепла. Застосовуються принципово новий менеджмент і сучасні засоби передачі інформації: космічний, волоконно-оптичний, мультимедійний. Персональний ком­п'ютер, інтернет і мобільний зв'язок зробили переворот у науці й по­всякденному житті.

2010 р. у світі надіслано 6,1 трлнSMS. В Україні, за даними Держкомстату, 2004 р. було тільки 15 мобільних телефонів на 100 домогосподарств, а в 2010 р. цей показник зріс більше як в 11 разів: у середньому на 100 сімей припадає 167 засобів мобільного зв'язку.

Науково-технічна революція відкриває величезні можливості у роз­витку медицини. Серед найважливіших досягнень — комп'ютерна та ядерно-магнітно-резонансна томографія, які дають змогу не лише надійно діагностувати, а й визначити спосіб лікування. Це і генетичні дослідження, у тому числі молекул ДНК, і штучне запліднення, і багато іншого у діагностуванні, лікуванні, профілактиці захворювань, прогно­зуванні здоров'я суспільства. Зростає кількість хірургічних операцій нового формату — з використанням лазерних технологій, за допомо­гою хірургів-роботів. Стрімко розвиваються теле- та Інтернет-медицина, які поширюються на всі країни світу.

В Україні вже багато лікувальних закладів обласного підпорядку­вання мають доступ до мережі Інтернет і електронної пошти. Поши­рюється дія автоматизованої бази даних медичних, фармацевтичних та науково-педагогічних працівників. У Донецьку такі можливості вико­ристано для стоматологічної клініки. Зокрема, вона дає змогу здійсню­вати облік робочого часу працівників, містить їхні дані та записує гро­мадян, фіксує прейскурант на оплату послуг. У Харкові впроваджені автоматизовані системи організації, управління і контролю служби швидкої медичної допомоги.

Переборовши енергетичну кризу 70-х років XX ст., створивши ресурсозберігальні технології на всіх виробництвах, провідні країни до кінця XX ст. фактично усунули сировинні обмеження економічного розвитку. Якщо найвагомішим фактором виробництва в постіндустріальному суспільстві стає інформація,то панівнимкласом — власники інформації,провідною галуззю — сфера послуг,особливо ділових та інформаційних (табл. 3.1). Згідно з її даними, навіть найменше зростан­ня частки послуг у валовій доданій вартості становить 23,6 % у США (найбільше — 111,8 % у Люксембурзі). При цьому діапазон скорочення індустрії дорівнює від 22,2 % в Австрії до 66,7 % у Люксембурзі. Людські знаннята наукастають основним ресурсом суспільства інайбільш ефективною формою накопичення, що створює можливості^-для самореалізації особистості і тієї свободи, яка необхідна як інтелектуального розвитку кожної окремої людини, так і творчого потенціалу всього суспільства.

Таблиця 3.1. Частка промисловості й послугу валовій доданійвартості, %

Країни	Динаміка зростання (скорочення)
	Промисловість			Сфера послуг
	Роки		Скорочення	Роки		Приріст
	1970	2008		1970	2008
США	33,9	21,8	35,7	62,2	76,9	23,6
Велика Британія	42,6	23,6	44,7	54,6	75,2	37,7
Німеччина	48,1	29,8	38,1	48,7	69,3	42,3
Франція	34,9	20,4	41,6	57,5	77,6	35,0
Італія	39,3	27,0	31,3	52,0	71,0	36,5
Японія	44,1	28,5	35,4	50,0	71,0	42,0
Австрія	39,6	30,8	22,2	51,9	67,6	30,3
Люксембург	46,3	15,4	66,7	39,8	84,3	111,8
Нідерланди	37,7	26,5	29,7	56,6	72,8	28,6

Нарощення інформаційних та інтелектуальних технологій у США докорінно змінило становище провідних корпорацій. Наприклад, уже до 1992 р. до 25 найбагатших американських фірм не входило жодної могутньої металургійної або вугільної компаній. Перші місця посіли ті, що виробляють інтелектуальні продукти, — «Microsoft», «Intel», «ІВМ» і навіть відомий інтернет-сервер «Jahoo».

Просування суспільства «сходинками» економічного розвитку, тобто від нижчої до вищої цивілізації, означає економічний прогрес (від лат. progressus— рух уперед). Він забезпечується вдосконаленням техніки, технологій та організації праці, що втілюється у переході від ручної праці до механізованої, машинної та автоматизованої, до інте­лектуальної діяльності. Отже, розвиток продуктивних сил є найбільш загальним критерієм економічного прогресу. Водночас відбувається прогрес у соціально-економічних відносинах: від примітивного розподілу здобутого продукту до сучасних складних форм розподілу доходів суспільства.

Економічний прогрес є основою соціального прогресу. Він зумов­лює удосконалення правової та політичної систем, національних, куль­турних, соціальних відносин тощо. Сприяє послідовній зміні суспіль­но-економічних формацій, зміні цивілізацій. Але найголовніше — це прогрес самої людини, яка створює багатства нації. З позиції сучасної цивілізації надто обмеженим є підхід, завдяки якому людина та її праця вважаються в науці й на практиці лише фактором виробництва, разом з речовими факторами. Навпаки, людський розвиток виступає метою і критерієм економічного та суспільного прогресу.