Місце України у світовій економіці

Роль України у світі визначається її виробничим потенціалом, на­ціональним багатством, мірою долученості до світових економічних процесів. Структура українського експорту демонструє переважаннячорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості. Майже фатальною є залежність торгового балансу країни від сировинних галузей. Д взнаки тривала ізоляція від світу, а за нею — несподівана відкриті вимушена підпорядкованість світовим фінансовим структурам.

Найактуальнішим питанням для нашої держави стає вибір. глобального інтегрування, на базі якої мають формуватися національна стратегія і тактика проникнення на світовий ринок. Ця модель винна бути одновекторною, адже метою є формування самодостатньої національної економіки, що передбачає отримання переваг від співробітництва і з західними, і зі східними регіонами світу, освоєння різних ринків та утримання на них своєї ніші упродовж багатьох років. Г ним критерієм ефективності зовнішньоекономічної політики є з національних інтересів та зростання добробуту українців.

Перепоною для органічного входження у світовий ринок є низькаглобальна конкурентоспроможність економіки України. За цим показі у глобальному огляді Світового економічного форуму за 2010— 2011 Україна посіла 89-е місце серед 139 держав (у 2009—2010pp. — 82-е;2008—2009pp. — 72-е). Серед перших п'яти — Швейцарія, Ш Сінгапур, США, Німеччина. Кращу позицію серед республік колишнього СРСР має Естонія (35-е місце). Наприкінці 2010 р. Україна посіла і 164-е місце у світовому рейтингу економічних свобод серед 179 світу. Це найгірший показник серед європейських держав.

Основна причина — низька якість інституціонального середовища, що є сукупністю формальних (політичних, соціальних та юридичних) і неформальних правил і норм. Світовий досвід доводить, що практично всі країни-лідери, які досягли найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол.), мають висококонкурентне середовище з розвиненою ринковою інфраструктурою, надійний захист прав власності, етичну поведінку компаній та ефективність корпоративного управління, професіоналізм менеджерів; ефективність державної влади і довіру до неї; прозорі суспільні та фінансові інститути; підконтрольність податкової системи платникам податків за допомогоюдемократичних важелів; сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень. Значно погіршують рейтинг України політичні зики, погані умови для інвесторів й захисту прав власності низька активність правової системи для бізнесу, публічна недовіра до полі залежність судів, тотальна корупція, кумівство.

Низька конкурентоспроможність української економіки поро її залежність від економік розвинених країн, підпорядкованість «чужим» національним інтересам. Світова фінансова криза похитнула зов­нішньоекономічну рівновагу України. Від'ємне сальдо торгового ба­лансу за підсумками 2008 р. становило 17,7 млрдгрн, платіжного ба­лансу — 11,9 млрд дол., тобто 6,7 % ВВП. У 2009 р. торговий баланс поступово почав вирівнюватися завдяки девальвації гривні й збільшен­ню експорту сільськогосподарської продукції. У 2010— 2011 pp. він має позитивне сальдо.

Проблему з платіжним балансом у 2008 р. спричинили такі фактори, як різке скоро­чення експортних надходжень металургійної продукції у IV кварталі 2008 р. та пору­шення принципу перевищення темпів зростання продуктивності суспільної праці над темпами зростання доходів населення. За 2000—2007pp. доходи населення зросли у 4,8 разу, виробництво товарів народного споживання — у 2 рази, а ВВП на душу насе­лення (продуктивність суспільної праці — лише в 1,8 разу). Захопленість споживчим кредитуванням, переважно за рахунок безконтрольних позик банків і здебільшого на імпортні товари, також посприяли зростанню дефіциту платіжного балансу.

Порушення економічної рівноваги спричинила також політика по­слаблення митних зборів, яка проводилася для вступу України доCOT, що відбулося в 2008 р. Необхідність вступу диктувалася кількома фак­торами. Країні-учасниці COT надається режим найбільшого сприяння у торгівлі з іншими країнами світу; знімаються тарифні і нетарифні обмеження на експорт українських товарів, що поліпшує його струк­туру у бік високотехнологічної продукції. З'являється доступ до де­шевших імпортних комплектуючих і сировини, що дуже важливо, зокрема, і для вітчизняної фарміндустрії. Членство у COT є обов'яз­ковою умовою для переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (нині на нього припадає понад 30 % експорту товарів). Вільна торгівля активізує просування України до єдиного європейського ринку (найбільшого у світі). За грамотної внутрішньої політики участь у COT обіцяє активізацію інвестиційної та інновацій­ної політики України, структурну перебудову економіки та підвищен­ня її конкурентоспроможності. З'являється доступ до нових фінансо­вих, комунікаційних, транспортних, страхових послуг, що забезпечує наближення до постіндустріальної структури економіки. Членство у COT — це також і протидія контрабандному імпортові товарів.

Але водночас існують і певні ризики членства України уCOT. На від­міну від переваг, що мають проявитися згодом, ризики відчутні вже те­пер. Зменшення або усунення мита на імпорт ставить вітчизняних й іно­земних виробників у рівні умови. Але ми невзмозі дозволити собі дем­пінгову політику, яку проводить Китай. Потерпають вітчизняні виробники (наприклад Запорізьке НВО «Іскра», що має проблеми зі збутом інвалідних візків). Західні корпорації, які володіють величезними можливостями політичного впливу та необмеженими фінансовими ресурсами, мають явні переваги. В Україні зростає структурне безробіття, диференціація регіональних ринків. До того ж, приєднання доCOT — справа не з дешевих: членство коштує майже 1,5 млн дол. на рік.

Які ж перетворення здатні зробити українську економіку конкурентоспроможною, гідним партнером у світовому господарстві? Перш за все, це радикальне оновлення матеріального виробництва, розвиток високих і нанотехнологій; максимальне використання природних, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів. Нині вже неприйнятна традиційна індустріальна та інерційна система розвитку, низькою продуктивністю праці, відсталими технологіями та застарілим менеджментом. Вітчизняна економічна політика має бути переважно інноваційною. Потрібний також глобальний маркетинг, дасть змогу позиціонувати національного виробника на ринках інших країн. Стратегічно важливими є турбота про здоров'я українців, збереження та зміцнення трудового потенціалу, посилення національної безпеки держави і людського розвитку.

Декілька сегментів української економіки вже сьогодні можуть ти у фарватері економічного розвитку — це сучасне машинобудування (особливо такі галузі, як ракетно-космічна, авіабудування, суднобудування, військове виробництво, приладобудування, виробництво енергетичного обладнання), сільське господарство та інфраструктура, що перший напрям — машинобудування — спирається на досвід, кваліфікацію персоналу, тривалі економічні зв'язки, які стартували добу індустріалізації СРСР, то потенціал сільського господарства мовлений надзвичайно родючими землями і зростанням світового попиту на продовольство.

Увага до інфраструктури пояснюється вигідним географічним положенням України, пристойною якістю залізничної мережі, наявністю газопроводу, який постачає нафту і газ від Туркменістану і Росії до Європи. Крім того, інвестиції в інфраструктуру дають за мультиплікатором адекватний приріст ВВП. Очолити прогресивні зміни можуть також кольорова і порошкова металургія, радіоелектроніка ІТ/Телеком/Інтернет-сфера. До інноваційної ринкової інфраструктури належить і досконале законодавство, спроможне витримати величезний тиск негатив факторів глобалізації та сприйняти її позитивні сторони.

Відомо, що потужним каталізатором постіндустріальної, інформаційної економіки став Інтернет. Однак Україна, де була започаткована і розгорнулась діяльність видатних науковців-кібернетиків, замість нарощування інформаційного потенціалу його втрачає. Фінансові міжнародні інститути й країни-лідери прийняття монопольних рішень перетворюють Україну на об'єкт інвестування переважно не підприєм­ницького, а позичкового капіталу.

Дуже важливим є залучення приватних інвестицій, підприємниць­кого капіталу в Україну. Однак інвестиційний клімат не тішить, і українські капітали продовжують спрямовуватися в офшори (від англ. offshore),стрімко зростають альтернативні витрати від їх використання за кордоном. У 2010 р. Україна інвестувала в економіку Кіпру 6,87 млрд дол. прямих інвестицій (за даними Держкомстату України). За да­ними ОЕСР, із 1991 по 2007 р. з України виведено 20 млрд дол., тобто набуті в Україні тіньові мільярди працювали не на національну безпеку та економічне зростання. Причини — переважання інтересів олігархії над національними інтересами, високий інвестиційний ризик або ймовірність втрати коштів, які вкладені потенційним інвестором. Цей показник охоплює політичний, зовнішньоторговий, виробничий та фінансовий ризики (платоспроможність країни чи підприємства, куди вкладено капітал). Несприятливий інвестиційний клімат — одна з го­ловних причин низької ефективності національної економіки.

Головним шляхом залучення іноземних інвесторів в Україну зали­шається приватизація. Особливо привабливі для інвесторів паливно-енергетичний, металургійний та машинобудівний комплекси, сировин­ні галузі. Цінуються металургійні компанії «Міттал Стіл», «Маріуполь­ський металургійний комбінат», «Азовсталь», Сумське НВО ім. Фрунзе. Зростає попит іноземних інвесторів на акції українських сільськогос­подарських компаній. На часі також проведення прозорої приватизації, відкритих аукціонів із залученням широкого кола учасників. Досі фак­тично відсутнє державне регулювання біржового обігу акцій, домінує позабіржова торгівля.

Ще один спосіб залучення інвесторів — випуск підприємствами облігацій. Фінансування бізнесу таким шляхом має свої переваги: за­безпечується доступ до широкого кола інвесторів, які отримують змогу створити позитивну кредитну історію та репутацію, просунути свій бренд на світовий ринок.

Однак найголовніше, що відлякує інвесторів, — відсутність по­літичної та економічної стабільності, яка б гарантувала передбачувану бюджетну, податкову, кредитно-банківську політику України, а також малоефективна робота парламенту, що має вдосконалювати законода­вство. Для оздоровлення інвестиційного клімату в Україні потрібні насамперед інституціональні перетворення, які мають протидіяти посиленню кланово-олігархічної економіки.

Основні поняття: світове господарство, інтернаціоналізація виробництва, глобалізація економіки, вивезення капіталу, відкрита економіка, протекціонізм, фрітрейдерство, міжнародна міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво, міжнародна валютна система, валютний курс, девальвація, ревальвація, торговий баланс, плат^: баланс. ТЕМА 15. Економічні аспекти глобальних проблем і охорона здоров'я