Причини й ознаки глобалізації. Глобальні проблеми сучасності

Термін «глобалізація» (від франц. global— всесвітній) вживається для характеристики сучасних планетарних процесів. Економічна гло­балізація —новий рівень інтернаціоналізації, а саме перетворення національних господарств та їх суб'єктів на складову планетарного відтворювального процесу. Головним напрямом підприємницької стратегії стає не національний, а наднаціональний рівень.

Технічний та інформаційний прогрес у засобах зв'язку і транспорту, забезпечуючи скорочення трансакційних витрат, сприяє динамічному розширенню ринків та поглибленню розподілу праці. Темпи зростання засобів інформатики останніми роками значно перевищують темпи зростання таких основних економічних показників, як ВВП, обсяг про­мислового виробництва й зовнішньої торгівлі. Особливо швидко розви­вається програмне забезпечення. Потужним каталізатором глобалізації стає Інтернет. Генераторами нових технологій є високорозвинені краї­ни, де під тиском конкуренції відбувається безперервне оновлення тех­нологій та продукції. Полегшуючи обмін товарами, нові ринки почина­ють сприяти дифузії технологій від ядра світової економіки до пери­ферії, сприяючи прискореному підвищенню її технологічного рівня.

Крім того, внаслідок проведення ринкових реформ у постсоціалістичних країнах, світове господарство перетворюється на єдиний про­стір, що розвивається на основі законів ринку. Ці процеси супроводжу­ються підвищенням конкурентоспроможності товарів, зниженням транскордонних бар'єрів, сприянням міжнародній конкуренції.

Сучасна глобальна економіка характеризується такими рисами:

□ збільшенням кількості й масштабів діяльності регіональних угру­повань протягом 90-х років XX ст. й на початку XXI ст. (сьогодні міжрегіональними угодами регулюється більш ніж половина всього обсягу міжнародної торгівлі);

□ багатовекторністю міжнародного співробітництва (кожна сучас­на країна може бути учасницею багатьох регіональних угрупо­вань одночасно);

□ посиленням взаємодії між регіональними інтеграційними об'єд­наннями та міжнародними організаціями.

Глобалізація економічного й суспільного розвитку породжує цілу низку глобальних проблем, які загрожують самому існуванню людства. Вони мають планетарний, загальносвітовий характер, тобто чіпають життєві інтереси всіх народів і держав. Їх вирішення неможливе на локальному рівні. Навпаки, ці проблеми вимагають розв'язання зусиллями усіх держав і народів. Вони виникають внаслідок постійного порушення рівноваги між природою та суспільною діяльністю людей, суперечностей між інтересами спільнот, держав, регіонів, соціальних груп населення. Глобальні проблеми відрізняються від локальних тим, що перші стосуються тільки певної групи людей або якоїсь країни, певної місцевості. Проте глобальні проблеми пов'язані з існуванням усього людства і всієї земної кулі. Звичайно, що вони взаємопов'язані між собою, тому що зазвичай глобальні проблеми мають особливості прояву в різних регіонах або в різних країнах. Необхідність урахування взаємозв'язку локальних і глобальних проблем є запорукою для прийняття оптимальних соціально-економічних та політичних рішень.

Раніше виникнення глобальних проблем спричинялося переважно природними факторами. Сучасні глобальні проблеми (друга полові XX—XXI ст.) породжені загалом суспільною діяльністю, урбанізацією й неконтрольованим зростанням населення, а також науково-технічною революцією, її негативним впливом на здоров'я й соціальний ( людей, довкілля, виробництво й накопичення зброї масового знищення, розвиток засобів транспорту, зв'язку тощо. Ці проблеми протягом короткого періоду набули величезної гостроти і потребують найскорішого розв'язання. Тобто, ще однією характерною рисою глобальних проблем є динамізм загострювання.

Найважливіші глобальні проблеми сучасності: забруднення навколишнього середовища, поява й поширення нових захворювань і погіршення здоров'я людей загалом, постійне збільшення енергоспоживання і загострення мінерально-сировинної проблеми, нерівномірне зростання населення в різних регіонах Землі, інформаційна небезпека.

Екологічна проблема є віддзеркаленням суперечностей між природою і суспільством. Надмірний і неконтрольований вплив на природу боку суспільства ставить під загрозу існування як біосфери, так і самих людей. Забруднення повітря, річок, озер, великих земних територій, навколоземного простору; накопичення вуглекислоти в атмосфері поширення так званих кислотних дощів, знищення лісів, які є головними «виробниками» кисню, зростання шумових навантажень, особливо в містах, — ці явища загрожують нормальній життєдіяльності люді Тому, наприклад, порушення сну спостерігаються у 45 % населення земної кулі. Крім того, поширеними є знищення представників флори фауни; деградація ґрунтів та інші форми порушення цілісності природи; скорочення озонового шару, який захищає від жорсткого ультра­фіолетового випромінювання Сонця; забруднення нафтовою плівкою морів і океанів. Останні приклади — безпрецедентний за масштабами розлив майже 15 млн тонн нафти в штаті Луїзіана США навесні 2010 р. з провини британського нафтового концерну, а також ядерна криза у Японії навесні 2011 р. та підвищення радіації у тисячі разів, спричинені аваріями реакторів на АЕС «Фукусіма» внаслідок сильного землетрусу і цунамі.

Катастрофічними наслідками забруднення довкілля може бути по­тепління клімату («парниковий ефект»), зміщення кліматичних зон, зникнення багатьох видів рослин, скорочення лісових площ, збільшен­ня пустель, розтавання льодовиків і різке підвищення рівня океану, значне погіршення здоров'я населення.

Надзвичайно складна екологічна ситуація сьогодні в Україні. За да­ними Національного екологічного центру України, входимо до списку 20 країн, які завдають найбільшого збитку навколишньому середови­щу. Внаслідок непродуманої меліорації й вирощування біопалива — замінника нафтопродуктів, або «рапсу», зіпсовано значну частину чор­ноземів, зникло понад 14 тис. малих річок. Екологічно неблагополучними для проживання є міста Горлівка, Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг, Луганськ, Макіївка, Маріуполь, Київ, Рубіжне, Сєверодонецьк. У передкризовому стані перебуває і Дніпро. Через погіршення екологіч­ної системи Чорного моря значно скорочується популяція цінних сор­тів риби (залишилися тюлька, шпроти, хамса). Причина — перелов і варварське ставлення людини.

Ускладнено ситуацію із забезпеченням атомних електростанцій ядерним паливом через необхідність закупівлі його у Росії (у зв'язку із завершенням дії договору про постачання частки палива на компен­саційній основі). Непридатними для проживання є міста й селища Чор­нобильської зони площею понад 4,2 тис. квадратних метрів. Вони виведені з господарського обігу й відмежовані від суміжних територій. Чорнобильська катастрофа спричинила вимушену міграцію великої кількості людей.

У 2011 р. Міністерство екології і природних ресурсів України пла­нує направити 627,4 млн гривень на зближення екологічного законода­вства України з нормами законодавства ЄС, на програми добудови електрофільтрів і встановлення систем очищення газів на теплоелект­ростанціях, зменшення забруднення атмосферного повітря. Завдяки цим заходам планується до 2015 р. значно знизити сумарні викиди дво­окису вуглецю в навколишнє середовище і забезпечити поховання побутових відходів міст на спеціалізованих й екологічно безпечних лігонах¹.

Тому сьогодні поширюються громадські рухи «зелених», які в гають ефективної природоохоронної політики й застосовування засобів покарання до порушників екологічної рівноваги, здійснення логічної переорієнтації економіки тощо.

Друга глобальна проблема — енергетична. Розвиток індустріальної системи господарства у XX ст. привів до постійного збільш енергоспоживання, виснаження найдоступніших родовищ палив ресурсів в світі. Так, в другій половині XX ст. населення планети використало дві третини усього палива, добутого людством. Подаль розвиток енергетики на основі вугілля, нафти і газу призводитиме значного подорожчання енергоносіїв і зменшення рентабельності добування й використання паливних ресурсів. Аналітики прогноз наближення того моменту, коли граничні витрати на розвідування й добування головного виду палива — нафти за межами Близького Сходу перевищуватимуть граничний продукт (кількість одержаних енергоносіїв). Крім того, викиди від роботи енергетичної галузі становить третину всіх надходжень в атмосферу внаслідок господарськоїдіяльності людини. За цим показником електростанції, наприклад, зрів ся з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Енергетична сфера є основним джерелом «кислотних дощів».

Тому перед людством постало завдання використання екологічно чистіших і дешевших альтернативних видів енергії — наприклад атомної та сонячної. Але їх застосування вимагає надійної безпеки і величезних витрат. Крім того, гостро відчувається нестача як віднов (води, повітря, продуктів рослинного й тваринного світу), так і невідновних (корисних копалин, мінеральної сировини) природних ресурсів. Подвоєння світового видобування корисних копалин з середини XX ст. відбувається в середньому кожні 15 років. Шляхами вирішення ресурсної проблеми є охорона й відтворення природи, розвиток безвідхідного виробництва й зниження енергомісткості й матері місткості продукції. Перспективним також є освоєння ресурсів Світового океану і космічного простору.

Ще одна глобальна проблема — демографічна, а саме різке збільшення чисельності народонаселення в країнах, що розвиваються, і демографічна криза в розвинених країнах. Із середини XX ст. населення Землі зросло більше, ніж за весь попередній час існування людства, і досягло 7 млрд осіб. У найближчі 40 років чисельність зросте в Азії, Аме­риці, країнах Карибського басейну й Африці. А лідером до 2050 р. ста­нуть Індія та Китай. Це пояснюється технічним прогресом, відносним поліпшенням якості життя порівняно з минулим, традиціями, релігійним фактором. Проте зростає диференціація між багатими і бідними країна­ми. Загострюється продовольча проблема у світі. Тому стрімко зростає попит на продукти харчування й на землю. Водночас для України це має стати, за умови ефективного регулювання економіки, шансом для про­риву в сільському господарстві й покращанні структури експорту.

Інформаційна небезпека — відносно новий аспект глобальних проблем. Яскравим прикладом є скидання інформації з сайту Wiki-leaks. За даними відомого американського журналу «WallStreetJour-nal» річний дохід організації, що оприлюднила в 2010 р. більше 250 тис. секретних телеграм американських дипломатів, перевищив1 млн євро. Інформаційна небезпека важлива і для підтримання націо­нальної безпеки, і для корпоративних користувачів комп'ютерами й Інтернетом, тому що ефективність функціонування інформаційних систем, збереження конфіденціальної й комерційної інформації — це питання виживання багатьох підприємств. У різних країнах особливу увагу приділяють прийняттю антиспам-рішень на законодавчому рівні. Тобто фронт боротьби зі спамом переміщається зі сфери технологій до юридичної царини. Головне завдання зараз — уніфікація відповідного законодавства в Інтернет-розвинених країнах. Зокрема в США, Авст­ралії, Канаді вже прийняті такі закони, а компанії купують ліцензії на рішення з інформаційної безпеки. В умовах кризи деякі компанії еко­номили на закупівлях комп'ютерної техніки, але не на ліцензіях. Певні кроки в удосконаленні законодавства робляться в Росії.

Крім того, інформаційна небезпека зростає в зв'язку з тим, що кіль­кість користувачів мобільними телефонами наближається до певного критичного порогу, коли значна частина інформаційного потоку пе­рейде з фіксованої мережі до мобільної. Окрім вірусів та інших шкідли­вих програм, підвищується ризик материнського контролю, втрата або крадіжка гаджетів, які вже сьогодні мають можливість відкрити злов­мисникам доступ до всіх інформаційних ресурсів користувача. Тобто на повістці дня — створення всієї необхідної інфраструктури, яка забезпечуватиме інформаційну безпеку.

Глобальні проблеми сучасності потребують їх нагального вирішення. Тому зростає роль міжнародних національних інститутів, які регулюють світовий розвиток. Перш за все це — Організація Об'єднаних Націй (ООН), заснована 24 жовтня 1945 р. на конференції у Сан-Франциско на підставі Партії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру, міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу. Наприкінці 2010 Нью-Йорку було проведено саміт, присвячений Цілям розвитку тисячоліття. На ньому також визначалося, що 2010 р. був значимим роком для ООН у аспекті досягнень на шляху боротьби зі зміною клімату.

Екологічна, енергетична, демографічна, інформаційна проблеми сьогодні предметом гострих дискусій вчених і політиків різних країн. Але для майбутніх медичних працівників найцікавішим і найактуальнішим є питання стану охорони здоров'я населення планети, особливо її біднішої частини, що пов'язано з попередніми проблемами. Медицина відіграє велику роль у нейтралізації тих ризиків, які супроводжують виробництво матеріальних і нематеріальних благ в умовах глобалізації. Вона не руйнує, а зберігає соціум, бо відновлює фізичне та психічне здоров'я людей і допомагає їм пристосовуватися до швидких непередбачуваних соціально-економічних змін.