Суспільне виробництво та його фактори

У процесі вибору, пов'язаного з обмеженими ресурсами, суб'єктам економіки доводиться вирішувати три фундаментальні проблеми: що виробляти (які товари й послуги та в якій кількості), як виробляти (які обмежені ресурси використовувати і за допомогою якої технології), для кого виробляти.

Виробництво — процес взаємодії людей, в якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні й нематеріальні блага, необхідні для забезпечення існування та розвитку. У звичайному розумінні процес виробництва завжди асоціюється зі створенням матеріальних благ. Проте у сучасній економічній науці виробництво трактується ширше. Це будь-яка діяльність людей з використання необхідних ресурсів для отримання як матеріальних, так і нематеріальних благ. Сучасні еко­номісти називають виробництвом і вирощування хліба, і будівництво доріг, і виконання сольної партії в опері, і лікування хворого, і пошук інформації. Але для того, щоб об'єднати ці різні за «технологією» про­цеси й виокремити те головне, що становить сутність виробництва, його зводять до моделі «виробничі ресурси — випуск (продукт)». Наприклад, не вважаються виробництвом спекуляція товарами або пошук споживачами дефіцитного продукту. Але видобування корисних копа­лин — це виробництво.

До матеріальних благ належать готові продукти, до нематеріальних благ — послуги, у тому числі медичні. Надання послуг — це така сама виробнича діяльність, як і виробництво готового товару. Роль нематеріального виробництва у сучасній економіці високорозвинених країн дуже важлива—воно перетворюється на вирішальну сферу економіки.

Процес виробництва завжди має суспільний характер, оскільки людина не може працювати відокремлено від інших. Навіть якщо індивідуальний товаровиробник виконує всі виробничі операції самостійно, він неодмінно користується знаряддями праці, що виготовлені іншими людьми, та втілює у своїй праці увесь накопичений попередниками досвід. Процес виробництва передбачає взаємодію різноманітних факторів виробництва, тобто тих ресурсів, які залучені до виробничого процесу (від англ. input). У грошовому вираженні вони виступають як витрати виробництва (від англ.cost).

Первинними факторами виробництва були праця і земля. Праця — доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і нематеріальних благ. Здатність людини до праці, сукупність її фізич­них та інтелектуальних здібностей, називається робочою силою. Працю можна розглядати як найактивніший фактор виробництва, який може об'єднати і змусити працювати інші фактори, спрямувати їх на задоволення потреб суспільства. Земля об'єднує всі види природних ресурсів, які люди використовують для створення матеріальних і нематеріальних благ. їх особливістю є незалежність існування від волі та свідомості людей, неможливість переміщення та штучного відтворення.

З розширенням масштабів ринкової економіки і розвитком капіта­лізму важливу роль почав відігравати такий речовий фактор виробниц­тва, як капітал — сукупність усіх створених людьми технічних і матеріальних засобів виробництва, а також грошові заощадження, які використовуються у виробництві товарів та послуг для привласнення доходу. Засоби виробництва складаються з предметів праці (матеріали, сировина, напівфабрикати) та засобів праці (станки, робочі машини, інструменти, споруди, виробничі приміщення, транспортні засоби).

Нині до факторів виробництва належать також підприємницькі здібності, наука, інформація та екологічний фактор. Але праця, земля, капітал є системотворчими факторами виробництва.