Податкова політика держави

Фіскальна політика, крім бюджетної, включає оподаткування. Ця проблема завжди була злободенною і виражала інтереси різних груп населення й держави. Прийняття Податкового Кодексу в Україні на­прикінці 2010 р. навіть викликало багатотисячні мітинги підприємців і часткове вето Президенту на цей документ.

Податок — це вилучення на користь держави заздалегідь визначе­ної та встановленої у законодавчому порядку частини доходів суб'єкта господарювання.

Податки здавна є основним джерелом доходів держави. Ще у Давньому Римі поділ суспільства на класи виник у зв'язку з потребою диференціації населення для стягання податків. Іноді вони носять своєрідний характер. Так, в Австралії гірськолижники по­винні при кожному спусканні з гори платити спеціальний «гіпсовий податок», кошти якого передаються медичним клінікам. У Вірменії в липні 1997 р. було введено податок на пил; цим населення мало допомогти санітарно-очищувальним організаціям міста. А У Вінниці місцева влада у 2008 р. ввела податок на дощ. їх сплачують підприємства та організації міста за дощові стоки у систему каналізації³.

Сучасні податкові системи використовують кілька принципів, сформульованих ще А. Смітом:

1. Загальність та обов'язковість податку, охоплення оподаткуван­ням усіх економічних суб'єктів, які отримують доходи. В умовах великої частки тіньової економіки цей принцип часто порушується, що не всі потенційні платники податків виявляють готовність їх чувати. Тоді податковий тягар лягає на особи з фіксованими дох у державному секторі, що призводить до зростання кількості платників податків, які в обмін на свої гроші не отримують адекватні суспільніблага, наприклад медичні послуги.

2. Стабільність, або стійкість видів податків та податкових у часі. Це дає змогу підприємствам проводити стратегічний менеджмент.

3. Рівнонапруженість, або стягання податків за ідентичними ставками для всіх платників податків. Це забезпечує справедливість і сприяє конкуренції між ними.

4. Самостійність економічного суб'єкта у вирахуванні й сплаті датків.

5. Соціальна справедливість, або встановлення податкових але не будь-яких, а тих, що справляють щадну дію на низькодохідні групи населення.

Способи оподаткування можуть бути різні:

• прогресивне оподаткування, при якому ставка збільшується залежно від зростання доходу;

• пропорційне оподаткування, за яким ставка залишається незмінною;

• регресивне оподаткування, при якому ставка знижується зал від зростання доходу.

За механізмом формування податки поділяються на дві основні групи. Прямі податки стягуються безпосередньо з власників майна, одержувачів доходів. До них належать податки на прибуток громадян та корпорацій, на приріст капіталу, зі спадщини та дарування, податок з майна. Відповідно до Податкового Кодексу України податок на прибуток підприємств знижується: з 1.04. 2011 р. — з 25 до 23 1.01.1912 р. —до 21 %; з 1.01.2013 р. —до 19 % і з 1.01.2014 р. 16 %. З 1.01.2012 р. впроваджується податок на нерухомість. У Великій Британії прямі податки є головним джерелом фінансування охорона здоров'я. Збільшення надходжень від них, у тому числі для охорони здоров'я, в розмірі 318 млрд дол. планується також президентом США Б. Обамою у подальші 10 років.

Непрямі податки стягуються у сфері реалізації товарів та по Нагадаємо, до них належать ПДВ, акциз, мито. ПДВ в Україні дорівнює 20 % від вартості товарів і послуг, але відповідно до Податкового Кодексу з 1.01.2014 р. зменшується до 17 %. У січні 2009 р. набрав та­кож чинності закон про трирічний план поступового підвищення в Україні акцизу на тютюнову продукцію. У Бельгії та Великій Британії частина податків від продажу сигарет використовується на розвиток системи охорони здоров'я. У липні 2008 р. влада Франції ввела податок з обігу для приватних компаній, які займаються медичним страхуван­ням. Його мета — скоротити дефіцит бюджету охорони здоров'я, який у 2007 р. становив 4,6 млрдевро.

Адресні (цільові) податки призначені спеціально для якоїсь галузі. До них належать відрахування з фонду зарплати підприємств на обо­в'язкове медичне страхування. У деяких країнах стягується адресний податок на прибуток громадянина, який надходить у систему охорони здоров'я. Його перевага полягає у прозорості фінансування цієї галузі.

Безадресні податки — це всі інші податки, які не зорієнтовані на фі­нансування певної галузі. їх перевага полягає у підвищенні гнучкості бюджетного процесу, в якому витрати визначаються розмірами доходів.

Ефективна фіскальна політика передбачає: у період занепаду —збільшення державних витрат, формування дефіциту держбюджету і зниження податків, у період піднесення — формування профіциту держ­бюджету і збільшення податків для вирішення соціальних проблем. У кінцевому рахунку фіскальна політика повинна сприяти економічному зростанню. Проте сьогоднішня податкова система в Україні не розв'язує цього завдання та не сприяє залученню інвестицій. Чому?

Перша причина—дуже високий розмір фіскального мита офіційно­го і неофіційного. Це небезпечно для національної економіки. Ще аме­риканський експерт професор А. Лаффер спробував довести, що при значному зростанні рівня ставки податку ділова активність різко зни­жується. Ефект Лафферадемонструє крива Лаффера, що показує за­лежність податкових надходжень (R — revenue) від податкових ставок (r — rate) (мал. 12.2).

З графіка видно, що збільшення ставок податків від 0 до r¹ забезпечуватиме зростання бюджетних доходів. Вони досягають максимуму в точці п на кривій. Подальше збільшення ставок податку призводить до зменшення стимулів розвитку виробництва, внаслідок чого обсяг на­дходжень до бюджету скорочується.

Усупереч цій моделі, в Україні, за оцінками спеціалістів, середня сумарна ставка прямих та непрямих податків — понад 50 %. Підприєм­ства, щоб звільнитися від податків, вдаються до тіньової економіки,

Мал. 12.1. Крива Лаффера

підриваючи офіційний бюджет та соціальну політику. Певною міро фіскальний тиск на одних підприємців є вимушеним, коли поширені податкові пільги для інших (тих, хто має доступ до прийняття влади рішень, отримуючи не лише монопольну ренту за природні ресурси, а надприбуток за самі пільги). Питання вже давно стало політичним і з лежить від волі та бажання керівництва проводити реальні реформи.

Але справа не лише у розмірах податків. Друга причина протиріч податкової системи — абсолютна нестабільність податкового законодавства, внесення доповнень та змін «заднім числом», раптове звільнення від пільг, на які розраховували інвестори. Поширені випадки свавілля з боку податкових органів, які змушують підприємства йти «тінь», платити так звані «корупційні» податки. Економічне зростай у цих умовах значно гальмується. Позначається також політична нестабільність, відволікання уваги влади та парламенту від реформ й най кращого удосконалення податкового законодавства.