Тема 12. Фінансова система держави Сутність та функції фінансів. Держбюджет

Термін «фінанси» походить від латинського «finansio»(дохід, пла­тіж), виник в Італії у XIII—XV ст. передусім у містах Флоренції, Генуї, Венеції, які були на той час великими центрами торгівлі, грошових роз­рахунків і банківської справи.

Фінанси — це грошові потоки, які обслуговують економічні відно­сини між державою, фізичними та юридичними особами. Не всі грошові кошти є фінансами у науковому розумінні. Фінанси забезпечують отри­мання доходу, тобто це гроші (власні, позичені або залучені), які знахо­дяться в обігу та відтворюють нові гроші. Коли цей процес порушується (як це відбулося восени 2008p.), настає фінансова криза. Світ став свідком алогічної, нераціональної поведінки грошей: їх вкладали навіть у ті галузі, де була нульова дохідність, щоб зберегти той капітал, який є.

Існує кілька рівнів фінансів (схема 12.1).

Сукупність заходів щодо організації управління фінансовими ре­сурсами держави є фіскальною політикою. Вона охоплює мобіліза­цію та залучення необхідних грошових коштів, їх розподіл та викорис­тання за призначенням. Двома складовими фіскальної політики є бю­джетна та податкова політика.

Сутність фінансів розкривають їх функції.

Акумулююча (нагромаджувальна) функція полягає у концентрації коштів та створенні матеріального підґрунтя існування та розвитку економічних суб'єктів на макро- та мікрорівнях.

Розподільча функція полягає у тому, що фінанси беруть активну участь у розподілі та перерозподілі ВВП між економічними суб'єктами, сферами економіки, галузями, підприємствами, домогосподарствами. Крім того, відбувається перерозподіл капіталу між домогосподарствами (кредиторами, зберігачами) та фірмами (позичали інвесторами), трансформація заощаджень в інвестиції.

Контрольна функція забезпечує правильність формування, поділу та використання всіх видів грошових коштів, особливо стягнення податків та їх використання за призначенням. Фінанси є універсальним засобом обліку та контролю з боку держави.

Стимулююча функція полягає у спонуканні суб'єктів господарювання до ефективної діяльності, економічного зростання та роз^-Фінансові стимули використовуються для мотивації працівників до праці, формування преміальних фондів, залучення внутрішніх земних інвестицій, встановлення фінансових пільг або фінансових санкцій для підприємств.

Провідною ланкою державних фінансів є бюджет. Державнийбюджет-це фінансовий план країни, який складається з доходів датків, затверджених законодавчим порядком. (Найважливіші надані в табл. 12.1.) Він розробляється урядом та приймається парламентом щорічно.

Таблиця 12.1. Структура держбюджету

Доходи держбюджету	Видатки держбюджету
ПДВ, рентні платежі, акцизний збір	Субсидії та дотації державним підприємствам
Податок на прибуток підприємств	Трансфертні видатки
Податок на прибуток громадян	Галузі соціально-культурної сфери
Плата за ліцензії на окремі види господарської діяльності
Надходження від зовнішньоеко­номічної діяльності	Суспільна безпека, судочинство, держапарат
Надходження від приватизації	Воєнні видатки
Надходження з позабюджетних (цільових) фондів	Резервний та страховий фонди
Інші доходи	Інші видатки

Формування державного бюджету в Україні має свої особливості. По-перше, його обсяг суттєво нижчий, ніж потенційно можливий; відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доходи заплановано у сумі 281,465 млрдгрн, а видатки 21 млрд грн. За даними відомого британського тижневика «Theeconomist», обсяг українського ВВП відповідає розміру ВВП американ­ського штату Юта, населення якого у 18 разів менше, аніж в Україні. Адже, по-перше, значна частина всіх доходів від підприємницької діяль­ності (за різними оцінками — від 25 до 50 % ВВП) через український держбюджет не перерозподіляється, осідає у тіньовій економіці. По-дру­ге, злиття великого бізнесу і влади призводить до того, що щорічне прий­няття державного бюджету супроводжується гострою конкуренцією ве­ликих промислово-фінансових груп та лобіюванням парламентських рішень для отримання економічної ренти. У такий спосіб створюються умови для прямого вилучення ресурсів, призначених для суспільного сектору, у тому числі охорони здоров'я, на користь олігархічних груп. По-третє, великими витратами супроводжується обслуговування дер­жавного боргу. По-четверте, значним джерелом поповнення бюджету є приватизація, зокрема за планом у 2011 р. вона додасть державній скар­бниці 10 млрд грн. По-п'яте, на прийняття та виконання державного бюджету суттєво впливає політичний фактор. Так, фінансовий план країни на 2010p., напередодні президентських виборів, не було прийня­то вчасно.

Перевищення витрат над прибутками впродовж року утворює дефіцит бюджету. У 2010 р. він становив в Україні 64,3 млрд грн., або 5,9 % ВВП. Навпаки, перевищення прибутків над витратами впродовж року утворює надлишок або профіцит бюджету.

Причини виникнення дефіциту держбюджету різні для кожної краї­ни, але спільними є такі:

а) скорочення доходів в умовах занепаду економіки;

б) збільшення непередбачуваних бюджетних витрат;

в) поганий збір податків, зростання тіньової економіки;

г) цілеспрямоване дефіцитне фінансування економіки для стимулю­вання сукупного попиту та ділової активності. При цьому доходи та витрати можуть балансуватися впродовж циклу. Іноді метою уряду взагалі є не рівновага держбюджету, а макроекономічна стабільність.

Існують три традиційні способи покриття дефіциту держбюд­жету:

1. Випуск облігацій державної позики. Це цивілізований спосіб, що застосовується в усіх країнах. Його перевага полягає у тому, що він неведе до обмеження особистого споживання громадян, тому що облігації повертаються з відсотками. Випуск державних облігацій ви ний під час проведення прогресивної структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності.

2. Міжнародний кредит і створення зовнішнього боргу. Кредиторами зазвичай стають зарубіжні банки і фонди, ЄС та іноземні де Але з'являється небезпека економічної та політичної залежності держави, зростання витрат на обслуговування боргу, перетікання ч? ВВП за кордон, скорочення особистого доходу кожного громадянина. Розбухання зовнішнього боргу негативно впливає на міжнародний імідж держави, національну безпеку.

3. Емісія (друкування) грошей. До цього заходу держава по­вдаватися лише у крайньому випадку, тому що емісія призводить інфляції.

Якщо дефіцит держбюджету зростає, створюється внутрішнійдержавний борг — це сума накопичених за певний період часу бюджетних дефіцитів, які покриваються облігаціями державної позики. Внутрішній та зовнішній державний борг створюють загальний (сукупний) борг, який складається з державного прямого (тобто запозиченого безпосередньо державою) та корпоративного (тобто запозич бізнесом під гарантії держави). Найрекордніший за всю історію державний борг США було досягнуто в грудні 2010 р. — понад 14 трлн дол.

За даними Міністерства фінансів України, загальний борг України 1.04.2011 р. становив понад 56,4 млрд дол. Зокрема: прямий дерм зовнішній борг становив 24,0 млрд дол., прямий державний внутрішній борг — 18,6 млрд дол.; гарантований державою борг — 13,8 млрд дол.

Крім самого держбюджету, до бюджетних цільових фондів в ні належить Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації нас Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього середовища та інші. До позабюджетних цільових фондів — Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного страх у разі безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та деякі інші.

Крім центрального бюджету формуються ще місцеві бюджети -бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети,бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Вагомою ланкою фінансової системи, що включає бюджети всіх рівнів та окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів, вважають зведений (консолідований) бюджет, що є орієнтиром для аналізу та прогнозу­вання економічного й соціального розвитку держави.

Посилення ролі регіонів — це загальносвітова тенденція. Мова йде про оптимальне співвідношення бюджетів різного рівня, ефективний розподіл повноважень та функцій органів загальнодержавного управ­ління та місцевого самоврядування. Децентралізація фінансів сприяє кращій оцінці потреб простих громадян. На місцевому рівні більша увага приділяється соціальним питанням, наприклад фінансуванню охорони здоров'я. За наявності волі та високої моралі представників місцевої влади прогресивні економічні перетворення відбуваються значно швидше. Але за високої частки тіньової економіки децен­тралізація фінансів може призводити до зловживань, корупції, розбаза­рювання бюджетних грошей на місцях. Крім того, передача повнова­жень регіонам щодо збирання податків збільшує адміністративні вит­рати. Зрештою оптимальним є облік усіх витрат і переваг бюджетів різного рівня, прагнення до балансу між ними.