Безробіття: його суть та види

Рівновага на ринку праці, як і на будь-якому іншому ринку, гається у тому разі, якщо попит на працю рівний пропозиції, пропозиція праці перевищує попит на працю, рівень зайнятості в економіці скорочується і зростає безробіття. За методологією Міжнародної організації праці (МОП), до безробітних належать громадяни з незайнятого, економічно активного насе­лення віком 15-70 років, які хочуть і можуть працювати, шукають робо­ту готові приступити до її виконання, намагаються організувати власну справу та чекають відповіді роботодавця. Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 p., безробітними визна­ються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законом доходів та зареєстровані у Державній службі зайнятості, готові й спроможні присту­пити до якоїсь прийнятної роботи. Отже, визначальним критерієм безро­біття є не просто відсутність роботи, а її активний пошук.

Науковці-економісти по-різному бачили причини безробіття. Т. Мальтус вважав, що безробіття спричиняють демографічні фактори; К. Маркс — технічний прогрес та зростання технічної будови капіталу, а також циклічність капіталістичної економіки; Дж. Кейнс — падіння споживчого та інвестиційного попиту у міру зростання доходів насе­лення й підприємців з подальшим згортанням виробництва. На думку сучасних економістів, рівень зайнятості визначається рівнем сукупних витрат.

Існує фрикційне, структурне та циклічне безробіття.

Фрикційне — це добровільне безробіття. Воно відображає плин­ність кадрів, пов'язану зі зміною місця проживання та робочих місць, пошуком кращої посади, навчанням, доглядом за дітьми тощо. Цей вид безробіття існує завжди й сприяє раціоналізації ринку праці.

Структурне безробіття виникає під впливом НТП і структурної перебудови економіки, коли попит на один вид працівників зростає, а на інший, навпаки, скорочується. Наприклад, скорочується попит на шах­тарів, а збільшується на програмістів, аудиторів, спеціалістів з обслу­говування високотехнологічного обладнання. Пропозиція праці зазви­чай повільно пристосовується до таких змін.

В Україні спостерігається структурне безробіття іншого типу. Воно зумовлене трансформаційним спадом 1990—1999pp. За роки незалеж­ності в Україні закрили 400 професійно-технічних училищ, тому чисель­ність учнів ПТУ сьогодні у 6 разів менша за студентів ВНЗ. Ринок праці переповнений юристами та економістами, але роботодавці шукають ква­ліфікованих токарів, фрезерувальників, верстатників широкого про­філю, ковалів, слюсарів-інструментальників, електрогазозварників, інженерів-механиків, інженерів-електриків, інженерів-технологів, їм готові платити до 1 тис. дол. на місяць. Не вистачає спеціалістів на фондовому ринку, для яких роботодавці теж не шкодують високої плати і дивідендів. Структурне безробіття наявне і в охороні здоров’я великою пропозицією праці вузькопрофільних спеціалістів, дерматологів, гінекологів не вистачає фтизіатрів, патологоанатомів, рентгенологів, сімейних лікарів, медичних сестер у дільничній медицині.

Циклічне безробіття з'являється під впливом рецесії та внаслідокнерівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. У період неможливо знайти роботу за будь-якою спеціальністю. Зростання циклічного безробіття у багатьох країнах, зокрема й Україні, характерне для кризи 2008—2010 pp. через різке сповільнення темпів зростання й занепад у будівництві, металургії, машинобудуванні, бані сфері та інших галузях. Найбільшого удару криза завдала праці банків, менеджерам будівельної галузі, фінансовим аналітикам і простим робітникам металургійних підприємств. Заборгованість платах за один місяць шахтарям у жовтні 2008 р. зросла на 470%.

За теорією монетаристаМ. Фрідмена, вважається нормальним, суспільстві існують фрикційне та структурне безробіття. Зазвичай його рівень становить 5,5—6,5 % від зайнятої робочої сили та свідчить про природний рівень безробіття. Інші економісти називають його рівнем зайнятості. Це і є повна зайнятість, яка відповідає потенційномуВВП. Абсолютно повної зайнятості (100 %) не існує. У командній економіці за повною зайнятістю приховували штучний надлишок сили, який сягав десь 12—20 % від загальної кількості зайнятих. Наявність безробіття у певних межах можна навіть вважати благом для економічного зростання. Воно створює резерв незайнятої робочої сили, яку можна задіяти для структурної перебудови економіки. Безробіття д мули до підприємницької діяльності. Але існують і серйозні не^-наслідки безробіття. По-перше, воно веде до безповоротної втрати потенційно можливого виробництва. По-друге, соціальні витрати безробіття розподіляються нерівномірно серед різних груп населення. Як правило, молодь, жінки, представники менш кваліфікованої праці зазнають більшого ризику. По-третє, безробіття загрожує втратою соціальногостатусу людини, стає причиною стресів, депресії, психічних захворювань наркоманії, злочинності. Вважається, що стрес, отриманий з повідомленням про звільнення, за своєю силою подібний до реакції на смерть кого родича або на вирок про неминучість тюремного ув'язнення.

Ось чому держава займається регулюванням ринку праці. До основ­них напрямів цього процесу належать:

1. Точний статистичний облік рівня безробіття (відсоткового співвідношення кількості безробітних та економічно активного населен­ня віком від 15 до 70 років), виявлення прихованого безробіття (зайня­тості в тіньовій економіці, скорочення робочого тижня). В Україні облік безробіття з 1995 р. веде Державний комітет статистики. За його даними, 2010 р. кількість зайнятого населення становила 18 551 осіб, зареєстрова­них безробітних — 455 тис. осіб, тобто рівень зайнятості становив 66 %. рівень безробіття (за методологією МОП) — 8,7 % (у 27 країнах Євро­пи __ 9,6 %). Але за неофіційними даними експертів ця цифра була наба­гато вищою — від 30 до 60 % у різних регіонах. Приховане безробіття значно збільшилося в часи фінансово-економічної кризи 2008—2010pp. З іншого боку, чимало офіційно зареєстрованих безробітних (програміс­ти, рекламісти, представники творчих професій, продавці на стихійних ринках, підприємці) насправді працюють, не платять податків та іноді претендують на допомогу з безробіття та інші виплати.

2. Всебічне стимулювання економічного зростання, приватної економічної діяльності, малого бізнесу. Це забезпечує додаткові ро­бочі місця.

3. Організація перепідготовки кадрів відповідно до потреб НТП,працевлаштування і досягнення раціональної зайнятості. В Україні ни­ні відкрито 9 центрів перекваліфікації населення, а в 2011 р. плануєть­ся відкриття ще 5 у великих містах.

4.Правове забезпечення трудових відносин.

5. Соціальний захист безробітних. Основні напрями соціального захисту безробітних такі:

а) пряма фінансова підтримка - виплата допомоги з безробіття осо­бам, які реєструються на біржах праці. У березні 2011p., за даними Держкомстату України, її середній розмір становив 809,63 грн. Функції біржі праці в Україні виконує Державна служба зайнятості (скла­дається з Державного центру зайнятості, Міністерства праці України, а також обласних, міських, районних центрів зайнятості). Її діяльність фінансується з коштів Державного фонду сприяння зайнятості насе­лення. Це позабюджетний цільовий фонд, який працює завдяки обов'язковим відрахуванням із фондів зарплати підприємств та заробітної плати працівників;

б) організація непрямої фінансової допомоги — надання безпроцентних позик на заняття підприємництвом;

в) організація суспільних робіт.