Функції економічної теорії та взаємозв'язок з економікою охорони здоров'я

Економічна теорія як наука виконує методологічну, пізнавальну, практичну, виховну функції. Методологічна функція економічної теорії полягає в тому, що вона є базою, фундаментальною основою для прикладних економічних наук. Пізнавальна функція економічної теорії вивчає і пояснює істотні риси, закономірності та зв'язки господарського життя, відкриває нові економічні процеси і явища, систематизує економічні знання та узагальнює конкретні факти розвитку економіки. Крім того, економічна теорія пропонує науково обґрунтовані рекомендації для ефективної практичної діяльності всіх суб'єктів економіки, тобто виконує практичну функцію. Виховна функція спрямована на необхідність формування у кожного наукового економічного мислення та економічної поведінки розумної істоти. Вивчаючи економічну теорію, людина свідоміше реагує на всі вияви господарського життя, стає активним суб'єктом перетворень в економіці та суспільстві. Суто політична економія мала ще одну функцію — ідеологічну (політика пе­редбачає участь у справах держави і концентроване обстоювання інте­ресів певного класу). Тому історично відстоювала або інтереси під­приємців (наприклад, класична політекономія А. Сміта й Д. Рікардо), або пролетарські інтереси (політекономія К. Маркса), тобто набувала класового характеру.

За часів В. Петті розпочався процес диференціювання економічних знань. Завершився він з оформленням цих знань в єдину економічну науку. Сьогодні у її структурі можна виділити декілька рівнів — фундаментальна економічна теорія, прикладні (галузеві) економіки (економіка транспорту, промисловості, сільського господарства та ін.), функціональні (економіка фінансів, статистика, економіка праці тощо), а також науки, що перебувають на межі різних галузей знань (економічна географія, менеджмент, демографія, маркетинг та ін.).

До прикладних економік належить економіка охорони здоров'я. Фундатором її як наукової дисципліни вважається американський економіст-інституціоналіст К. Ерроу. 1963 р. в журналі «Аmеrісаneconomic Review» вийшла його перша стаття з економіки охорони здоров'я «Невизначеність та економіка добробуту в охороні здоров'я» (Uncertaintyandthewelfareeconomicsofhealthcare).Відтоді ця галузь науки успішно розвивається, а з початку 1990-х років навчальний предмет «Економіка охорони здоров'я» викладається у медичних закладах України.

Значення економічної теорії для прикладних наук полягає у тому, що вона виявляє закони й закономірності, формує магістральний напрям економічного розвитку. У межах цих законів й закономірностей економіка охорони здоров'я вивчає удосконалення діяльності із забезпечення здорового способу життя людей і підтримання їх нормальної життєдіяльності, а також шляхи найбільш раціонального використання задля цього економічних ресурсів.

Об'єктивне ціноутворення на ринку медичних послуг можливе на основі використання законів попиту і пропозиції. Функції цін в охороні здоров'я, їх види, механізм ринкового й державного ціноутворення — ці проблеми мають загальноекономічне підґрунтя і специфіку прояву на ринку медичних послуг. Економічна теорія дає відповідь на питання щодо характеру поведінки медичних організацій, підприємств, інших суб'єктів господарювання, які використовують обмежені ресурси для здійснення медичної, медико-профілактичної, фармацевтичної, санаторно-курортної, медико-дослідницької діяльності. Вона формує рекомендації для державного регулювання охорони здоров'я з огляду на сутність і функції фінансів, бюджетну, податкову, кредитно-банківську і грошову політику. Розвиток відносин власності у медицині, роздержавлення та приватизація державних лікувально-профілактичних закладів, формування контрактних відносин між державою і лікарями загальної практики, державою і приватними клініками — всі ці напря­ми наукових досліджень в галузі відносин власності, найважливішої складової економічної теорії. Неможливо дати правильну оцінку становищу лікарів, їх доходам, ситуації на ринку праці медичних працівників, не маючи уявлення про рівень і якість життя людей, головні аспекти людського розвитку, причини безробіття та шляхи розвитку соціально-культурної сфери. Навіть проблеми тіньової медицини, яка стрімко зростала в останні роки, можна розглядати і вирішувати у кон­тексті тіньової економіки на національному рівні.

В охороні здоров'я дія економічних законів має свої особливості, тому що вони перетинаються із соціальними законами, які охоплюють множину процесів покращення якості життя людини, зокрема й у галузі охорони здоров'я. Вони частково автономні і не повністю похідні від економічних форм, у яких проявляються економічні закони. Тому існує варіантність систем організації охорони здоров'я у тих країнах, які мають приблизно однакову економічну структуру. Переплетення стійких, регулярно відтворюваних взаємозв'язків економічного та соціального змісту на ринку медичних послуг, споживачами яких є незаможні люди, відбувається надто динамічно. Вони отримують можливість лікуватися не тільки завдяки економічним процесам фінансу­вання охорони здоров'я, але й у процесі реалізації принципів громад­ської солідарності та соціальної справедливості. Великого значення для повноцінного лікування набуває соціальний стан самих медичних працівників, який впливає на їхнє ставлення до праці, соціальні взаємини, можливість соціальної самореалізації.

Предметом аналізу економічної теорії разом з економікою охорони здоров'я є визначення найбільш значущих світових закономірностей ринку медичних послуг на сучасному етапі. Закономірностями є випереджальне зростання середніх витрат медичного обслуговування порівняно з їх зростанням в інших галузях економічної діяльності; зростання суспільного безкоштовного (для пацієнта) сегмента ринку медичних послуг; посилення залежності національних ринків медичних послуг від інтернаціоналізації і глобалізації інфраструктури, зокрема фармацевтичних компаній.

Необхідно враховувати також і допоміжні тенденції у розвитку ринку медичних послуг. До них належать: структурно-технологічна перебудова між сегментами первісних, спеціалізованих та високоспеціалізованих послуг на користь первісного сектора; зростання державних витрат на охорону здоров'я і підвищення ролі її некомерційної складової; децентралізація керування медичним обслуговуванням; розвиток конкуренції між медичними суб'єктами за використання суспільних ресурсів на національному рівні й в межах євроінтеграції.

Розкриття цих тенденцій і закономірностей економічною теорією формує відповідні завдання перед економікою охорони здоров'я. Тут необхідні: підвищення соціально-економічної ефективності використання суспільних і приватних ресурсів охорони здоров'я, грамотне здійснення їх структурно-технологічної перебудови, розвиток конкуренції між медичними суб'єктами за використання бюджетних коштів; наукове обґрунтування цін на медичні послуги, розвиток приватного медичного ринку. Об'єктивне використання економічних законів і закономірностей в охороні здоров'я означає не що інше, як дотримання генерального напряму, що має об'єктивне підґрунтя. Такий підхід дозволяє формулювати довгострокову політику розвитку галузі, запобігає волюнтаризму в регулюванні ринку медичних послуг. Відхилення від цих закономірностей у сучасній економіці загрожує невиконанням охороною здоров'я тієї ролі, яку вона відіграє в інноваційному розвитку, де людина, її здоров'я та інтелектуальний капітал виступають мірилом і головним чинником прогресу. З іншого боку, практика охорони здоров'я, як і практика інших галузей, стає критерієм розвитку економічної теорії. Вона показує ефективність науково-технічних розробок, процесу їх втілення і розвитку. Таким є взаємозв'язок економічної теорії та прикладної економіки охорони здоров'я.

Основні поняття: ойкономія, політична економія, меркантилізм, фізіократизм, англійська класична школа, мікроекономіка, макроекономіка, економікс, мезоекономіка, світова економіка, інституціоналізм, економічні відносини, економічні закони, економічні категорії, політика, економічне мислення, позитивна економіка, нормативна економіка, метод і функції економічної теорії.