Витрати виробництва і валовий дохід підприємства

Витрати виробництва (від англ. cost)— це оплачені підприємством (фірмою) фактори виробництва.

Постійні витрати(FC — fixedcost)— витрати, розмір яких не за­лежить від обсягу продукції, що виробляється (орендна плата, банків­ський кредит, страхові внески, комунальні послуги, амортизаційні від­рахування з устаткування). У багатьох країнах до постійних витрат на­лежать платежі підприємств на медичне страхування співробітників. Постійні витрати сплачуються навіть у тому разі, коли виробництво зу­пиняється.

Змінні витрати(VC — variablecost)— це витрати, розмір яких прямо визначається обсягом продукції, що виробляється (сировина, матеріали, заробітна плата, транспортні витрати тощо). У лікувально­му закладі до змінних належать витрати на харчування пацієнтів, ліки, білизну, операційні матеріали. Зі зростанням обсягу виробництва змін­ні витрати теж зростають, тому саме їх підприємець може регулювати.

Сума постійних та змінних витрат дає загальні витрати(ТС — totalcost).Для порівняння з ціною одиниці продукції зазвичай беруть витрати в розрахунку на одиницю продукції, тобто середні витрати(АС —averagecost).Це поняття широко застосовують в обґрунтуванні закономірності неухильного зростання середніх витрат на медичне обслуговування.

Для визначення поведінки підприємства у ринковому середовищі важливе розуміння граничних (додаткових, прирістних) витрат.На­гадаємо, що теорія маржиналізму, яка виникла у XIX ст., має таку назву саме завдяки широкому використанню граничних величин.

Граничні витрати(МС — marginalcost)— це додаткові витрати, Пов'язані з виробництвом граничного продукту (кожної додаткової одиниці продукції). Приносять граничний дохід. Важливі для визна­чення стратегії фірми. Досвідчені підприємці знають, що не можна до­вільно збільшувати кількість змінних витрат на одиницю постійних ви­трат, оскільки в дію вступає закон спадної продуктивності (від при незмінних цінах граничний продукт зменшується відповідне зростання граничних змінних витрат виробництва. Наприклад, збільшення кількості хірургів в операційній тільки до певної межі сприятиме збільшенню кількості прооперованих хворих, а далі почнеться зниження продуктивності праці лікарів.

У мікроекономіці важливого значення набуває період діяльності фірми— тривалий (упродовж якого змінюються і змінні, і постійні витрати), короткий (змінюються лише змінні витрати). У тривали період фірма може розширити виробництво та збільшити кількість обладнання та чисельність працівників.

Прагнення до зростання прибутку змушує підприємця постійно зіставляти граничний дохід із граничними витратами. Якщо гра витрати починають перевищувати граничний дохід, то підприємство^-стає збитковим. ПравилоMR = МСє основним орієнтиром, який регулює поведінку фірм у короткому періоді. Тривалий період дає з розширити чи скоротити виробничі потужності вже конкуру^-фірм, а новим фірмам — вийти з галузі або увійти до неї. Вільне перетікання капіталу сприяє встановленню цін на рівні середніх валових витрат фірми (MR = АС = МС).

Якщо послідовне збільшення випуску продукції супроводжу зменшенням середніх витрат, отримаємо позитивний ефект штабу.Іноді він може компенсувати спадну продуктивність змін^-ресурсу. Крім того, нагадаємо, що позитивний ефект масштабу зумовлює формування природних монополій, які при значному обсязі виробництва мають мінімальні середні витрати виробництва. Позитивний ефект масштабу сприяє також концентрації новітніх технологій у великих лікарнях, які обслуговують щонайменше 150-200 тис. осіб. Так в світі невеликі лікарні часто або закриваються, або перепрофільовуються в організації з надання медико-соціальних та реабілітаційних слуг. Щодо України, то вона відстає в цьому питанні — сьогодні країні понад 600 лікарень потужністю 25ліжок і менше. Водночас, приклад, в Національному інституті раку МОЗ України в 2009-2010 pp. з'явилися новітні коштовні технології, застосовані вперше саме у нашій країні, — це операції з автотрансплантації нирки, що дозволяють зберегти і її, і якість життя пацієнтів.

Якщо послідовне збільшення випуску продукції супроводжу підвищенням середніх витрат, отримаємо негативний ефект масштабу.Він виникає через розвиток бюрократичних структур, збіль­шення адміністративних витрат, зниження мобільності підприємства, _п0Гіршення морального клімату великих колективів тощо.

Витрати виробництва поділяються на явні (зовнішні) та неявні (внутрішні).Явні витрати— усі витрати фірми на оплату необхідних факторів виробництва. Сума явних витрат у грошовому вираженні вис­тупає як собівартість продукції, а різниця між ринковою ціною та собівартістю — як бухгалтерський прибуток.І навпаки, ринкова ціна реалізованого товару — це виручка абодохід підприємства,який складається з явних витрат і прибутку.

Для підприємця ринкова ціна виступає своєрідним еталоном, завдя­ки якому він приймає рішення й координує свою поведінку, а цінова політика є складовою маркетингу. На практиці формування ціни, орієнтованої на витрати виробництва, — досить простий і пошире­ний спосіб ціноутворення, популярний в Україні та за кордоном (у фарміндустрії, торгівлі, автомобілебудуванні, у будівельних організа­ціях, приватній юридичній практиці та інших галузях). Навіть аеро­космічні компанії використовують такий метод розрахунку цін. Ви­тратний метод популярний ще й тому, що ним найчастіше користують­ся конкуренти, а отже, їхні дії можна спрогнозувати.

Неявні витрати — альтернативні витрати використання ресурсів, які є власністю фірми. У темі 2 вже розглядали альтернативні витрати як кількість одного товару, яким потрібно пожертвувати для нарощен­ня виробництва іншого товару. Аналогічний підхід і до витрат вироб­ництва, коли один ресурс замінюється іншим. Скажімо, керівництво має прийняти рішення щодо планового ремонту. Якщо його виконують силами самих працівників фірми, яких відволікають від основного виробництва, то альтернативні витрати дорівнюють недоотриманій за час простою виручці підприємства. Другий приклад: підприємець із медичною освітою має стартовий капітал і може вкласти його в аптечний бізнес або відкрити приватний кабінет. Припустимо, обрав Друге. Тоді його альтернативні витрати дорівнюватимуть виручці від торгівлі лікарськими засобами, яку він не отримав через вибір іншої Діяльності. При розширенні платності медичних послуг зростають альтернативні витрати на лікування ускладнень, адже бідні люди не звертаються до лікарів.

Різницю між виручкою (валовим доходом) підприємства і сумою явних та неявних витрат виробництва називають економічним при­бутком.Отже, прибуток розглядається економістами у двох типах: бухгалтерський (балансовий) та економічний. Бухгалтери відстежуютьлише явні витрати, а роль економіста у фірмі ширша — забезпечити лише рентабельність виробництва, а й оптимальний вибір сфери інвестування і максимізацію економічного прибутку. Рентабельність виробництва — це форма вираження його ефективності. Рентабельнійвважається підприємство, прибуток якого вищий за витрати вироби^-Якщо вони рівні, то мова йде про самоокупну фірму. І, нарешті, варіант фінансового стану підприємства — збиткове підприємство. Підприємець визначає стартову ціну товарів, яка має бути не т за рівень беззбитковості або самоокупності виробництва. У короткочасному періоді ціна, що опускається нижче ціни беззбитковості, називається інакше ціною припиненнявиробництва.

Норма прибутку (рентабельність) визначається так

Балансовий прибуток

Рентабельність =____________________ ·100%

Витрати виробництва

Норма прибутку може бути різною в різних сферах бізнесу чи галузях. Якщо середня норма прибутку у світовій роздрібній торгівлі становить 3 % щорічно, то в індустрії ліків — до й вище 100 %. Однак часто вже 10 % рентабельності буває достатньо аби починати і продовжу бізнес.

Метод «витрати виробництва плюс прибуток» охоче застосовують у систем добровільного медичного страхування. Поширений також розрахунок собівартості м них послуг калькуляційним способом, тобто підсумуванням окремих видів ви виробництво й реалізацію послуг. При цьому витрати вносять до калькуляції за нормативами, що визначаються медичними технологіями, виходячи з розрахунку фінансових ресурсів та обсягу діяльності. У цьому разі до собівартості включають не всі в ти й не у повному обсязі.

В умовах низького фінансування охорони здоров'я лікарні вишукують найрізноманітніші способи скорочення витрат. До них належать зменшення роздутих і керівництва, раціональне використання лікарських засобів, сировини та перев'язувального матеріалу, збільшення пропускної здатності обладнання, його ефективніша експлуатація, застосування експрес-діагностики, інтенсифікація роботи у свята й цілодобового налагодження прямих економічних відносин (без посередників) із аптеками, пунктами харчування, постачальниками медичного обладнання. У деяких лікарнях для скорочення витрат почали запроваджувати електронні історії хвороби. На мінімізацію витрат впливає також скорочення термінів лікування хворих у стаціонарах за допомогою нових технологій, коли лікарі борються лише з гострими хворобами, а реабілітацію пацієнтів займають на амбулаторну службу. Однак це можливо, якщо немає надмірноїпоспішності, інакше з'являється ризик зростання хронічних захворювань, см^-інвалідності. Велика роль у скороченні витрат медичного обслуговування віддається державній структурній політиці, а саме перебудові співвідношення між сегментами первинної, спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги у бік першої.

Вартість медичного обслуговування одного випадку захворювання на первинному рівні у 4—9 разів менша, ніж на вторинному, і у 18—25 разів менша, ніж на третинному урівні .

Прагнення до максимізації прибутку змушує підприємця турбувати­ся про те, щоб його капітал перебував у постійному русі. Упродовж од­ного кругообігу капіталу, або виробничого циклу, до фірми повер­тається лише частина авансованого стартового капіталу, а саме вартість обігового капіталу. Упродовж обігу до фірми повертається вся первісно авансована вартість, у тому числі вартість основного капіталу.

До основного капіталувідносять будівлі, споруди тощо. Вони пе­реносять свою вартість на готовий продукт частинами. Процес перене­сення називається амортизацією, а кожна частина, що переноситься, є нормою амортизації.Вона встановлюється державою. Амортизацій­ний фонд підприємства використовують для модернізації та купівлі но­вого обладнання, зведення нових будівель, які зношуються. Зношення буває двох видів: фізичне зношення основного капіталу (втрата спо­живчої вартості) й моральне зношення (втрата вартості з появою на ринку аналогічних, але дешевших засобів праці, а також випуску продуктивніших засобів праці за тією ж ціною).

До обігового капіталуналежать сировина, матеріали, робоча сила. Вони переносять свою вартість на готовий продукт упродовж одного кругообігу.

Зниженню виробничих витрат у фірмі та підвищенню ефективності використання капіталу сприяє ефективний менеджмент. Менеджмент (від англ. management)— це керування соціально-економічними про­цесами на рівні організації та підприємницької структури в умовах об­межених ресурсів. Його продуктом є прийняття управлінських рішень. Менеджмент здійснюється за допомогою таких функцій: планування, організування, мотивація, контроль, координування трудової діяль­ності людей.Стратегічний менеджмент охоплює формування гене­ральної мети та стратегії розвитку структури, а оперативний — практичну діяльність кожного дня з реалізації цієї стратегії.

Досі йшлося саме про виробничий капітал та виробничі витрати. Однак підприємство на ринку може нести й інші витрати, які виника­ють у процесі різних угод. Це так звані витрати опортунізму (через об­ман та шахрайство партнера або іншого суб'єкта ринку), витрати формації, витрати погодження параметрів угод тощо. Подібні витрати називають трансакційними(від англ. transaction— угода, операція). Яскравим прикладом трансакційних витрат на ринку мед, послуг є асиметрія інформації щодо якості цих послуг для паці також ситуація «морального ризику» для державної чи страхової цини. Коли хворий, знаючи, що його лікування оплачує третя сторона явно «перевикористовує» послуги: проводить додаткові діагностичні дослідження, здає зайві аналізи, просить призначити зайві процедури. На страховому ринку шахрайство має місце як з боку страхових паній, так і з боку застрахованих, про що свідчить чимало щ» Саме прагнення до зниження трансакційних витрат зумовило розвиток контрактних відносин між економічними суб'єктами. Тому суч ринок — це ринок контрактів.