Особливості ринку медичних послуг

Ринок медичних послуг є окремим сегментом загального ринку як форми суспільного устрою економіки на певному рівні — локальному, регіональному, національному, світовому. Тому він містить у собі всі риси, притаманні ринкові взагалі — на зразок того, як кожне особливе явище випливає із загального. Об'єктом цього ринку є медичні послу­ги, які принципово відрізняються від готових продуктів, що зумовлює специфіку самого медичного ринку, методів його регулювання, стра­тегій маркетингу та ін. До суб'єктів ринку медичних послуг зазвичай відносять поліклініки, стаціонари, диспансери, станції швидкої допо­моги, пологові будинки, науково-дослідні інститути, індивідуально практикуючих лікарів, хоспіси, структури, що надають медичну допо­могу на дому (схема 6.4).

Продавець медичних послуг є і їх виробником (надавачем). Таке поєднання пояснюється особливістю послуг на відміну від готових продуктів. Проте не завжди виробники медичних послуг є їх продавця­ми — наприклад, у системі централізованої охорони здоров'я. Умовою перетворення виробника в ринковий суб'єкт є отримання або усіх прав власності на фактори медичного

виробництва, або окремих правомочностей. Продавці медичних послуг мають устав, розрахунковий раху­нок, фінансову звітність і діють як звичайне виробництво. Покупці ме­дичних послуг — це споживачі (пацієнти) або страхові організації. У багатьох європейських країнах покупцями стають місцеві органи управління охороною здоров'я.

Сучасний ринок — це ринок контрактів, які зменшують ризик і не­визначеність господарювання. В охороні здоров'я контрактна система формує так звані квазіринки(або внутрішні ринки) державних і при­ватних медичних послуг². В охороні здоров'я розвинених країн — Ве­ликої Британії, Швеції, Фінляндії, Нової Зеландії, Італії — внутрішні ринки, тобто в самій системі охорони здоров'я, розвиваються як аль­тернатива зайвому бюрократичному тискові на цю галузь. В Україні його вже апробували як експеримент, фінансований ЄС, у деяких об­ластях— Полтавській, Житомирській, Харківській; 2011 р. — у До­нецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях і м. Києві.

Квазіринок передбачає організацію конкуренції медичних суб'єктів (лікувальних закладів, поліклінік, лікарів загальної практики тощо) на державне замовлення. Вони стають продавцями медичних послуг. По­купцями є місцеві органи управління охорони здоров'я, до них підклю­чаються страхові структури. Ще одна особливість внутрішнього ринку полягає в тому, що лікарі загальної практики (сімейні лікарі), як про­давці первинних медичних послуг, можуть водночас виступати і по­купцями стаціонарних послуг. Сімейні лікарі конкурують за державні кошти. Місцеві органи влади наділяють їх так званим глобальним бю­джетом для обслуговування прикріплених до них мешканців. Цей бю­джет формується за нормативами на одну особу і використовується на відшкодування витрат із надання послуг пацієнтам, а також на закупів­лю послуг лікарів-спеціалістів у стаціонарах. Така система має низку преваг порівняно з моделлю інтегрованого державного управління та фінансування охорони здоров'я, оскільки дає змогу висувати певні ви­моги до структури, обсягу, якості, вартості медичних послуг, які на­даються населенню.

Інший тип квазіринку медичних послуг — це контрактні відносини між державою і приватними медичними структурами з приводу надан­ня певноїкількості та якості медичних послуг. Такі відносини характе­ризуються неповною автономністю приватних фірм у прийнятті рішень. Але впроваджується ефективніший приватний менеджмент в охороні здоров'я, при цьому влада субсидує споживачів, а не вироб­ників медичних послуг. У Великій Британії, наприклад, поширено практику, коли малозабезпеченим пацієнтам надається доступ (за до­помогою державних ваучерів та сертифікатів) до технічно доско­налішої приватної медицини. У Канаді засобом розрахунку за лікуван­ня у приватній клініці слугує чек, оплачений державою. Ваучерна сис­тема дає змогу споживачеві створити додатковий механізм селекції якості і скоротити черги у державних клініках.

У перехідній економіці також існують фактори, які зумовлюють необхідність утвердження елементів конкуренції в охороні здоров'я. Це низький рівень бюджетного фінансування, невідповідність ієрархічної структури охорони здоров'я ринковій економіці на національному рівні, переважаннявисоковитратного стаціонарного сектору. Ці вади спричиняють зростання витрат медичного обслуговування, зниження мотивів до якісної праці лікарів, посилення бюрократизму, послаблен­ня контролю за якістю діагностики й лікування тощо. Тому проблема формування обмежених ринків державних і приватних медичних по­слуг вкрай гостра в колишніх соціалістичних країнах. Це повною мірою стосується і України, яка до того ж не має досвіду обов'язкового медичного страхування.

Основні поняття:ринок, суб'єкти ринку, об'єкти ринку, структура ринку, кон'юнктура ринку, товарна і фондова біржі, біржа праці, фінан­совий ринок, біржова ціна, аукціонна ціна, внутрішня ціна, світова ціна, тарифи на послуги, маркетинг, інфраструктура ринку, квазіринок ме­дичних послуг, контрактна система.