Структура та інфраструктура ринку

Структура ринку — це, по-перше, співвідношення головних внутрішніх елементів ринку — попиту, пропозиції та ціни. їх зв'язки, тенденції та закономірності розвитку визначають поняття кон'юнктури ринку. По-друге, структура ринку — це розташування окремих й сегментів, їх співвідношення у загальному обсязі ринку. Кожен із будучи ринком за суттю, тобто за характером організації економічних відносин, виступає водночас субринком щодо всього ринку, подібно того, як окреме співвідноситься із загальним.

Є різні критерії сегментування ринку. За географічною ознак та сферою охоплення покупців розрізняють: місцевийринок, або локальний(охоплює один район, місто чи область країни); регіональнийринок (охоплює частину території держави — наприклад, Донбас, Крим); національний ринок (охоплює всю територію держави); світовий ринок (охоплює країни всього світу). На національному ринку діють внутрішні ціни, на світовому ринку — світові ціни, що формуються як середні значення на ті ж самі товари, встановлені у різних країнах і визнані міжнародними організаціями. Такі ціни зазвичай ф сують у доларах, євро, фунтах стерлінгів та обслуговують найбільшу кількість експортно-імпортних угод. Розвиток міжнародної торг призводить до того, що світові ціни стають орієнтиром для внутрішніх, зокрема в Україні (згадаймо зростання цін на енергоносії, навіть у українського походження).

За характером продажівринок поділяють на оптовий, роздріб та через аукціони. На оптовому ринку товари реалізують вели партіями іншим підприємствам або торговим посередникам заoптовими цінами. В Україні в 2011 р. планується створення оптового ринкуагропродукції, що дасть змогу скоротити кількість посередників і ціни. В охороні здоров'я оптові ціни застосовують при закупівлі вели: партій ліків, перев'язних матеріалів, інструментарію медичними організаціями, а також при масовій реалізації лікувальними заклад медичних послуг (наприклад, під час проведення диспансеризації великому промисловому підприємстві).

Організованим ринком оптової торгівлі є біржа (від лат. bursa — гаманець). За біржовими цінами на товарній біржі торгують сировиною, устаткуванням, зерном, металом та іншими товарами виробничого призначення, на фондовій біржі — валютою й цінними паперами, біржі праці — робочою силою. За даними Держкомстату, в Україні 1.04.2011 р. зареєстровано 560 універсальних і товарних бірж.

На роздрібному ринкутовари і послуги реалізують окремим спожи­вачам. Роздрібні ціни типові для реалізації громадянам медичних пре­парати та різноманітних засобів лікування. Уроздріб надаються й при­ватні медичні послуги за тарифами. Тарифи на послуги покладено та­кож в основу сплати житлово-комунальних і побутових послуг.

Аукціони проводять для продажу особливих товарів — картин, скульптур, раритетів та будь-яких інших товарів, що пропонуються та купуються досить рідко. Аукціонні ціни визначають безпосередньо у момент укладання угод за допомогою третьої особи — аукціоніста. Англійський аукціон проводиться за схемою підвищення цін на товари (йогоприкладом в Україні став продаж Криворіжсталі). На голланд­ському аукціоні торгипочинаються з найвищої ціни, яка знижується доти, доки знайдеться покупець. Застосування голландського аукціону на фармацевтичному ринку доцільне для стримування цін на ліки (особливо імпортні).

За ступенем обмеженості конкуренції - розрізняють вільний, монополістичний, олігополістичний ринок, ринок монополістичної конкуренції. Цей поділ відіграє значну роль у розумінні дії законів попиту та пропозиції залежно від ступеня монополізму (див. тему 7). Кожному з цих ринків притаманний свій спосіб формування цін.

За рівнем насиченостііснують рівноважний, дефіцитний, надмір­ний ринок; за суб'єктами — ринок покупців, продавців, ринок посеред­ників. Ринок продавця має місце, коли попит перевищує пропозицію. Йогоознаками є обмежений асортимент товарів, їх постійний дефіцит, незначні масштаби виробництва, повна відсутність конкуренції вироб­ників. І навпаки, ринок покупця — це ринок з перевищенням пропо­зиції над попитом. Він має великий асортимент пропонованих товарів, стійкі обсяги й масштаби виробництва цих товарів, високий рівень кон­куренції виробників.

За ступенем легальностіринок сегментують на офіційний і тіньо­вий (нелегальний) ринок. На легальні угоди встановлюються ціни офіційного ринку. На ціни тіньового ринку значно впливають ступінь монополізму та неекономічні методи несумлінної конкуренції (див. тему 7).

Тіньовий ринок посідає значне місце у перехідній економіці ^країни. Він містить у собі три сегменти. Перший пов'язаний із різно­манітними приписками, викривленнями звітності. У медицині - із на­явністю «мертвих душ», тобто віртуальних хворих, яким виділяються гроші на харчування та лікування; порушеннями стандартів лікувально-діагностичних процедур, обліку ліків, спирту, перев'язних матеріалів. Другий сегмент тіньового ринку надає протизаконні послуги кримінального походження (наприклад, торгівля зброєю, наркобізнес). У медицині — штучні пологи, використання не за призначенням або перевищення норми використання наркотичних препаратів, аборти у тих країнах, де вони заборонені законодавством, вилучення органів з живого тіла з подальшим використанням у трансплантології, застосу­вання ембріональних тканин у косметології, стягнення коштів із суб'єктів підприємництва санітарними службами в обхід законів тощо. І третій сегмент тіньового ринку — це товари й послуги, не криміна­льні за своїм змістом, які не суперечать законодавству щодо мети вико­нання, але прибутки від їх реалізації не оподатковуються і не можуть бути проконтрольовані у повному обсязі. Цей сегмент є частиною всієї «сірої» національної економіки.

Варто виділити структуру ринку з точки зору його об'єктів, призна­чених для продажу (схема 6.1).

До виробничих (інвестиційних) товарів належать засоби виробниц­тва — сировина, матеріали, будівлі, обладнання, інструменти тощо. їх використовують для створення інших товарів, у тому числі й товарів особистого споживання, а також при наданні послуг. Наприклад, спо­руди заводів, верстати, конвеєри, вугілля, метал, сталь є виробничими товарами. До них належать також будівлі лікарень, медичне обладнан­ня, ліки, потрібні у лікувально-діагностичному обслуговуванні. До то­варів особистого вжитку належать одяг, взуття, харчі, товари тривало­го використання. Ринок особистого споживання разом із ринком ви­робничого споживання створюють товарний ринок.

До об'єктів споживчого ринкуналежать товари особливої вартості (від англ. meritgoods), або готові продукти й послуги, які задовольня­ють потреби не лише окремих осіб, а й усього суспільства, зокрема ме­дичні. Це можуть бути щеплення, флюорографія або інші медичні по­слуги, яких на приватному ринку людина зазвичай не прагне або через нерозуміння їх необхідності, або через низькі статки. Тому в більшості країн їх фінансує держава. Але нині економісти також вважають, що купівля медичних послуг — це не тільки споживання, а й процес вироб­ництва здоров'я, тому медичні послуги є об'єктом не лише споживчо­го, а й інвестиційного ринку (схема 6.2).

Ринок факторів виробництва створюють, окрім виробничих то­варів, ринки праці, землі, інформації та інтелектуальний ринок (ідей, винаходів). Фінансовий ринокохоплює субринки цінних паперів, кре­дитних ресурсів, страховий та грошовий. Саме фінансовий ринок пере­дбачає функціонування фондових бірж. Його типовою операцією є роз­рахунок індексу Доу-Джонса – середнього арифметичного цін акцій 30 найбільших корпорацій США, який є барометром для фінансових ринків інших країн. Сегментом страхового ринку

є ринок медичного страхування.

Важлива роль належить також ринку нерухомості та ринку природ­них ресурсів. В Україні вони є не тільки місцем найнадійнішого інвес­тування капіталу, але й об'єктом багатьох політико-економічних су­перечностей. Саме цей ринок більш за все страждає від тіньової еко­номіки й нелегальних угод.

Сегменти ринку (субринки) перебувають у динаміці й постійно удо­сконалюються. Це потребує систематичного дослідження його кон'­юнктури, поведінки споживачів та конкурентів, чим і займається спе­ціальна наука — маркетинг.

Структура ринку доповнюється його інфраструктурою. Вона по­трібна для раціонального функціонування економіки. Сам термін «ін­фраструктура» запозичили з військової справи, на початку XX ст. він слугував для позначення об'єктів та споруд збройних сил. У 40-і роки XX ст. у західній економічній літературі інфраструктурою почали на­зивати сукупність галузей, які зумовлюють нормальне функціонування матеріального виробництва. У вітчизняній економічній літературі цей термін з'явився у 70-х роках — для оцінювання неринкової інфра­структури в СРСР. Під впливом становлення постіндустріального суспільства й удосконалення інституційної структури зарубіжного ринку поняття інфраструктури також видозмінювалося.

Сучасна інфраструктура ринку (від лат. infra— внизу, під, structura— будова) — це сукупність інститутів (організації, установи, посередники, законодавство), які забезпечують рух товарних, грошових та інформаційних потоків для нормального функціонування кожного конкретного типу ринку і всієї ринкової економіки. Основні сегменти інфраструктури ринку (схема 6.3).

До інфраструктури товарного ринкуналежать інститути, що за­безпечують рух товарних потоків: дороги, порти, вантажний і пасажир­ський транспорт, склади, зв'язок, промислові центри, сервісні палати, ЖКГ, товарні біржі, позабіржові посередники (ярмарки, аукціони), торговельна мережа.

До інфраструктури фінансового ринкуналежать інститути, що за­безпечують рух грошових потоків: центральний (національний) банк та комерційні банки, страхові, пенсійні, інвестиційні фонди, трастові компанії, фондові біржі, валютні біржі, вільні економічні зони, подат­кова служба, митниця, ломбарди.

До інфраструктури інтелектуального та інформаційного ринківналежать інститути, що забезпечують рух інформаційних потоків, ідей, винаходів, наукових знань — засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення), а також Інтернет, електронна пошта, інші світові інфор­маційні системи, рекламні агентства, консалтингові компанії, юри­дичні фірми, інформаційні центри, наукові інститути, система вищої та середньої освіти. Останнім часом в Україні стрімко розвивається сервіс електронної комерції — доставка товарів та оплата рахунків через Інтернет. В українському сегменті всесвітньої мережі зареєстровано близько 10 тис. Інтернет-магазинів.

До інфраструктури ринку праціналежать інститути, що забезпе­чують його регулювання та рух міграційних потоків: біржі праці, служ­би зайнятості, ліцензування, підготовки та перепідготовки кадрів, міграції трудових ресурсів.

До ринкової інфраструктури належать також інститути регулю­вання поведінки на ринку: господарське законодавство, контролюючі органи, аудиторські компанії, державні фонди сприяння діловій актив­ності тощо.

На практиці часто відбувається поділ усієї національної інфра­структури на виробничута соціальну. Виробнича вміщує галузі та підгалузі, які обслуговують виробництво товарів і послуг виробничого призначення. Соціальна — галузі, які мають гарантувати нормальну життєдіяльність людей (наприклад, охорона здоров'я). Такий поділ ви­правданий, адже він дає змогу виділити сегменти економіки, які функ­ціонують саме заради людини. Це дуже важливо з позицій розвитку охорони здоров'я, формування ефективного людського капіталу та підвищення якості життя людей.

Інфраструктура породжена розвитком ринкової економіки для по­легшення взаємодії суб'єктів ринку. її роль значна: вона стимулює роз­виток ринку, удосконалює його структуру, сприяє економічному зрос­танню, задоволенню різноманітних потреб суспільства та окремих лю­дей. Україна повинна створити повноцінну ринкову інфраструктуру, її інноваційний характер для наближення до змішаної економіки та постіндустріального суспільства.