Зміст, умови виникнення та функції ринку

Поняття «ринок» багатогранне, його наповнення змінювалося з розвитком суспільного виробництва. Оскільки товарний обмін зародився ще в часи первісного суспільства і відбувався у певному місці, то початкове розуміння ринку ототожнювали з ринковим майданом, з ба ром. Побутове значення слова «ринок» збереглося й донині.

За бурхливого розвитку товарного виробництва склалося інше, значно глибше розуміння ринку. Ринок — це суспільна форма організаційна функціонування економіки, що забезпечує зв'язки між виробниками, продавцями, покупцями, споживачами і торговими посередниками, які зумовлені їхніми економічними інтересами.

У цьому визначенні є суб'єкти і об'єкти ринку. Суб'єкти ринку- це покупці, продавці, торгові посередники. Ними почергово виступають домашні господарства, підприємства, банки, держава. Об'єкти ринку— товари, послуги, фактори виробництва, ідеї, інформація різноманітні «ноу-хау», корисні копалини тощо. Саме в ринковій економіці виробники здійснюють економічний вибір, пов'язаний із використанням обмежених ресурсів. У неринковій економіці виробники кого вибору не мають. Тобто свобода економічного вибору (гаранте на законом) — це умова ефективного функціонування ринку. Інші умови — це існування різноманітних форм власності й господарювання що є основою для розвитку конкуренції та підприємництва; наявні повноцінних грошей як основи для раціонального ціноутворення, виробництва та споживання.

Сутність ринку як суспільної форми організації економіки найповніше проявляється у його функціях:

1. Забезпечення вільного перетікання ресурсів з менш ефект них виробництв в ефективнішівідповідно до платоспроможного попиту. Головною метою економічної поведінки підприємця є отримай прибутку, тому для нього безглузде збиткове вкладання капіталу, допомогою маркетингових досліджень він шукає привабливі ніші. Через механізм конкуренції (тому справедливо й упереджено) ринок звільняє економіку від збиткових виробників, що неефективно господарюють.

2. Формування пропорційних зв'язків між виробництвом та спо­живанням, попитом та пропозицією. А. Сміт вважав, що ринок має стихійну саморегулюючу силу, яка ставить усе й усіх на свої місця у ви­робництві, розподілі, обміні та споживанні, вирішує проблеми вироб­лення необхідної кількості та якості товарів і послуг.

3. Зіставлення індивідуальних витрат праці із суспільним ета­лоном, формування ціни на товар.Товаровиробники, в яких індивіду­альні витрати праці нижчі за суспільні (ринкові), саме на які зрештою орієнтуються ціни, отримують зиск. Ті товаровиробники, в яких індивідуальні витрати праці перевищують суспільні (ринкові), залиша­ються у програші. Інакше в економіці та суспільстві зростає дефіцит товарів і послуг або відбувається їх перевиробництво.

4. Стимулювання науково-технічного прогресу.Ця функція пря­мо випливає з попередньої. Для того щоб перемогти у конкурентній бо­ротьбі, потрібно знизити індивідуальні витрати праці до рівня, меншо­го за суспільний еталон, а це можливо за умови постійного впрова­дження нових технологій. Якщо ринок не виконує цієї функції, зникає конкурентоспроможність ринкових суб'єктів.

Функції ринку забезпечують його переваги. Але в Україні визнання живучості й перспективності цієї форми організації економіки затяглося аж на історичну добу. Сьогодні ця форма домінує в усьому світі, що сприяє розвитку відкритої економіки в кожній з країн та глобалізації світової економіки.

Проте вільний ринок не позбавлений головної вади — він індифе­рентний до соціальних питань і відтворює монополізм. Його об'єктив­ний наслідок — це розшарування виробників за рівнем доходів, а всьо­го населення — за рівнем життя. Сам по собі ринок не стимулює функціонування соціально-культурної сфери, у тому числі охорони здоров'я, і не інвестує людський розвиток. Тому в процесі еволюції ринку «підправляти» його недосконалості почала держава. Вона ство­рює набір правил економічної поведінки для всіх суб'єктів господарю­вання, без яких ринкові відносини ототожнюються з мафіозними. Західним країнам знадобилося півстоліття для створення сприятливого інституційного середовища, яке здатне протидіяти тіньовим еко­номічним відносинам. Воно включає не тільки економічні, але й істо­ричні, національні, культурні, релігійні, психологічні особливості роз­витку народів, які увібрали в себе всі надбання суспільного життя. Тому існують інституціональні особливості ринку в різних країнах, що Ускладнює реформи, бо неможливо повністю скопіювати системи гос­подарювання розвинених економік.